Рішення № 82375000, 13.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2019 року № 640/4823/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Корнієнко Л.В. (ордер від 20.03.2019 року серії ЗР №38388), відповідача Барладіна П.О. (посвідчення від 06.03.2018 року №0163), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Барладіна Петра Олександровича

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Платинум Фінанс»

про визнання протиправним та скасування постанови №58469906,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, Боржник) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна Петра Олександровича (далі також - відповідач, Приватний виконавець), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Платинум Фінанс» (далі також - третя особа, ТОВ «Платинум Фінанс», Стягувач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна Петра Олександровича (03005, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31/33 літ. "Б", 8 поверх) від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження за №58469906.

21.01.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим М.Ю. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №5, за яким запропоновано стягнути заборгованість з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платник податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . місце роботи - невідомо, яка є Боржником за кредитним договором №500165672 від 05.09.2008 року, укладеним з ПАТ «Альфа Банк», на користь ТОВ «Платинум Фінанс» (місцезнаходження: 02140, м. Київ. вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, оф.525. податковий номер: 41489737; рахунок № НОМЕР_2 у банку Приват Банк; код Банку отримувача (МФО):300711), яке є Стягувачем. (далі також - виконавчий напис).

З метою примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , Стягувачем пред`явлено виконавчий напис до виконання Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Барладіну Петру Олександровичу на підставі заяви від 12.02.2019 року за №2045185 про примусове виконання.

У вказаній заяві Стягувачем вказано, що у Боржника наявне майно, а саме, грошові кошти на наступних рахунках : р/р № НОМЕР_3 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, у м. Києві.

Позивачем зазначено у позовній заяві, що вказаний картковий рахунок відкрито лише для отримання кредитних коштів у 2008 році, водночас, Стягувачем не надано Приватному виконавцю підтвердження того, що саме даний рахунок відкрито позивачем у ПАТ «Альфа-Банк» на момент відкриття виконавчого провадження, а також, не надано жодного підтверджуючого доказу того, що на даному рахунку знаходяться грошові кошти позивача. Крім того, в заяві Стягувача не вказано суму грошових коштів, які знаходяться на вказаному рахунку.

Приватним виконавцем розглянуто заяву Стягувача та постановою від 22.02.2019 року відкрито на підставі викладених у ній обставин виконавче провадження №58469906.

Позивач вважає дії Приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження протиправними, оскільки вказує, що останнім порушено норми статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, позивач зазначає, що Приватний виконавець дійшов помилкового висновку, що інформація, викладена Стягувачем у заяві 12.02.2019 року за №2045185 про примусове виконання, про можливу наявність грошових коштів на картковому рахунку Боржника за № НОМЕР_3 у ПАТ «Альфа-Банк» відповідає розумінню місцезнаходження майна ОСОБА_1 у м. Києві, та є тотожним поняттям.

Згідно з паспортними даними, ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги щодо територіальної компетенції шляхом прийняття виконавчого напису до виконання, та, крім іншого, не з`ясовано про наявність грошових коштів на картковому рахунку Боржника за № НОМЕР_3 у ПАТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, в якій зобов`язано позивача усунути недоліки шляхом подання заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду (далі також - клопотання).

Вирішуючи вищезазначене клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено, з позовної заяви, оскаржувану постанову винесено 22.02.2019 року.

Разом з тим, в клопотанні зазначено, що позивач постанову приватного виконавця від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження №58469906 не отримувала, а про наявність відкритого виконавчого провадження дізналась лише 11.03.2019 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується заявою про ознайомлення №403 доданою до клопотання.

Як встановлено з копії заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, в додатках до вказаної заяви Адвокатом Корнієнко Л.В. додано Договір про надання правової допомоги від 07.03.2019 року та ордер від 07.03.2019 року.

В свою чергу, додані до позовної заяви Договір про надання правової допомоги між Адвокатом Корнієнко Л.В. та ОСОБА_1. та ордер на надання правової допомоги ОСОБА_1. датовані 20.03.2019 роком.

Отже, враховуючи вищенаведене існують об`єктивні сумніви щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, викладених в заяві, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо поновлення строку звернення до суду у судовому засіданні.

Водночас, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання, яке призначено на 06.06.2019 року. Пунктами 5, 6 резолютивної частини ухвали зобов`язано відповідача подати до суду копії матеріалів виконавчого провадження та відзив на позовну заяву. Пунктом 10 резолютивної частини ухвали встановлено питання дотримання строку звернення до суду вирішити в судовому засіданні.

Через канцелярію суду 03.06.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження №58469906.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував.

Так, ним зазначено, що відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві Стягувачем повідомлено виконавцю інформацію про наявність у Боржника майна у м. Києві, а саме, грошових коштів на наступних рахунках: р/р № НОМЕР_3 у АТ «Альфа-Банк», МФО 300346.

Приватним виконавцем зауважено, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку Стягувача надавати та/або права виконавця додатково вимагати від Стягувача будь-які письмові докази на підтвердження відомостей, зазначених у заяві стягувача, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, у тому числі на підтвердження наявності конкретного майна/рахунків боржника, зокрема, у формі банківських виписок з рахунків, довідок про наявність коштів на рахунках боржника, тощо.

Крім іншого, стягувача, виконавця позбавлено права на запит/отримання інформації, зокрема у формі банківських виписок з рахунків, довідок про наявність коштів на конкретному банківському рахунку боржника, оскільки ця інформація є банківською таємницею, відповідно до норм Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Проте, перед прийняттям рішення про відкриття виконавчого провадження, виконавцем здійснено перевірку відомостей, зазначених у заяві Стягувача, зокрема, належності рахунку: р/р № НОМЕР_3 у АТ «Альфа-Банк», МФО 300346 Боржнику, за наявними документами, що додано Стягувачем до заяви. Зокрема, встановлено, що у Заяві-дорученні від 05.09.2008 року на отримання кредиту, Боржнику пропонується надати кредит шляхом перерахування банком за рахунком: р/р № НОМЕР_3 у АТ «Альфа-Банк», МФО 300346.

Отже, на думку Приватного виконавця, інформація, вказана Стягувачем, знайшла своє підтвердження ще до відкриття виконавчого провадження.

Крім того, Приватним виконавцем зазначено, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права, як такі, що можуть бути об`єктом права власності.

З інформацією, отриманою Приватним виконавцем з довідника банківських установ України, які мають банківську ліцензію Національного банку України, офіційною (юридичною) адресою банківської установи АТ «Альфа-Банк», МФО 300346 є м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, що дає підстави вважати, що банківська установа АТ «Альфа-Банк», МФО 300346, у якій обліковується рахунок боржника, знаходиться у межах виконавчого округу Приватного виконавця.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не є обґрунтованими.

Крім іншого, відповідачем зазначено, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду із позовною заявою.

Приватним виконавцем повідомлено, що постанову від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження №58469906 направлено рекомендованою кореспонденцією сторонам, у тому числі Боржнику, за адресою, зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 (ідентифікатор поштового відправлення № 0300500032409). Відповідно до інформації сервісу відстеження відправлень офіційної веб-сторінки Укрпошти, вказане відправлення вручено адресату особисто 04.03.2019 року о 19:59:00.

11.03.2019 року Приватним виконавцем отримано заяву Адвоката Корнієнко Л.В. про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження №58469906. До вказаної заяви Адвокатом долучено Договір від 07.03.2019 року про надання правової допомоги та ордер від 07.03.2019 року, в яких зазначено про уповноваження останньої на представництво інтересів ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №58469906.

Отже, відповідач вважає, що позивач дізналася про відкрите виконавче провадження раніше, ніж 11.03.2019 року, оскільки вже 07.03.2019 року нею укладено Договір із Адвокатом саме на представлення інтересів у виконавчому провадженні №58469906.

З огляду на те, що позивач до суду звернулася лише 21.03.2019 року, відповідач вважає десятиденний строк звернення до суду пропущеним.

У судове засідання 06.06.2019 року прибули представник позивача та відповідач.

Судом поставлено на обговорення питання щодо пропуску строку позивачем звернення до суду.

Представником позивача зазначено про те, що позивач дізналася про порушення своїх прав саме 11.03.2019 року, коли її представник ознайомилася із матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить наявність копії відповідної заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідачем, в свою чергу, зазначено, що ним направлялося рекомендованою кореспонденцією постанова від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження, яке, на його думку, отримано позивачем особисто 04.03.2019 року, про що свідчить відомості з офіційного сайту «Укрпошта».

Судом заслухано думку присутніх учасників справи, та з метою належного вирішення питання щодо встановлення чи спростування обставини пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом, наслідком чого є залишення позову без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, судом зобов`язано відповідача надати рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується отримання позивачем особисто постанови про відкриття виконавчого поводження 04.03.2019 року, а представника позивача зобов`язано надати письмову позицію щодо інформації, отриманої з офіційного сайту «Укрпошта», відповідно до якої позивачем отримано особисто поштове повідомлення 04.03.2019 року.

Враховуючи викладене, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 12.06.2019 року.

Через канцелярію суду 10.06.2019 року відповідачем подано додаткові пояснення.

У судове засідання 12.06.2019 року прибули представник позивача та відповідач.

Судом поставлено на обговорення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.

Представником позивача надано суду для долучення до матеріалів справи відповідь на відзив, зокрема, в якій вказано позицію позивача щодо дотримання строку звернення до суду.

Так, представником позивача повідомлено, що позивач пригадала отримання нею 04.03.2019 року двох поштових відправлень від Приватного виконавця, датованих 27.02.2019 року та 28.02.2019 року. Водночас, як стверджує представник позивача, відповідачем допущено технічну помилку шляхом направлення на адресу позивача двох примірників постанов від 27.02.2019 року про стягнення основної винагороди, в той час, як постанову про відкриття виконавчого провадження позивачем не отримано.

Представник позивача наполягає, що із постановою про відкриття виконавчого провадження №58469906 позивач ознайомилася лише 11.03.2019 року, а саме після ознайомлення її представника із матеріалами виконавчого провадження №58469906.

Укладення договору про надання правової допомоги із позивачем 07.03.2019 року, представником позивача обґрунтовано тим, що позивачем 04.03.2019 року отримано постанову про стягнення з Боржника основної винагороди, із змісту якої позивач дізналася про існування виконавчого провадження, в якому вона є Боржником , що мало наслідком укладення вказаного договору від 07.03.2019 року для представництва інтересів ОСОБА_1 саме у виконавчому провадженні №58469906.

Після ознайомлення представником позивача 11.03.2019 року із матеріалами виконавчого провадження, позивачем вирішено звернутися до адміністративного суду з метою оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому між позивачем та адвокатом Корнієнко Л.В, укладено договір про надання правової допомоги від 20.03.2019 року безпосередньо у суді.

Отже, представник позивача просить суд врахувати ці пояснення та поновити пропущений строк звернення до суду.

На запитання відповідача про можливість пред`явлення суду доказів, а саме двох однакових постанов від 27.02.2019 року про стягнення основної винагороди, отриманих позивачем 04.03.2019 року, представник позивача зазначила, що наразі не має можливості їх надати, оскільки вказані постанови перебувають у с. Козятині, Вінницької обл.

Крім іншого, представником позивача зазначено, що відповідачем пропущено строк направлення Боржнику постанови від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження, оскільки, відповідно до матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Приватним виконавцем вказану постанову направлено 27.02.2019 року, в той час, як, відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», крайньою датою такого направлення мало бути 25.02.2019 року.

Відповідач від репліки утримався.

Заслухавши думки присутніх у судовому засіданні представника позивача та відповідача, враховуючи отримання судом відповіді на відзив 12.06.2019 року, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 13.06.2019 року з метою проголошення повного тексту судового рішення за результатами розгляду справи.

У судове засідання 13.06.2019 року прибули представник позивача та відповідач.

Відповідно до частини першої статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13.06.2019 року судом проголошено повне судове рішення.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження винесено відповідачем 22.02.2019 року, та направлено на адресу позивача 27.02.2019 року, відповідно до копії фіскального чеку 00005256000015.

Відповідно до відбитку штемпелю вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду міста Києва, позовну заяву ОСОБА_1 подано 21.03.2019 року.

Судом з позовної заяви, клопотання від 16.05.2019 року про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та відповіді на відзив встановлено, що позивач дізналася про порушення своїх прав 11.03.2019 року, в день ознайомлення адвоката позивача із матеріалами виконавчого провадження № 58469906, отже, на думку позивача, останнім днем строку звернення до суду є 21.03.2019 року.

Водночас, відповідачем зазначено, що ним направлялося рекомендованою кореспонденцією постанова від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження, яку отримано позивачем особисто 04.03.2019 року, про що свідчать відомості, отримані останнім з офіційного сайту «Укрпошта» за перевіркою трек-номеру поштового відправлення 03000500032409, а тому, на думку відповідача, останнім днем звернення до суду є 14.03.2019 року.

Водночас, згідно з частиною першою статті 28 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Отже, слід дійти висновку, що належним доказом підтвердження направлення постанови про відкриття виконавчого провадження є саме рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання поштового відправлення позивачем.

Водночас, цього доказу відповідачем суду не надано, що не спростовує доводів представника позивача.

Суд зауважує, що надані відповідачем роздруківки з офіційного сайту «Укрпошта» не можуть бути прийняті судом у якості належного доказу, що суперечило б нормі, викладеній у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивача із позовною заявою підлягає поновленню.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до паспортних даних ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Козятинським РВ УМВС України в Вінницькій області 02.03.2001 року), позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (п/б).

Відповідно до копії матеріалів виконавчого провадження №58469906, 12.02.2019 року ТОВ «Платинум Фінанс» (код ЄДРПОУ 41489737) подано заяву Приватному виконавцю Барладіну П.О. про примусове виконання Виконавчого напису від 21.01.2019 року, зареєстровано в реєстрі за №5, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим Михайлом Юрійовичем (далі також - Виконавчий напис) про стягнення заборгованості з громадянина України ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ( п/б) , місце народження: м. Козятин, Вінницької обл., місце роботи - невідомо, яка є Боржником за Кредитним договором №500165672 від 05.09.2008 року, укладеним з ПАТ «Альфа Банк». 30.09.2009 року згідно договору факторингу право вимоги боргу відступлено ТОВ «Кредитні Ініціативи». Згідно договору факторингу №2012-2-1/1 від 18.12.2012 року, укладеному між ТОВ «Кредитні Ініціативи» та ТОВ «Купер Прайс» право вимоги за кредитним договором №500165672 від 05.09.2008 року, укладеним з ПАТ «Альфа Банк» відступлено ТОВ «Купер Прайс». Згідно договору факторингу №0111/2018 від 01.11.2018 року, укладеному між ТОВ «Купер Прайс» та ТОВ «Платинум Фінанс», право вимоги за кредитним договором №500165672 від 05.09.2008 року укладеним з ПАТ «Альфа Банк» відступлено ТОВ «Платинум Фінанс» на користь ТОВ «Платинум Фінанс» (місцезнаходження: 02140, м. Київ. вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, оф. 525. податковий номер: 41489737; рахунок № НОМЕР_2 у банку Приват Банк; код Банку отримувача (МФО): 300711), яке є Стягувачем.

Також, повідомлено інформацію про наявність у боржника майна у місті Києві, а саме грошових коштів на наступних рахунках: р/р № НОМЕР_3 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346.

22.02.2019 року Приватним виконавцем Барладіним Петром Олександровичем винесено постанову від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження №58469906.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження такою, що винесено з порушенням територіальної підвідомчості виконавчого провадження, та, вказуючи, що наявність відкритого рахунку у ПАТ «Альфа Банк» не може підтверджувати місцезнаходження майна Боржника, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) (із змінами і доповненнями) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Поряд з цим, Законом України від 02.06.2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1403) визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною другою статті 24 Закону №1404 встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №1403 про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України.

Пунктом 2 частини другої статті 22 Закону №1403 передбачено, що у повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Закону №1403 у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 25 Закону №1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства слід дійти висновку, що Законами України №1403 та №1404 визначено вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403, право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватним виконавцем здійснюється діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги норму частини другої статті 24 Закону №1404, слід дійти висновку, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та, відповідно, на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, останній має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва.

Відповідно до копії матеріалів виконавчого провадження №58469906, 12.02.2019 року ТОВ «Платинум Фінанс» (код ЄДРПОУ 41489737) подано заяву Приватному виконавцю Барладіну П.О. про примусове виконання Виконавчого напису про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ( п/б) , місце народження: м. Козятин, Вінницької обл., місце роботи - невідомо.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону №1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Так, у вказаній заяві Стягувачем повідомлено інформацію про наявність у боржника майна у місті Києві, а саме, грошових коштів на наступних рахунках: р/р № НОМЕР_3 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346.

За інформацією, отриманою Приватним виконавцем з довідника банківських установ України, які мають банківську ліцензію Національного банку України, офіційною (юридичною) адресою банківської установи АТ «Альфа-Банк», МФО 300346, є місто Київ, вул. Десятинна, 4/6.

Отже, слід дійти висновку, що банківська установа, у якій обліковується вказаний Стягувачем рахунок Боржника № НОМЕР_3 , знаходиться у межах виконавчого округу Приватного виконавця.

Так, Приватним виконавцем розцінено грошові кошти на рахунку Боржника р/р № НОМЕР_3 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 як майно Боржника , яке знаходиться у м. Києві, із чим категорично не погоджується позивач, оскільки відповідачем не встановлено наявність грошових коштів на цьому рахунку.

Водночас, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1404 виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №2346) передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Закону №2346 банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Підпунктами 7.1.4, 7.1.5 пункту 7.1 статті 7 Закону №2346 визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.

Отже, Приватний виконавець дійшов вірного висновку щодо належності безготівкових грошових коштів на рахунку Боржника р/р № НОМЕР_3 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 до майна Боржника, на яке може бути звернуто стягнення, та знаходження цього майна у м. Києві (відповідно до юридичної адреси місцезнаходження ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346), крім того, представником позивача не заперечується факт наявності відкритого рахунку Боржника р/р № НОМЕР_3 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 на момент подання заяви Стягувача від 12.02.2019 року про примусове виконання виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження №58469906.

Щодо обов`язку Приватного виконавця встановлювати наявність безготівкових грошових коштів на рахунку Боржника р/р № НОМЕР_3 у ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346 на момент вирішення питання відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 21 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, з аналізу норм Закону №1404 встановлено, що виконавця наділено правом отримувати інформацію про стан рахунку боржника безпосередньо під час здійснення виконавчого провадження, тобто після його відкриття відповідною постановою.

Крім іншого, нормами Закону №1404 не встановлено обов`язку стягувача надавати та/або права виконавця додатково вимагати від стягувача будь-які письмові докази на підтвердження відомостей, зазначених у заяві стягувача, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, у тому числі, на підтвердження наявності конкретного майна/рахунків боржника, зокрема, у формі банківських виписок з рахунків, не передбачено.

Суд, зокрема, погоджується із позицією Приватного виконавця, викладеної у відзиві, що як стягувача, так і Приватного виконавця законодавчо обмежено отримати до моменту відкриття виконавчого провадження відомості щодо стану банківського рахунку Боржника , оскільки ця інформація є банківською таємницею.

Так, відповідно до частини першої статті 1076 Цивільного кодексу України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 60 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (із змінами і доповненнями) інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.

Отже, слід дійти висновку про обґрунтованість позиції Приватного виконавця в цій частині.

Між тим, з копії матеріалів виконавчого провадження №58469906 встановлено наявність копії заяви - пропозиції Боржника ЗАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, надати останній кредит у сумі 7 139,00 USD шляхом перерахування за такими реквізитами на картковий рахунок Клієнта (Боржника) НОМЕР_3.

Приватним виконавцем зазначено, що до відкриття виконавчого провадження він ознайомився із зазначеною заявою - пропозицією, з чого додатково дійшов висновку про правомірність відкриття виконавчого провадження за відомостями, вказаними Стягувачем.

Отже, слід дійти висновку, що винесена Приватним виконавцем постанова від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження №58469906 на виконання Виконавчого напису, у якому Боржником визначено позивача, яка проживає та зареєстрована у с. Козятин , Вінницької області, є правомірною та законною, оскільки майно, тобто безготівкові грошові кошти Боржника знаходяться у м. Києві, тобто, у межах виконавчого округу Приватного виконавця Барладіна Петра Олександровича.

Крім іншого, щодо позиції представника позивача про направлення відповідачем постанови від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження із порушенням строку, суд зазначає наступне.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункт 6 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802).

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Судом встановлено, що приватним виконавцем 22.02.2019 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №58469906, отже, слід дійти висновку, що постанову про відкриття виконавчого провадження мало бути направлено учасникам виконавчого провадження на наступний робочий день - 25.02.2019 року.

Водночас, відповідно до матеріалів справи, встановлено, що вказану постанову направлено відповідачем 27.02.2019 року, тобто на два дні пізніше встановленого строку статтею 28 Закону №1404.

Проте, відповідно до абзацу третього частини п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Отже, з огляду на встановлену судом правомірність винесеної постанови від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження №58469906, та враховуючи, що представником позивача не надано доказів направлення відповідачем двох постанов від 27.02.2019 року про стягнення основної винагороди з Боржника , замість однієї з яких мала б бути постанова від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження, в той час, як відповідачем надано докази направлення постанови від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження, та не зазначення обставини щодо несвоєчасного направлення оскаржуваної постанови як підставу позову в позовній заяві, суд дійшов висновку, що порушення відповідачем строку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження у даному випадку не є підставою для скасування постанови Приватного виконавця від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження за №58469906.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Барладіна Петра Олександровича від 22.02.2019 року про відкриття виконавчого провадження за №58469906 не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 6 - 19, 72 - 77, 80, 90, 241 - 246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Барладін Петро Олексійович (03005, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31/33, літ. «Б», 8 поверх);

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Платинум Фінанс» (код ЄДРПОУ 41489737, адреса: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, оф. 525).

Повне рішення складено та проголошено 13.06.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна