Рішення № 82375011, 13.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м.Одеса Справа №420/1400/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судці Іванова Е.А.,

за участю: секретаря Ягенської К.О., представників позивача Бахтєєва О.С., Чорного В.І., відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТПРОМСРВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.01.2019 року №0001031307, та №0001021307 якими збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРТПРОМСРВІС” до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 16.01.2019 року №0001031307 яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі 16447 грн. та №0001021307 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі 219967,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 23.11.2018 по 06.12.2018 року Головним управління Державної фіскальної служби в Одеській області було проведено планову виїзну перевірку з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Портпромсервіс» (далі – ТОВ «Портпромсервіс»). За результатами перевірки відповідачем було винесено акт №001002/15-32-14-04/39788724 від 20.12.2018 року та на підставі цього акту прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №0001031307 та №0001021307.

Разом з тим, ТОВ «Портпромсервіс» не погоджується з даними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх протиправними, оскільки віднесення перевіряючи ми паливо-мастильних матеріалів, до додаткового блага та в зв`язку з чим збільшення позивачу сум грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та донарахування військового збору є безпідставними. Так позивач зазначає, що паливо - мастильні матеріали, а саме талони, які отримував особисто фінансовий директор ТОВ «Портпромсервіс» ОСОБА_2 передавались ним до каси товариства і використовувались виключно в господарській діяльності позивача та особисто директором не використовувались. Тобто отримання паливо–мастильних матеріалів, а саме талонів товариством було виробничою необхідністю, що підтверджується подорожними листами, актами списання пального та чеками з АЗС.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що на підставі наказу від 07.11.2018 року №8655 та плану-графіка про проведення документальних планових виїзних перевірок фахівцями ГУ ДФС в Одеській області було проведено перевірку ТОВ «Портпромсервіс» з питань дотримання вимог валютного та податкового законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.05.2015 по 31.12.2017 роки. В ході проведення перевірки було встановлено, що директором ТОВ «Портмпромсервіс» було отримано паливно-мастильні матеріали у вигляді талонів на паливо, які не використовувались на думку Головного управління ДФС в Одеській області в господарській діяльності позивача, оскільки розрахункових документів у вигляді касових чеків виданих на автозаправочних станціях, зокрема щодо підтвердження отримання палива на АЗС при заправці пальним автотранспортних засобів товариства у робочий час, до перевірки надано не було. Таким чином, вартість у розмірі 877172,25 грн. паливно-мастильних матеріалів, а саме талонів, які отримувались особисто фінансовим директором Гриненко І.О., без розрахункових документів, щодо підтвердження факту отримання палива з АЗС, по суті є доходом, у вигляді додаткового блага, отриманим Гриненко І.О ОСОБА_3 у натуральній (не грошовій) формі, в зв`язку з чим контролюючим органом донарахований податок на доходи фізичних осіб у сумі – 175973,70 грн. Разом з тим, за наслідками перевірки правильності оподаткування військовим збором доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) податковим органом встановлено порушення позивачем вимог статей 163-164, 168, 171 Податкового кодексу України та в зв`язку з чим донараховано військовий збір у сумі – 13157,57 грн. З огляду на зазначене, Головним управлінням ДФС в Одеській області було винесено спірні податкові повідомлення рішення, які на думку представника відповідача є законними та скасуванню не підлягають.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року по справі №420/991/19 було роз`єднано позовні вимоги за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРТПРОМСРВІС” до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та виділено їх у самостійні провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2019 року справу прийнято до провадження та вирішено розглядати її за правилами загально позовного провадження.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що з 23.11.2018 по 06.12.2018 року відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018 рік та на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 07.11.2018 року №8655, фахівцями Головного управління ДФС України було проведено перевірку ТОВ «Портпромсервіс» щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів під час фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами, а також дотримання вимог валютного та податкового законодавства за період з 13.05.2015 по 31.12.2017року.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Портпромсервіс» додержання податкового законодавства за період з 13.05.2015 року по 31.12.2017, валютного – за період з 13.05.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – за період з 13.05.2015 по 31.12.2017 року» №001002/15-32-14-04/39788724 від 20.12.2018 року (т.1 а.с.36-124), у висновках якого контролюючим органом встановлено порушення позивачем наступних норм законодавства:

1) пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.«е» пп.164.2.17 п. 164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст. 171, пп.«а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України у результаті чого відбулось неутримання та неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся у розмірі 175 973,70 грн.;

2) п.п.1.2 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень, пп.«е» 164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1. п. 168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп.«а» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України у результаті чого відбулось неутримання та неперерахування до бюджету сум військового збору за період, що перевірявся, у розмірі 13157,57 грн.

На підставі вищезазначеного акту №001002/15-32-14-04/39788724 від 20.12.2018 року ГУ ДФС в Одеські області було винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001031307 від 16.01.2019 року (т.1 а.с.171), яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі 16447 грн. (військовий збір);

№0001021307 від 16.01.2019 року (т. а.с.172), яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі 219967,12 грн.

Не погоджуючись із винесенням вищезазначених податкових повідомлень-рішень, вважаючи їх протиправними та незаконними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 якого об`єктом оподаткування фізичної особи резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи даний спір, суд, з приводу встановлення контролюючим органом з боку позивача порушень вимог податкового законодавства за фактами придбання директором ТОВ «Портпромсервіс» ОСОБА_4 паливно-мастильних матеріалів, які на думку відповідача є доходом у вигляді додаткового блага, яке отримано останнім у натуральній (не грошовій) формі, зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №001002/15-32-14-04/39788724 від 20.12.2018 року перевіряючі зазначають, що відповідно до пп.4.1.7.27 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обміну нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України (Інструкція №81 від 02.04.1999 року із змінами та доповненнями) зазначено, що використання талонів на паливо, як засобу розрахунків заборонено. У свою чергу, відповідно до п.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обміну нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року №281/171/578/155 талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Відповідно АЗС повинна видати водієві фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій, а водій повинен після отримання паливо-мастильних матеріалів записати в подорожний лист чи інший документ, який використовується підприємством для обліку транспортної роботи тобто документами, що підтверджують використання талонів, є чеки електронного контрольно-касового апарату, які отримані водіями на АЗС при заправці пального і передані до бухгалтерії.

Для придбання талонів на паливно-мастильні матеріали з продавцем нафтопродуктів укладається договір, в якому зазначаються марка та вид паливно-мастильних матеріалів, його вартість, спосіб отримання (в даному випадку талонами), перелік АЗС, які відпускають паливо, момент переходу право власності.

Судом встановлено, що в охопленому перевіркою періоді позивачем отримувалось паливо за видатковими накладними від ТОВ «СТЕЙТ ОЙЛ» на загальну суму 262 645,32 грн. без ПДВ, ТОВ «Торговий дім «Авіас» на загальну суму 3039,68 грн. без ПДВ, ТОВ «Оланд Сторм» на загальну суму 93762,78 грн. без ПДВ та ПП «Воленс» на загальну суму 111 047,00 грн. без ПДВ, що підтверджується договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, відповідно до яких товариством сплачувались кошти, що вбачається з платіжних доручень (т.2 а.с.241-250, т.3 а.с.1-98).

Відповідно до пункту 44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статей 9, 77, 90 КАС України суд повинен вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право долучати до матеріалів справи докази на підтвердження тих чи інших обставин надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 28.05.2019 року по справі №816/2023/15, від 26.03.2019 року по справі №812/8245/13-а, від 19.06.2018 року по справі №826/7704/16.

Така ж правова позиція була викладена і П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.01.2019 року по справі № 814/875/18.

Відповідно до п.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обміну нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року №281/171/578/155, розрахунковий документ - документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених законодавством України, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту використання придбаного палива у власній господарській діяльності у робочий час, було надано до суду всі необхідні первинні документи, а саме подорожні листи, в яких відображається дата використання палива, його обсяги та маршрут руху транспортних засобів, акти списання пального та чеки з АЗС (т. 1 а.с. 175-250, т.2 а.с.1-173).

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Портпромсервіс» списувало витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, підбивало підсумки роботи водія та автомобілів відповідно до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 на підставі подорожніх листів службового легкового та вантажного автомобіля, які мають всі ознаки первинного документа, містять відомості про господарську операцію позивача та підтверджують її здійснення. Зазначенні обставини не були спростовані представником відповідача у судовому засіданні та у відзиві на адміністративний позов.

Суд звертає увагу, що надані первинні документи містять необхідні реквізити, з яких можливо встановити зміст господарських операцій, проведених позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач зазначає, що фінансовим директором товариства з обмеженою відповідальністю «Портпромсервіс» Гнатенко ОСОБА_5 О. закуповувалось паливно-мастильні матеріали у власних цілях та таке використання не пов`язано з господарською діяльністю підприємства, однак позивачем надані акти списання паливно-мастильних матеріалів, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, чеки з АЗС, зазначені в цих документах транспортні засоби дійсно використовуються позивачем, будь-яких доказів, які б спростовували ці твердження і доводи позивача податковим органом під час перевірки не встановлено та до суду не надано, тобто, відповідач свої висновки акту перевірки та отримання фінансовим директором підприємства додаткових благ за рахунок коштів позивача не довів.

Крім того, відповідачем в наданих додаткових поясненнях зазначалось про ознаки фіктивності деяких з контрагентів з якими відповідно до договорів у товариства позивача склалися торгівельні відносини з придбанням паливо-мастильних матеріалів.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В силу положень частин першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи, те що в акті перевірки ознаки фіктивності контрагентів не є підставою для нарахування податкового зобов`язання на доходи фізичних осіб та військового збору, суд відхиляє такі доводи відповідача.

Відповідно до п.п. “е” п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

При цьому - додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Також, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України зазначено, якщо додаткові блага надаються у не грошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Згідно з п.164.5 ст.164 ПК України 164.5 під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Пунктом 167.1 ст.167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п.п. 168.1.1. п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 16.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Суд зазначає, що донарахувавши позивачу грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідач виходив з того, що фінансовим директором ТОВ «Прортпромсервіс» Гнатенко ОСОБА_6 отримано паливно-мастильні матеріали як дохід у вигляді додаткового блага, яке отримано у натуральній (не грошовій) формі та ним не здійснено нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору на вартість таких матеріалів, як податковий агент.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими такі доводи відповідача, оскільки як вже було зазначено вище, придбане паливо використовувалось ТОВ «Портпромсервіс» виключно в господарській діяльності, не передавалось працівникам позивача і не використовувалось ними для своїх особистих потреб. В зв`язку з цим працівники ТОВ «Портпромсервіс» не отримували безоплатно паливно-мастильні матеріали і як наслідок не відбувалось у них збільшення загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Таким чином, в даному випадку відсутній об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а тому висновки акту перевірки в частині заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб в розмірі 219967,12 грн. та військового збору в розмірі 16447,00 грн. є також необґрунтованими.

З огляду на вищезазначене, суд вважає податкові повідомлення-рішення від 16.01.2019 року №0001031307 яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі 16447 грн. та №0001021307 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у загальному розмірі 219967,12 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.9, 72, 77, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТПРОМСРВІС" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 16.01.2019 року №№0001031307 та №0001021307.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 13.06.2019 року.

Суддя Е.А.Іванов

.