Рішення № 82375059, 13.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 червня 2019 року №640/1345/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" Дмитрунец Любомира Васильовичатретя особаОСОБА_2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс"про визнання протиправним та скасування рішення, -В С ТА Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" Дмитрунец Любомира Васильовича (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 9), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаінвест Сервіс" (01000, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 4, офіс 9, код ЄДРПОУ 42237969) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45018271 від 11.01.2019 12:50:05, прийняте державним реєстратором Дмитрунець Любомиром Васильовичем, державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" м. Києва.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач перебуває у цивільному шлюбі з третьою особою - ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем квартири АДРЕСА_2 . Так, Наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2018 за №4157/5 було скасовану державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , проведену ОСОБА_4 за ТОВ «Мегаінвест Сервіс», однак, відповідач всупереч дії зазначеного Наказу Міністерства юстиції України повторно провів державну реєстрацію квартири АДРЕСА_2 за ТОВ «Мегаінвест Сервіс», чим порушив права ОСОБА_1 , як цивільного чоловіка третьої особи - ОСОБА_5 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Відповідач, у встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву не надав.

Представником третьої особи - ТОВ «Мегаінвест Сервіс» було подано заперечення на позов, в яких зазначено, що в Наказі Міністерства юстиції України від 29.12.2018 за №4157/5 не було жодного речення про заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії з квартирою АДРЕСА_2 . Враховуючи те, що умови Кредитного договору та Договору іпотеки не виконувались, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» вдруге звернулось до Державного реєстратора комунального підприємства м. Києва «Світоч» із заявою про проведення реєстраційних дій. Твердження позивача про те, що державний реєстратор не мав права здійснювати реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Мегаінвест Сервіс» є хибними та не підтверджуються жодними доказами по справі, відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 06.06.2019 сторони не прибули, про місце та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання 06.06.2019 суд, на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.08.2008 року між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 був укладений Кредитний договір №22031118952 та Договір іпотеки.

Відповідно до п. 3.6. Договору іпотеки від 20.08.2008 року Боржник ОСОБА_8 та ОСОБА_10 засвідчили та гарантували, що у приміщені квартири АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_10 , протягом строку дії Договору іпотеки Позичальники гарантують та зобов`язуються не надавати права користування, не вселяти (не реєструвати) в жиле приміщення, що є предметом іпотеки, будь-яких осіб без попереднього надання Іпотеко держателю аналогічної згоди на їх вселення (Копія договору іпотеки надається).

21.12.2011 року Шевченківським районним судом м. Києва по справі №2-3555/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №22031118952 від 20.08.2008 року в розмірі 161 396,61 доларів США (сто шістдесят одну тисячу триста дев`яносто шість доларів США шістдесят один цент), що в еквіваленті по курсу НБУ складав 1 286 524,65 грн (один мільйон двісті вісімдесят тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні шістдесят п`ять коп.) було винесено Заочне рішення суду, яким позов було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №22031118952 від 20.08.2008 року в сумі 161 396, 61 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 1 286 524, 65 грн.

02.07.2018 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки до AT «Міжнародний інвестиційний банк» на підставі Договору відступлення права вимоги та Договору відступлення права вимоги за договором іпотеки та додатками до них від 02.07.2018 року.

В подальшому, як зазначено третьою особою, право вимоги було передано від AT «Міжнародний інвестиційний банк» до ТОВ «Фінстрім» на підставі Договору комісії від 02.07.2018 року.

У свою чергу, ТОВ «Фінстрім» на підставі Договору комісії від 02.07.2018 року відступило право вимоги ТОВ «Мегаінвест сервіс».

Так, починаючи з 02.07.2018 року право вимоги за кредитним та іпотечним договором перейшло до ТОВ «Мегаінвест сервіс».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2018 замінено сторону у виконавчому провадженні (стягувача) у примусовому виконані рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2011 року по справі №2-3555/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Мегаінвест сервіс»

Оскільки Боржниками не виконувалось рішення суду та не здійснювались платежі за кредитним договором новим кредитором ТОВ «Мегаінвест сервіс» 09.07.2018 та 10.07.2018 року на адресу Боржників було направлено вимоги про усунення порушень кредитного договору та договору іпотеки.

З огляду на те, що в 30 денний термін з моменту отримання вимоги про усунення порушень (Копія надається) боржниками не було виконано дій спрямованих на усунення порушень кредитного договору, ТОВ «Мегаінвест сервіс» звернулось до Державного реєстратора Комунального підприємства Аквабіоресурси з заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

23.08.2018 року Державним реєстратором Метлавшевским М.О. було проведено державну реєстрацію прав власності на Квартиру №66 за ТОВ «Мегаінвест Сервіс».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_2 подала скаргу до Міністерства Юстицій України на рішення, дії державного реєстратора Метлашевського Максима Олександровича, за результатами розгляду якої прийнято Наказ від 29.12.2018 №4157/5, відповідно до якого наказано:

- скаргу ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2018 року №12694125, прийняте Державним реєстратором філії комунального підприємства Київської обласної зади «Аквобіоресурси» Метлашевським Максимом Олександровичем;

- тимчасово заблокувати доступ державному реєстратору філії комунального підприємства Київської обласної ради «Аквобіоресурси» Метлашевському Максиму Олександровичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 9 місяців.

Враховуючи те, що умови кредитного договору та договору іпотеки не виконувались, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» вдруге звернулось до Державного реєстратора комунального підприємства м. Києва «Світоч» Дмитрунця Любомира Васильовича із заявою про проведення реєстраційних дій.

Так, 09.01.2019 Державним реєстратором комунального підприємства м. Києва «Світоч» Дмитрунцем Любомиром Васильовичем було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Мегаінвест Сервіс».

Позивач, не погоджуючись з такими діями державного реєстратора - Дмитрунця Любомира Васильовича, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

При тлумаченні вище згаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа №800/206/15) вказав на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Так, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання судочинства.

Суд зазначає, що порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

В даному випадку, за захистом прав звернувся ОСОБА_1 , який, за його посиланнями, перебуває в цивільному шлюбі з третьою особою - ОСОБА_3 , а тому його права також було порушено спірними діями відповідача, як цивільного чоловіка третьої особи, яка є спадкоємцем квартири.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем взагалі не надано ніяких доказів спільного проживання у цивільному шлюбі з третьою особою, позивач в судове засідання для дачі усних пояснень не з`явився, ОСОБА_2 також не надала суду жодних пояснень з приводу її перебування в цивільному шлюбі з позивачем, порушення її чи його прав внаслідок дій, вчинених державним реєстратором щодо повторної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Мегаінвест Сервіс».

Позов не містить обґрунтованих доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, які б могли бути визнані судом як такі, що підтверджують існування для ОСОБА_1 правового зв`язку із наведеними вище обставинами щодо реєстрації права власності на квартиру №66 , реального негативного впливу на конкретні права чи інтереси позивача в зв`язку з прийняттям державним реєстратором рішення щодо повторної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Мегаінвест Сервіс».

Суд наголошує, що позивачем не доведено суду реального порушення його індивідуальних прав та інтересів.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У даному випадку, позивачем не наведено доводів, а судом не встановлено порушення прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 у зв`язку реєстрацією права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Мегаінвест Сервіс».

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач, чого останнім зроблено не було.

Суд також звертає увагу, що правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як наявність відповідного порушення субєктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду за захистом, висловлена Верховним судом України в постановах від 15.12.2015 у справі №21-5361а15, від 01.12.2015 у справі №21-3222а15 та від 08.12.2015 у справі №21-5435а15.

З огляду на зазначене, враховуючи, що судом не встановлено порушення відповідачем особистих прав та інтересів ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах, та ним не доведено зворотнього, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими жодними належними доказами, які б вказували на дійсне порушення прав позивача та, як наслідок, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.