Рішення № 82374426, 29.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Справа № 160/2889/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Савенко О.О. Лейченко І.М., Мельничук С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН414/25І/АВ/МГ-ФС/257 від 21.03.2019р. та п.2 припису №ДН414/251/АВ/П від 22.02.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та, з урахуванням заяви про зміну (шляхом доповнення) предмету позову від 19.04.2019р., просить:

- визнати протиправною та скасувати в повному обсязі постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН414/25І/АВ/МГ-ФС/257 від 21.03.2019р. на суму 38016030,00 грн., винесену відповідачем;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ДН414/251/АВ/П від 22.02.2019р. в частині встановлення обов`язку керівника позивача з усунення порушення за №2 «Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 05.02.2019р. по 19.02.2019р. посадовою особою відповідача було проведено інспекційне відвідування позивача з питань повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати за результатами якого був складений акт інспекційного відвідування №ДН414/251/АВ від 19.02.2019р. за висновками акту були встановлені, зокрема, порушення позивачем вимог ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України “Про оплату праці” та постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. На підставі вищевказаного акту, відповідачем 21.03.2019р. було прийнято оспорювану постанову №ДН414/25І/АВ/МГ-ФС/257 про накладення на позивача штрафу за не проведення індексації заробітної плати 911 працівникам Товариства у вересні 2017 року, що є порушенням вимог ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці» - у розмірі 38016030,00 грн. Окрім того, за наслідками наведеної перевірки було прийнято і припис про усунення виявлених порушень №ДН414/251/АВ/П від 22.02.2019р., за п.2 якого зобов`язано керівника позивача усунути виявлені порушення, а саме: заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню вищевказана постанова про накладення штрафу та п.2 припису, оскільки акт інспекційного відвідування містить інформацію, яку посадова особа відповідача не мала права відображати з огляду на предмет позапланового заходу – перевірка документів, які стосуються підтвердження або спростування фактів нарахування товариством своїм працівникам заробітної плати менше мінімальної. Також, представник позивача зазначає, що у вересні 2017 року індексація заробітної плати працівникам, зазначеним у оспорюваній постанові дійсно не проводилася, оскільки 512 працівникам, прийнятих у квітні 2017 року, у травні 2017 року було підвищено посадові оклади, а отже базовим місяцем для них став саме травень, а для 391 працівника базовий місяць змінився на серпень у зв`язку із підвищенням з 01 серпня 2017 року окладів за посадами, які ці працівники займали, що відповідає вимогам Порядку №1078 та роз`ясненням Мінсоцполітики у листі №263/10/136-16 від 14.06.2016р. Представник позивача зазначає і про те, що ані акт інспекційного відвідування, ані постанова про накладення штрафу не містить розрахунку суми 43,74 грн. та у них не зазначено нормативного документу згідно якого необхідно проводити такий розрахунок та обов`язок товариства підвищувати посадові оклади у серпні 2017 року саме на 43,74 грн. Представник позивача вказує і на те, що у травні 2017 року для 512 працівників збільшилися не тільки посадові оклади, а й премії, які не мають разового характеру та є складовими заробітної плати, але при прийнятті оспорюваної постанови зазначене було проігноровано посадовими особами відповідача. Також і представник позивача вказує на те, що індексація заробітної плати не входить до числа мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до норм чинного трудового законодавства України. Окрім того, представник позивача зазначає, що при вирішення питання про застосування до позивача штрафу у розмірі 38016030,00 грн. відповідач зобов`язаний був зважати на те, що загальна сума коштів індексації грошових доходів громадян, які, як вважає відповідач, протиправно не нараховані працівникам товариства за вересень 2017 року, складає 17714, 70 грн. (43,74 грн. х 405) за кожний місяць, проте, згідно з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача було застосовано максимальну суму штрафу, передбачену абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП, без жодного обґрунтування того, чому застосовується саме таке переслідування замість можливого застосування попередження або поради. При цьому, як зазначає представник позивача, місячний фонд оплати праці товариства складає 16 373 539,85 гривень (без суми ЄСВ та податку з доходів фізичних осіб, платіжні доручення на переказ яких треба подати в банк одночасно з платіжними дорученнями на переказ заробітної плати), тобто сума штрафу перевищує суму фонду оплати праці 1875 працівників товариства, а отже, несприятливі наслідки абсолютно неадекватні та ще й протирічать меті наданого відповідачу повноваження з накладання штрафів за порушення законодавства про працю, бо своїм рішенням перекреслює заробітну плату 1875 працівників товариства. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та постанови Верховного Суду. Додатково, у відповіді на відзив від 26.04.2019р. представник позивача вказує на те, що відповідачем у відзиві на позов відсутні заперечення на всі обставини, на які посилається позивач у своєму позові (а.с.1-4 том 7).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, у відзиві на позов просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що розмір посадових окладів працівників позивача визначено штатним розписом від 01.04.2017 року (місяць масового прийняття працівників), а тому у вересні 2017 року була підстава для індексації заробітної плати працівникам товариства у розмірі 52,20 грн. Так, як вказують представники відповідача у серпні 2017 року у товаристві відбулося підвищення посадових окладів працівникам на 10 гривень, при цьому, індекси інфляції в 2017 році складали: травень 2017 року - 1,013%; червень 2017 року -1,016%; липень 2017 року-1,002%, а тому, у серпні 2017 року підвищення посадових окладів мало відбутися на суму рівну або більше ніж 43,74 грн. Представники відповідача зазначають, що згідно пояснень, наданих начальником відділу праці та заробітної плати ОСОБА_1 «по прийнятим робітникам в квітні місяці 2017 року індексація не проводилась, так як по посадам, які вони займали, «базовим» місяцем рахувався серпень 2017р.». Також і представники відповідача зазначають, що працівникам, яких було прийнято у травні 2017 року, індексацію заробітної плати треба було здійснити у жовтні 2017 року у розмірі 62,31 грн., а згідно пояснень, наданих начальником відділу праці та заробітної плати ОСОБА_1 . «по прийнятим робітникам в травні місяці 2017 року індексація в листопаді 2017 року не проводилась, так як по посадам, які вони займали, «базовим» місяцем рахувався серпень 2017р.». Окрім того, відомості нарахування та виплати заробітної плати підприємства за вересень 2017 року не містять відображення нарахування і виплати індексації працівникам при наявності підстав, тобто відповідно до розрахунково-платіжної відомості за вересень 2017 року заробітна плата 911 працівникам не індексувалась, що свідчить про те, що на товаристві порушено вимоги ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці». За таких обставин, на підставі акту та у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 Головним управлінням винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН414/251/АВ/МГ-ФС/257 від 21.03.2019р. та накладено штраф на позивача розмірі 38016030,00 грн. (10 *4173,00*911 працівників = 38 016030,00 грн.). Враховуючи викладене, представники відповідача вважають, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оспорювана постанова від 21.03.2019р. є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування. Додатково у запереченнях на відповідь на відзив від 16.05.2019р., представник відповідача зазначає, що частиною 2 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» визначено, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України є мінімальними державними гарантіями. Також і ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін тощо. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на постанову Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 816/2325/16 (а.с.208-214 том 6, а.с.17-18 том 7).

Ухвалою суду від 03.04.2019р. було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 22.04.2019р. згідно до вимог ст.ст.12, 180-183 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2 том 1).

Підготовче засідання було відкладено до 06.05.2019р., що підтверджується змістом протоколу підготовчого засідання від 22.04.2019р. (а.с.229-230 том 6).

У підготовчому засіданні оголошувалася перерва з 06.05.2019р. по 17.05.2019р. (а.с.10-12 том 7).

Ухвалою суду від 17.05.2019р. було закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 29.05.2019р. (а.с.243 том 7).

Під час судового розгляду справи, представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити повністю, а представники відповідача заперечували проти позову, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД ” 20.02.2017р. зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Дніпро, пр-т АДРЕСА_1 корп. Е АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 25.03.2019р. (а.с.124-130 том 5).

На підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №31331/05-05/26 від 28.12.2018р. щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної, наказів №114-І від 29.01.2019р., №207-Іпо від 19.02.2019р. та направлень №70 від 05.02.2019р., №98 від 19.02.2019р., у період з 05.02.2019р. по 19.02.2019р. посадовою особою відповідача було проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання позивачем вимог законодавства про працю, за результатами якого був складений акт інспекційного відвідування за №ДН414/251/АВ від 19.02.2019р. за висновками якого виявлені наступні порушення, а саме:

- у вересні, жовтні 2017 року заробітна плата 916 працівникам не індексувалась, що є порушенням вимог ст.33 Закону України “Про оплату праці”: «Заробітна плата підлягає індексації» та ст.95 КЗпП України, що підтверджується змістом копій відповідних листа, наказів, направлень та акту (а.с.28, 31-45 том 1, а.с.215-216,220-224 том 6).

На підставі вказаного вище акту інспекційного відвідування, 22.02.2019р. посадовою особою відповідача було прийнято припис про усунення виявлених порушень №ДН414/251/АВ/П зі змісту якого видно, що позивачеві приписано усунути вище виявлені порушення, при цьому, строк на усунення виявлених порушень у приписі не зазначено, що підтверджується копією відповідного припису (а.с.52-53 том 1).

Також, на підставі вищенаведеного акту посадовою особою відповідача 21.03.2019р. було прийнято оспорювану постанову №ДН414/25І/АВ/МГ-ФС/257 про накладення на позивача штрафу згідно до вимог ст.265 КЗпП України за не проведення у вересні, жовтні 2017 року індексації заробітної плати 911 працівникам – штраф у розмірі 38016030 грн. (а.с.21-27 том 1).

Позивач оспорює вказану постанову, а також і п.2 припису, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на відсутність вищевказаних порушень на підприємстві позивача, що підтверджується наданими позивачем відомостями про нарахування і виплату заробітної плати працівникам Товариства з квітня по жовтень 2017 року та на те, що у наведених працівників у вересні та жовтні 2017 року не виникло право на проведення індексації заробітної плати відповідно до вимог Порядку №1078.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Повноваження, правові відносини суб`єктів владних повноважень та суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877), Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (далі – Положення), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295, який набрав чинності з 16.05.2017р. (далі – Порядок №295), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 (далі - Порядок №509), а також нормами ст.265 Кодексу законів про працю України.

Частиною 1 ст.94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У відповідності до вимог ст.95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно до ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

За нормами ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. затверджено порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078).

Пунктом 1-1 Порядку №1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

За приписами п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що заробітна плата підлягає індексації, при цьому, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Так, судом із наданих документів було встановлено, що підприємство позивача було створено 20.02.2017р., наказом №23/3-ЗД від 30.03.2017р. було затверджено і введено в дію штатний розпис з 01.04.2017р., за яким працівники були прийняті на роботу позивачем на новостворені робочі місця, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, копіями відповідного наказу та копіями наказів (розпоряджень) про прийняття на роботу (а.с.67-90 том 1, а.с.144-250 том 3, а.с.1-250 том 4, а.с.1-45, 124-130 том 5).

При цьому, у травні 2017 року 512 працівникам та у серпні 2017 року 393 працівникам товариством було підвищено посадові оклади на 10 гривень, що підтверджується переліками працівників товариства, яким у травні 2017 року та у серпні 2017 року був підвищений дохід, довідками про підвищення заробітної плати по товариству у травні 2017 року та у серпні 2017 року (а.с.113-122 том 1, а.с.136-142 том 3, а.с.89-98 том 5, а.с.179-196 том 6).

Так, по прийнятим у квітні 2017 року працівникам, яким було підвищено посадові оклади у травні 2017 року, індекс споживчих цін необхідно обчислювати з червня 2017 року, тобто з місяця наступного за базовим (п. 5 Порядку №1078), яким є саме травень 2017 року, оскільки у травні 2017 року було підвищено посадові оклади 512 працівникам, а право на проведення індексації заробітної плати даних працівників у травні ще не виникло.

Для визначення місяця у якому індекс інфляції (індекс інфляції за кожний місяць відповідного року знаходиться у вільному доступі на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України) перевищить поріг індексації (103) слід розрахувати проміжні коефіцієнти індексації, а саме:

- червень: 1,016<103 (поріг не перевищено, право на індексацію не виникає);

- липень: 1,016*1,002*100=101,8<103 (поріг не перевищено, право на індексацію не виникає);

- серпень: 1,016*1,002*0,999*100=101,7<103 (поріг не перевищено, право на індексацію не виникає);

- вересень: 1,016*1,002*0,999*1,020*100=103,7>103 (поріг перевищено, виникає право на індексацію).

При цьому, враховуючи, що індекс інфляції за вересень 2017 року було опубліковано 09.10.2017р. (а.с.248 том 7), то заробітна плата з базовим місяцем травень 2017 року вперше повинна була індексуватися лише у листопаді 2017 року відповідно до положень п.1-1 Порядку №1078.

Також і по прийнятим у квітні 2017 року працівникам, яким було підвищено посадові оклади у серпні 2017 року, індекс споживчих цін необхідно обчислювати з вересня 2017 року, тобто з місяця наступного за базовим (п. 5 Порядку №1078), яким є саме серпень 2017 року, оскільки у серпні 2017 року було підвищено посадові оклади 393 працівникам, а право на проведення індексації заробітної плати даних працівників у серпні ще не виникло.

Для визначення місяця у якому індекс інфляції перевищить поріг індексації (103) слід розрахувати проміжні коефіцієнти індексації, а саме:

- вересень: 1,02<103 (поріг не перевищено, право на індексацію не виникає);

- жовтень: 1,02*1,012*100=103,2>103 (поріг перевищено, виникає право на індексацію).

При цьому, враховуючи, що індекс інфляції за жовтень 2017 року було опубліковано 08.11.2017р. (а.с.248 том 7), то заробітна плата з базовим місяцем серпень 2017 року вперше повинна була індексуватися лише у грудні 2017 року відповідно до положень п.1-1 Порядку №1078.

Окрім того, на товаристві було створено виробничий підрозділ «Запорізький олійноекстракційний завод ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», наказом №55/3-ЗД від 28.04.2017р. з 01.05.2017р. було введено в дію штатний розпис вказаного виробничого підрозділу та працівники були прийняті (переведені) на роботу позивачем на такі новостворені робочі місця, що підтверджується копіями відповідного наказу та копіями наказів (розпоряджень) про прийняття (переведення) на роботу (а.с.91-112, 124-250 том 1, а.с.1-250 том 2, а.с.1-135 том 3).

Так, по працівникам товариства прийнятим у травні індекс споживчих цін необхідно обчислювати з червня 2017 року, тобто з місяця наступного за базовим (п. 5 Порядку №1078), яким є саме травень 2017 року (прийняття (переведення) працівників на посади у створеному виробничому підрозділі).

Для визначення місяця у якому індекс інфляції перевищить поріг індексації (103) слід розрахувати проміжні коефіцієнти індексації, а саме:

- червень: 1,016<103 (поріг не перевищено, право на індексацію не виникає);

- липень: 1,016*1,002*100=101,8<103 (поріг не перевищено, право на індексацію не виникає);

- серпень: 1,016*1,002*0,999*100=101,7<103 (поріг не перевищено, право на індексацію не виникає);

- вересень: 1,016*1,002*0,999*1,020*100=103,7>103 (поріг перевищено, виникає право на індексацію).

При цьому, враховуючи, що індекс інфляції за вересень 2017 року було опубліковано 09.10.2017р. (а.с.248 том 7), то заробітна плата з базовим місяцем травень 2017 року вперше повинна була індексуватися лише у листопаді 2017 року відповідно до положень п.1-1 Порядку №1078.

Таким чином, слід дійти висновку, що доводи відповідача у оспорюваній постанові про необхідність проведення індексації заробітної плати працівникам, які були прийняті на посади у квітні 2017 року саме у вересні 2017 року, а працівникам, які були прийняті (переведені) на посади у травні 2017 року - у жовтні 2017 року не відповідає дійсності, суперечить вищенаведеним положенням вимог Порядку №1078 та спростовується наведеним судом розрахунками, які проведені з дотриманням вимог п.5, п.11 Порядку №1078.

З урахуванням викладеного, позивач не мав обов`язку індексувати заробітну плату своїм працівникам у вересні та жовтні 2017 року.

Враховуючи наведене та те, що при проведенні посадовою особою відповідача інспекційного відвідування, базові місця для проведення індексації заробітної були визначені без урахування вище встановлених судом обставин, що свідчать про додержання позивачем вимог ст.95 КЗпП України та ст.33 Закону України «Про оплату праці» щодо проведення індексації заробітної плати, та всупереч положенням чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність порушень позивачем вимог ст. 95 КЗпП України та ст.33 Закону України «Про оплату праці» та, як наслідок, протиправність оспорюваної постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 38016030 грн. за оспорюваною постановою.

Окрім того, судом враховується і те, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути обґрунтованим та вмотивованим у відповідності до вимог ст.19 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, проте, зі змісту оспорюваної постанови вбачається, що відповідачем не наведено у постанові розрахунків із яких виходила посадова особа відповідача зазначаючи, що підвищення посадових окладів у серпні 2017 року повинно було відбутися на суму рівну або більше ніж 43,74 грн., а працівникам, прийнятим у травні 2017 року треба було проводити індексацію заробітної плати у жовтні 2017 року у розмірі 62,31 грн.

Отже, оспорювана постанова про накладення штрафу на позивача у розмірі 38016030 грн. є невмотивованою та необґрунтованою, вона не містить відповідних розрахунків, а посилання представників відповідача лише в судовому засіданні на проведення відповідних розрахунків не може бути прийнято судом в якості доказу обґрунтованості оспорюваної постанови, так як суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення згідно абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, проаналізувавши зміст оспорюваної постанови стосовно того, що позивачем своїм працівникам повинна була бути нарахована індексація, виходячи із суми 43,74 грн. у вересні 2017 року та із суми 62,31 грн. у жовтні 2017 року, судом перевірено вказані відомості та встановлено, що виходячи з таких сум, сума не нарахованої індексації 512 особам склала 22394,88 грн. (512*43,74 грн.), а для 393 осіб – 24487,83 грн. (393*62,31 грн.), тобто загальна сума не нарахованої, на думку відповідача, індексації склала 46882,71 грн., не є співмірною та пропорційною щодо суми застосованого до позивача штрафу за оспорюваною постановою у розмірі 38016030 грн. з урахуванням вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, роблячи висновок про протиправність оспорюваної постанови, за якою до позивача застосовано штраф у розмірі 38016030 грн., судом приймається до уваги і те, що відповідно до пп.6 п.5 Порядку №295 (чинною на момент проведення інспекційного відвідування) визначено, зокрема, що інспекційне відвідування проводиться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Так, зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №31331/05-05/26 від 28.12.2018р., що був підставою для проведення інспекційного відвідування позивача, видно, що у ньому міститься інформація про те, що позивачем у березні 2018 року була нарахована заробітна плата 3 працівникам нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи, що підтверджується копіями відповідного листа та додатку №4 до нього (а.с.222-224 том 6).

Зі змісту наказів про призначення та поновлення інспекційного відвідування №114-І від 29.01.2019р., №207-Іпо від 19.02.2019р. та направлень на проведення інспекційного відвідування №70 від 05.02.2019р., №98 від 19.02.2019р. видно, що щодо позивача було призначено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що не відповідає підставам для проведення такого інспекційного відвідування наведеним у вищезазначеному листі Пенсійного фонду від 28.12.2018р., а саме: нарахування у березні 2018 року заробітної плати 3 працівникам нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи (а.с.28 том 1, а.с.215-216, 220-221 том 6).

Разом з тим, за приписами абз.9 ч.1 ст.6 Закону №877 передбачено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Тобто, при проведенні інспекційного відвідування на підставі вищенаведеного листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, інспекційне відвідування посадовою особою відповідача повинно було бути проведено на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виплати товариством заробітної плати лише 3 своїм працівникам у розмірі не нижчому за мінімальну, тоді як дослідження питання щодо проведення позивачем індексації заробітної плати 911-916 працівникам підприємства було здійснено інспектором поза межами питань зазначених в наказах та направленнях на проведення інспекційного відвідування, що також свідчить про протиправність прийнятої оспорюваної постанови.

При цьому, слід зазначити, що зі змісту акту інспекційного відвідування №ДН414/251/АВ від 19.02.2019р. видно, що за його висновками не встановлено на підприємстві позивача випадків нарахування та сплати заробітної плати у розмірі меншому за мінімальний (а.с.31-45 том 1).

Таким чином, суд приходить до висновку, що при проведенні інспекційного відвідування з питань нарахування та сплати заробітної плати 3 працівникам підприємства у розмірі меншому за мінімальний згідно листа Пенсійного фонду, відповідачем було проведено у тому числі і інспекційне відвідування з питань проведення індексації заробітної плати 911-916 працівникам підприємства з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки наведені у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №31331/05-05/26 від 28.12.2018р. підстави не дозволяли здійснювати перевірку саме нарахування 911-916 працівникам індексації заробітної плати (а.с.222-224 том 6).

Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2019р. по справі №809/799/17.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також із врахуванням вищенаведеного аналізу норм чинного законодавства та досліджених судом документів, підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання протиправним і скасуванню п.2 припису №ДН414/251/АВ/П від 22.02.2019р., оскільки судом не встановлено порушень позивачем вимог ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України “Про оплату праці” (п.2 припису).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представниками відповідача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про правомірність, обґрунтованість та законність прийняття відповідачем оспорюваних постанови та п.2 припису з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм чинного трудового законодавства України.

Судом відхиляються пояснення представників відповідача, надані ними у ході розгляду справи, щодо того, що частині працівників, зазначених в акті інспекційного відвідування та у оспорюваній постанові позивачем не була проведена індексація заробітної плати у вересні 2017 року, а іншій частині - у жовтні 2017 року, оскільки вказане спростовується змістом акту інспекційного відвідування та змістом оспорюваної постанови про накладення штрафу, за якими виявлено не проведення позивачем індексації заробітної плати працівникам саме у вересні 2017 року та жодних відповідних розрахунків по кожному працівнику окремо вказані акт та постанова не містять (а.с.31-45, 52-53 том 1).

Також і судом відхиляються надані у судовому засіданні представником відповідача Мельничук С.В., яка проводила інспекційне відвідування позивача, пояснення про відсутність у неї обов`язку щодо наведення такого розрахунку у акті інспекційного відвідування за нормами Порядку №295, оскільки такі твердження спростовуються нормами ст.19 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, наведені доводи представника відповідача спростовуються і висновками, викладеними у рішенні Європейський Суд з прав людини від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України», у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, наведені доводи спростовуються і Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів» урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Отже, наведене свідчить про те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний навести обґрунтовані мотиви, на яких ґрунтуються його висновки про виявлені порушення з урахуванням також ст.19 Конституції України та ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних постанови №ДН414/25І/АВ/МГ-ФС/257 від 21.03.2019р. та п.2 припису №ДН414/251/АВ/П від 22.02.2019р. згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при їх прийнятті відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на викладене, вищевказана постанова та наведений пункт припису прийняті відповідачем з порушенням прав і інтересів позивача, а тому вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та 71378/10) Суд вказує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору згідно платіжних доручень №030933 від 25.03.2019р. у сумі 19210,00 грн. та №042290 від 18.04.2019р. у сумі 1921,00 грн. у загальному розмірі 21131,00 грн. (а.с.3 том 1, а.с.206 том 6).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН414/25І/АВ/МГ-ФС/257 від 21.03.2019р. та п.2 припису №ДН414/251/АВ/П від 22.02.2019р. – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН414/25І/АВ/МГ-ФС/257 від 21.03.2019р.

Визнати протиправним та скасувати п.2 припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН414/251/АВ/П від 22.02.2019р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39788766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" (49033, м. Дніпро, пр-т Богдана Хмельницького, буд. 122, корп. Е-5, кімната 11, код ЄДРПОУ 41161689) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21131 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча сто тридцять одна гривня 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 10.06.2019р.

Суддя С.О. Конєва