Рішення № 82374371, 13.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.002202

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.10.2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 11.10.2018 року, зарахувавши до стажу державної служби періоди служби в Збройних Силах України з 12.07.1990 року по 19.09.1994 року, з 25.04.1994 року по 16.06.1995 року та з 08.12.1995 року по 17.05.2004 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.10.2018 року звернулася до Галицького відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком як державному службовцю, оскільки станом на дату звернення її стаж на посадах державної служби становить 25 років, що підтверджується довідкою про складові заробітної плати державного службовця № 9417 від 11.10.2018 року, виданою Львівським обласним військовим комісаріатом.

17.10.2018 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби, оскільки відповідачем до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця не враховано періоди проходження позивачем військової служби в Збройних Силах України, а саме: з 12.07.1990 року по 19.09.1994 року, з 25.04.1994 року по 16.06.1995 року та з 08.12.1995 року по 17.05.2004 року.

З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, оскільки вважає, що особа, яка працює на посадах у Збройних Силах України, на яку поширюється дія статей 1, 2 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII є державною службовою особою щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері військової політики), одержує заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже перебуває на державній службі та є державним службовцем.

Також позивач вказує на безпідставність посилань відповідача на те, що Закон України «Про державну службу» №889-VIII, що діє з 01.05.2016 року по-іншому регулює правовідносини пов`язані з пенсійним забезпеченням державних службовців, оскільки Закон 889-VIII передбачає, що пенсії державним службовцям призначаються відповідно до закону, а пункти 10 і 12 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону відсилають саме до статті 37 Закону № 3723-XII.

За таких обставин позивач стверджує, що є особою, на яку поширюється дія пунктів 10 і 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону 889-VIII, а твердження відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин наведених норм закону при призначенні позивачу пенсії державного службовця є необґрунтованими.

У поданому 11.06.2019 року запереченні на відзив позивач додатково зазначила, що відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, відмовляючи позивачу в зарахуванні до стажу для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 періодів проходження військової служби, відповідач порушив його право на соціальне забезпечення, не взявши до уваги норми чинного законодавства щодо обчислення стажу державної служби.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що основним критерієм за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Зазначає, що як слідує із записів трудової книжки позивач з 12.07.1990 року по 19.09.1994 року, з 25.04.1994 року по 16.06.1995 року та з 08.12.1995 року по 17.05.2004 року проходила військову службу, з якої звільнена в запас за станом здоров`я відповідно до п.п. «в» п. 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.

Відтак, періоди проходження військової служби не зараховуються до стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця, оскільки посади, перебуваючи на яких, позивач проходила військову службу, не віднесені до категорії посад державних службовців.

Тому станом на 01.05.2016 року стаж роботи позивача на державній службі становить 8 років 11 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії державного службовця за нормами Закону № 3723-XII.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 06 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху, ухвалою судді від 14 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до Галицького відділу обслуговування громадян м. Львова (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII.

Рішенням Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.10.2018 року № 4501/649 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XIІ. Підстави відмови, зазначені в рішенні наступні:

Основним критерієм за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Як вбачається із записів трудової книжки, гр. ОСОБА_1 з 12.07.1990 року по 19.09.1994 року, з 25.04.1994 року по 16.06.1995 року та з 08.12.1995 року по 17.05.2004 року проходила військову службу, з якої звільнена в запас за станом здоров`я відповідно до п.п. «в» п. 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.

Період проходження військової служби не зараховується до стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця, оскільки посади, перебуваючи на яких гр. ОСОБА_1 проходила військову службу, не віднесені до категорій посад державних службовців.

Згідно записів трудової книжки в період з 03.01.2006 року по 24.07.2006 року, з 23.10.2006 року по 11.12.2006 року, з 22.01.2007 року по 04.02.2013 року та з 25.02.2014 року по даний час гр. ОСОБА_1 обіймає посади державної служби, віднесені до категорій посад державних службовців.

Відтак, станом на 01.05.2016 року стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії становить 8 років 11 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії державного службовця за нормами Закону № 3723.

Підстави для призначення гр. ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723 відсутні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач оскаржила його до суду.

Предметом спору у даній справі є оцінка: наявності у позивача необхідного стажу державної служби для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII та правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів 10, 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 12.07.1990 року по 19.09.1994 року, з 25.04.1994 року по 16.06.1995 року та з 08.12.1995 року по 17.05.2004 року проходила військову службу, з якої звільнена в запас за станом здоров`я відповідно до п.п. «в» п. 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України. Вказана обставина не заперечується відповідачем. Відмовляючи в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII відповідач покликається лише на те, що період проходження військової служби не зараховується до стажу, що дає право на призначення пенсії державного службовця, оскільки посади, перебуваючи на яких позивач проходила військову службу, не віднесені до категорій посад державних службовців.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу другого пункту першого статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.16 №229 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229), відповідно до пункту 3 якого документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).

Пунктом 6 Порядку №229 встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII «Про державну службу».

Разом з тим, пункт 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII «Про державну службу» передбачає, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. №283 (далі - Порядок №283) до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Також, вказаний Порядок №283 передбачав, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Аналіз наведених норм права вказує, що такими імперативно визначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до стажу державної служби, за умови його належного підтвердження трудовою книжкою та іншими документами, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Відтак, періоди перебування позивача на військовій службі, а саме: з 12.07.1990 року по 19.09.1994 року, з 25.04.1994 року по 16.06.1995 року та з 08.12.1995 року по 17.05.2004 року, слід зарахувати до стажу державної служби.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 листопада 2018 року по справі №686/8090/17 (адміністративне провадження №К/9901/42428/18, К/990142431/18).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведені у спірному рішенні відповідача підстави для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-XIІ «Про державну службу» не відповідають вимогам пункту першого частини другої статті 2 КАС України.

Тому, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності спірного рішення № 4501/649 від 17.10.2018 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу», відтак, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. М. Андрея, 10, м. Львів) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.10.2018 року № 4501/649 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 11.10.2018 року, зарахувавши до стажу державної служби періоди служби в Збройних Силах України з 12.07.1990 року по 19.09.1994 року, з 25.04.1994 року по 16.06.1995 року та з 08.12.1995 року по 17.05.2004 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. М. Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 1921,00 грн. сплаченого судового збору, згідно квитанції №49 від 02.05.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII “Перехідні положення” цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 13.06.2019 року.

Суддя Клименко О.М.