Ухвала суду № 82374837, 13.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

13 червня 2019 року Справа № 2340/4935/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., суддів Бабич А.М., Тимошенко В.П., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача — не прибув]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представники відповідача – не прибув]

про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, прийняв ухвалу.

06.05.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, просить:

- рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 скасувати;

- ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю

У обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Конституційного Суду України (Другий Сенат) від 25.04.2019 № 1-р(П)2019 у справі № 3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення «дійсної строкової», що міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди під час обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Заявник зазначає, що був призваний на спеціальні військові збори для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, тому вважає, що має право на перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і на час розгляду звернення позивача від 10.12.2018 (а.с.13) відповідач діяв неправомірно.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 відкрито провадження за заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, судове засідання на 13.06.2019.

Позивач у судове засідання не прибув, 12.06.2019 подав до суду заяву про проведення судового засідання 13.06.2019 з розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18 за його відсутності (а.с.109)

Представник відповідача у судове засідання не прибув, 12.06.2019 подав до суду клопотання про розгляд справи № 2340/4935/18 за його відсутності (а.с.109)

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Згідно частини 4 статті 229 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами належить відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18 (суддя ОСОБА_2 ) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії — відмовлено. Судом було встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням від 27.02.2018, є пенсіонером з інвалідністю ІІІ групи, отримує пенсію по інвалідності. (ЄДРСР 79694006). Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Серії 12 ААА №012908 з 15 лютого 2018 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново, причиною інвалідності є захворювання, пов`язане з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У грудні 2018 року позивач звернувся до Головного управління із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії та виплатити пенсію, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На час участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи позивач не перебував на дійсній строковій військовій службі, а виконував обов`язки військовозобов`язаної особи (ЄДРСР 81045923). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишено без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 – залишено без змін. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18 набрало законної сили 09.04.2019. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову та про залишення рішення без змін, суди виходили з того, що позивач не відповідає усім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження «дійсної строкової служби».

Відповідно до частини 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за виключними обставинами. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України однією з підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Судом встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796 XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Згідно зазначеного рішення словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) встановлено, що словосполучення «дійсної строкової», що міститься в частині 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Словосполучення «дійсної строкової» визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), що також прямо встановлено самим рішенням. Суд дійшов висновку, що словосполучення «дійсної строкової», що міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII визнане неконституційним та втратило чинність 25.04.2019, згідно статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Згідно статті 54 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, що визначається згідно із законодавством. Згідно статті 59 пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Для отримання особою пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону № 796 необхідно врахувати такі критерії: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаного. До такого висновку дійшов Верховний Суд – ухвали від 21.05.2018 (74173510) та від 08.05.2018 (73901590). Верховний Суд у рішенні від 11.12.2018 у справі №822/1346/18 (ЄДРСР 78528310) зазначив, що враховуючи те, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, колегія суддів погоджується з висновками суду, що позивач не має права на перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення Черкаським окружним адміністративним судом рішення від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18 положення частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII були чинними та належали застосуванню відповідачем.

Суд зазначає про відсутність підстав, передбачених пунктом 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, для перегляду рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18 у зв`язку з виключними обставинами.

Аналогічна правова позиція під час розгляду заяв щодо перегляду за виключними обставинами судового рішення викладена у постановах Верхового Суду від 15.05.2019 у справі 640/20317/16-а (касаційне провадження №К/9901/54752/18) (ЄДРСР 81759676) та від 05.02.2019 у справі №333/5015/15-а (касаційне провадження К/9901/59705/18). Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки про застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виключно законами України визначаються, зокрема (стаття 92): права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Згідно статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Під час реалізації оскаржуваного рішення між суб`єктом владних повноважень і фізичною особою виникають адміністративні відносини, що пов`язані з виконанням органом державної влади управлінських функцій.

Суд зазначає, що питання про перерахунок та виплату пенсії згідно частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі № 1-р(II)/2019 за заявою до відповідача з метою реалізації бажання соціального захисту згідно правового регулювання спірних відносин, тому ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до пенсійного органу для здійснення перерахунку його пенсії, починаючи з 25.04.2019, за наявних критеріїв відповідно до вимог частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на підставі рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 1-р(II)/2019.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку про те, що переглядаються у зв`язку із виключними обставинами лише ті рішення, що належать у встановленому Законом порядку виконанню, яким не є рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18. У задоволенні адміністративного позову позивачу було відмовлено повністю, виконавчі листи, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу не видавалися.

Рішення суду у даному випадку є таким, що не містило вимог зобов`язального характеру вчинити дії, а отже відсутня така ознака для його перегляду, як можливість його виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, що прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини.

Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Предметом розгляду справи судом першої і апеляційної інстанції були правовідносини, що існували до прийняття рішення Конституційним Судом України від 25.04.2019 № 1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19). У випадку, коли Конституційним Судом України встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, тобто як підстави для перегляду судових рішень у зв`язку із виключними обставинами, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду, яке позивач просить переглянути, не містило вимог зобов`язального характеру (не було зобов`язано відповідача вчинити дії, у тому числі нарахувати та виплати, стягнути кошти), відсутня підстава для перегляду рішення суду за виключними обставинами.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18.

Правова позиція сформована в ухвалах Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 580/355/19 (ЄДРСР 82047176), 06.06.2019 у справі №823/1993/18 (ЄДРСР 82261518) та ухвалі КАС у ВС від 03.06.2019 №818/1131/17 (ЄДРСР 82194237).

Згідно з частиною 4 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за виключними обставинами суд, зокрема може відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. Частиною 1 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 6-16, 248, 256, 293-297, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 у справі № 2340/4935/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова

судді А.М. Бабич

В.П. Тимошенко