Рішення № 82374435, 11.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м.ПолтаваСправа № 440/1883/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Скорика С.В.,

представника позивача – Ольховської М.М.

представника відповідача – Дорошко П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тітова Любов Володимирівна про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

27.05.2019 ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі – Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області, відповідач) про скасування постанови від 19.03.2019 про накладення штрафу, винесену державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у ВП №52124335.

В обґрунтування позову позивач вказував на протиправність постанови від 19.03.2019 про накладення штрафу. Так позивачем зазначено, що зміни у законодавстві, визначені у частині 14 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", можуть бути застосовані до тих випадків, які будуть виникати після 28.08.2018. Позивач стверджує, що на заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала у боржника до 28.08.2018, на її розмір та тривалість накопичення вказана норма законодавства не розповсюджується. Також за доводами позивача, раніше існуюча заборгованість не може впливати і враховуватися при визначені штрафних санкцій у майбутньому на заборгованість, яка виникає після 28.08.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/1883/19, призначено судове засідання для розгляду справи по суті 11.06.2019 та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тітову Любов ОСОБА_2 .

11.06.2019 до Полтавського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позов у якому Київський відділ державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Третя особа у судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у відповідності до статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2016 державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 52124335 з примусового виконання виконавчого листа №2-1580, виданого 03.09.2004 Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на дитину, починаючи з 16.02.2004 і до досягнення повноліття дитини /а.с. 37/.

29.12.2017 старшим державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято постанову про передачу виконавчого провадження. Так згідно з указаною постановою передано виконавчий лист № 2-1580, виданий 03.09.2004 Київським районним судом м. Полтави до Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області /а.с. 16/.

19.03.2019 державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавської області прийнято постанову про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 відповідно до якої за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки накладено на боржника штраф у розмірі 30% від суми заборгованості, що складає – 20232,87 грн /а.с. 15/.

Указана постанова отримана позивачем – 24.05.2019 /а.с. 82/.

Не погоджуючись із постановою Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавської області про накладення штрафу від 19.03.2019 ВП № 52124335, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За положеннями статті 194 Сімейного кодексу України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Відповідно до частини четвертої статті 194 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до частини першої статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Частиною другою статті 195 Сімейного кодексу України визначено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом (частина третя статті 195 Сімейного кодексу України).

Суд зазначає, що порядок примусового виконання рішень суду врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (надалі – Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частин першої та другої статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду визначений статтею 71 Закону № 1404-VIII.

Згідно з частиною третьою статті 71 Закону № 1404-VIII визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Частиною четвертою статті 71 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону №1404-VIII спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні – це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем.

28.08.2018 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 № 2475-VIII (надалі – Закон № 2475-VIII).

Відповідно до Закону № 2475-VIII частина четверта статті 11 Закону № 1404-VIII викладена в такій редакції: "Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання".

Крім іншого, Законом № 2475-VIII стаття 71 Закону № 1404-VIII доповнена частиною 14 наступного змісту: "За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою, дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі 1-7/99).

Отже, з 28.08.2018 Законом № 1404-VIII установлено, що строк обчислення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів (заборгованість за один рік, заборгованість за два роки, заборгованість за три роки, тощо) саме для застосування заходів, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону № 1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Наведене дає підстави дійти висновку про те, що з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженню з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, – станом на 28.08.2018 (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів, по-друге, – розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач – ОСОБА_1 (боржник у виконавчому провадженні № 52124335), згідно з розрахунком від 20.03.2019 № 11561 станом на 01.03.2019 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 67442,90 грн.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не надано до суду доказів оскарження вище зазначеного розміру заборгованість зі сплати аліментів.

Таким чином, позивачем не надано до суду доказів, на підтвердження тієї обставини, що розмір заборгованості зі сплати аліментів зменшений судовим рішенням, судам першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, суд зазначає, що на час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, пункти 3, 12 статті 27 Закону № 2475-VIII у встановленому порядку не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Враховуючи викладене, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Ватутіна, 29, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 34962532), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення проголошений 11.06.2019.

Суддя С.О. Удовіченко