Рішення № 82374897, 13.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1321/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Тихоненко О.М.

за участю секретаря Якуш І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за позовом Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області про визнання неправомірною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України (далі – Чернігівське ОУПФУ, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі – ГТУЮ у Чернігівській області, відповідач) про визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця відповідача від 02.05.2019 у виконавчому провадженні № 5864249, якою на позивача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.

Позов мотивовано тим, що Чернігівське ОУПФУ немає можливості виконати рішення в частині виплати коштів за період з 01.06.2018 по 31.07.2018 в розмірі 11986,36 грн з об`єктивних причин, у зв`язку з відсутністю відповідних асигнувань з Державного бюджету. Сума пенсії за вказаний період включена в додаткові списки з «поточною доплатою» на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, але не виплачується у зв`язку з відсутністю фінансування. Враховуючи наведене позивач вважає, що відсутні підстави для накладення на Чернігівське ОУПФУ штрафних санкцій.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Також надав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що судове рішення в повному обсязі не виконано, а саме з 01.06.2018 по 31.07.2018 заборгованість стягувачу по пенсії не виплачена. Наведене стало підставою для застосування до Чернігівського ОУПФУ штрафних санкцій та винесення оскаржуваної постанови.

Судове засідання здійснювалось в порядку, встановленому ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області, на підставі виконавчого листа № 620/3991/18, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 25.01.2019, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 .03.2019 ВП № 58649249 про зобов`язання Чернігівського ОУПФУ виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.06.2018 по 31.07.2018 в розмірі 11986,36 грн (а.с.32).

22.03.2019 головним державним виконавцем ВПВР ГТУЮ у Чернігівській області складено акт, в якому зафіксовано, що боржником рішення суду в повному обсязі не виконано, а саме боржником не виплачена стягувачу пенсія за віком за період з 01.06.2018 по 31.07.2018 в розмірі 11986,36 грн (а.с.34).

В ході здійснення вказаного виконавчого провадження позивач листом від 01.04.2019 № 9062/14 повідомив ГТУЮ у Чернігівській області про те, що листом від 01.02.2019 № 3393/07 позивач повідомив Головне управління ПФУ в Чернігівській області про необхідність додаткового фінансування відповідної суми. В рамках своїх повноважень та фінансових можливостей судове рішення позивачем було виконане в повному обсязі (а.с.36).

Як вбачається з матеріалів справи стягувач – ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області з заявою від 12.04.2019, в якій просив вжити заходи, передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», а саме прийняти рішення про накладення на боржника штрафу (а.с.37-38).

Враховуючи наведене, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду без поважних причин, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Чернігівській області від 02.05.2019 ВП № 58649249 на Чернігівське ОУПФУ накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. (а.с.39).

Вказана постанова листом від 02.05.2019 № 4030 надіслана на адресу позивача (а.с.40).

Не погоджуючись з винесеною постановою, Чернігівське ОУПФУ звернулось до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

З аналізу викладеної норми слідує, що негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.

Суд звертає увагу, що за своєю природою штраф – це міра адміністративної відповідальності. Штрафи представляють собою грошові стягнення, тобто є обтяженням майнового характеру для учасників виконавчого провадження. При цьому, штрафи можуть накладатися лише за винні дії чи бездіяльність.

Судом встановлено, що Чернігівське ОУПФУ не виконало в повному обсязі рішення суду у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (далі - Порядок), який визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Даною постановою установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійого фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.

Відповідно до частини 3-4 Порядку боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Частиною 10 вказаного Порядку встановлено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Приписами абзацу другого пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 визначено, що Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами) (підпункти 2, 4 пункту 4 вказаного Положення).

Отже, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за період з 01.06.2018 по 31.07.2018, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 30.06.2015 та 03.11.2015, 02.02.2016 (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), Верховним Судом, у постановах від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18)) та від 13.06.2018 (справа № 757/29541/14-а (К/9901/12146/18)).

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржувана постанова винесена передчасно, а також не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо її складення, тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись статтями 241-243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України до Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області про визнання неправомірною та скасування постанови задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 02.05.2019 у виконавчому провадженні № 5864249, якою на Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Чернігівської області на користь Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України судові витрати в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України (прос. Миру, 44, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 40378209).

Відповідач: Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області (прос. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34924518).

Повний текст рішення складено 13.06.2019.

Суддя О.М. Тихоненко