Рішення № 82374358, 28.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/95/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому позивач просить:

- визнати неправомірною відмову відповідача, викладену у листі від 12.12.2018 року № 20393/07;

- зобов`язати відповідача звернутись з поданням, передбаченим п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, до Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним в сумі 46427,03 гривень при укладанні договору купівлі-продажу від 16.11.2018 року.

Ухвалами суду від: 28.01.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження; 21.03.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

В судове засідання 23.05.2019 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.61, 62)

23.04.2019 року від представника позивача до суду електронною поштою надійшла заява, вхід. № ЕП/3074/19, в якій останній просить розглянути справу без участі позивача. (а.с.63)

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Згідно змісту адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин, зокрема:

- позивач, за договором купівлі-продажу від 16.11.2018 р., придбав 735/1000 часток квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після придбання вказаного нерухомого майна в той же день ним було сплачено 46427,03 грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що склало 1% від вартості житла, зазначеного у договорі купівлі-продажу. Проте згодом він дізнався, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування він не повинен був сплачуватись, оскільки придбавав житло вперше;

- 05.12.2018 р. позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про повернення помилково сплачених ним грошових коштів. Листом від 12.12.2018 р. № 20393/07 відповідач повідомив позивачу про неможливість повернення сплаченого ним збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з огляду на те, що Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно;

- факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно з якою позивач є власником 735/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 46427,03 грн. позивачем був помилково сплачений, тому вказані кошти повинні бути йому повернуті;

- у постанові від 13.12.2018 р. по справі № 813/969/17 Верховний Суд звернув увагу, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Верховний Суд зазначив, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Згідно відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- позивачем не надано жодних доказів того, що він придбав житло і перебував у черзі на одержання житла або придбав житло вперше;

- відповідач не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно. Надана позивачем копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відображає лише інформацію про право власності на нерухоме майно станом на 21.11.2018 року. Інформаційна довідка формується з використанням відомостей, що містяться у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, але досить тривалий час реєстратори БТІ проводили реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках, на паперових носіях, які досі зберігаються в БТІ. Підключення БТІ до Реєстру прав власності на нерухоме майно відбувалось поступово, починаючи з 2003 р. З огляду на вищезазначене і те, що наповнення Державного реєстру прав здійснюється за заявочним принципом, а інформація з паперових носіїв до нього не переносилась автоматично, в інформаційній довідці відображена тільки інформація, що наявна в Реєстрі;

- згідно листа Пенсійного фонду України від 02.06.2003 року № 04/4238, лише у разі надання документу, виданого компетентним органом, який би володів інформацією щодо права власності на нерухомість, орган Пенсійного фонду прийняв би рішення про звільнення від вищевказаного збору. Саме тому надати подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 46427,03 грн. неможливо.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 листопада 2018 року між позивачем, як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за № 1629, про те, що продавець передала у власність (продала), а позивач прийняв у власність 735/1000 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.9-10)

У зв`язку з чим, 16 листопада 2018 року позивачем сплачено 46427,03 грн. збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується наданою квитанцією № 981610119. (а.с.25)

05.12.2018 року до відповідача надійшла заява позивача про повернення помилково сплачених грошових коштів, вхід. № 10353, з вимогою останнього звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, до Управління державної казначейської служби України в м. Одеса про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним в сумі 46427,03 гривень при укладанні договору купівлі-продажу від 16.11.2018 р., оскільки придбавав житло вперше і в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» не є платником даного збору. (а.с.43)

Листом від 12.12.2018 року № 20393/07 відповідач повідомив позивача про неможливість надати йому подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 46427,03 грн. (а.с.17-18), з тих підстав, що:

- Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно. ОСОБА_3 копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відображає інформацію про право власності на нерухоме майно лише станом на 21.11.2018;

- інформаційна довідка формується з використанням відомостей, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек (далі - Реєстри), але досить тривалий період реєстратори БТІ проводили реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, на паперових носіях, які досі зберігаються в БТІ. Підключення БТІ до Реєстру прав власності на нерухоме майно відбувалось поступово, починаючи з 2003 року. З огляду на вказане, а також на те, що наповнення Державного реєстру прав здійснюється за заявочним принципом, й інформація з паперових носіїв до нього не переносилась автоматично, в інформаційній довідці відображена тільки інформація, яка наявна в Реєстрах;

- згідно листа Пенсійного фонду України від 02.06.2003 року № 04/4238 лише у разі надання документу, виданого компетентним органом, який би володів інформацією щодо прав власності на нерухомість, орган Пенсійного фонду прийняв би рішення про звільнення від сплати зазначеного збору.

Не погоджуючись з наданою відповіддю-відмовою, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема, Інформаційної довідки № 146292040 від 21.11.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якої позивач є власником лише та виключно квартири за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1629, від 16.11.2018 року. (а.с.12-13)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1 та 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі – Закон № 400/97-ВР), зокрема, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Закону № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі – Порядок № 1740).

Згідно з абз. 1 п. 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до п. 15-3 Порядку № 1740, зокрема, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Як встановлено судом, факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується Інформаційною довідкою № 146292040 від 21.11.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якої позивач є власником лише та виключно квартири за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1629, від 16.11.2018 року.

Отже, позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.11.2018 року, вперше придбав житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів, на спростовування твердження позивача щодо придбання ним житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі – Порядок № 787).

Відповідно п. 5 Порядку № 787, зокрема, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі – органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно з пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання у відзиві на позовну заяву на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі № 813/969/17 та від 31 січня 2018 року по справі № 819/1667/17.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності оскаржуваної відмови відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- правова позиція відповідача зі спірних питань – є помилковою, такою що не відповідає змісту вищенаведених законодавчих норм, які регулюють спірні правовідносини, обмежує позивача у законодавчо встановленому праві, покладаючи на нього надмірний тягар негативних наслідків спірних правовідносин за відсутності його вини;

- оскаржувана позивачем відмова, викладена у листі від 12.12.2018 року, надана відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, відповідно, – вона є протиправною, відповідно зазначені вимоги позивача та похідні від них вимоги зобов`язального характеру – є такими, що підлягають задоволенню, відповідно

- адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 105 від 04.01.2019 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у загальній сумі 768,40 грн.

Відповідно стягненню з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (місцезнаходження: вул. Ільфа і Петрова, 4-А, м. Одеса, 65121; ідентифікаційний код юридичної особи: 41248812) про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, викладену в листі від 12.12.2018 року № 20393/07.

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернутись з поданням, в порядку, передбаченому п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, до Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого ним в сумі 46427,03 грн. (сорок шість тисяч чотириста двадцять сім гривень три копійки).

Стягнути з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.