Ухвала суду № 82374292, 13.06.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

13 червня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/1036/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , код РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області Державної казначейської служби України (проспект Винниченка, 1а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25022, код ЄДРПОУ - 37918230)провизнання незаконним та скасування наказу №308-к від 07.09.2018 року, а також поновлення на роботі, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить поновити її на роботі, а також, визнати незаконним та скасувати наказу №308-к від 07.09.2018 року.

Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам даних норм Кодексу з наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За нормами ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду – відмовлено, а позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

У поданій заяві позивачка вказує на те, що на її утриманні є донька ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за станом здоров`я визнана дитиною – інвалідом, а позивачка визнана законним представником дитини інваліда. Тому, саме зазначені обставини унеможливлювали звернутися до суду в строк.

З огляду на зазначені обставини Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.05.2019 року продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та повторно роз`яснив, що слід надати суду підтверджуючі докази до вже заявлених раніше обставин, які стали причиною та перешкодою звернутися в строк до суду або вказати додаткові підстави з наданням відповідних доказів для поновлення строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду позивачкою подано уточнену заяву-клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Суд, розглянувши подану заяву, при її вирішенні виходив з наступного.

Як встановлено з матеріалів, ОСОБА_1 звільнено з посади наказом №308-к від 07.11.2018 року.

У поданій заяві позивачка вказує, що про існування наказу дізналась у період перебування на стаціонарному лікуванні з 29.10.2018 року по 12.11.2018 року.

Таким чином, граничний строк звернення до суду з позовом про скасування наказу та поновлення на роботі припадав відповідно до вимог ч.5 ст.122 КАС України на 13.12.2018 року.

Проте, в порушення ч.5 ст.122 КАС України позивачка вперше звернулася із позовом про скасування наказу та поновлення на роботі до Ленінського районного суду м. Кіровограда в кінці березня 2019 року та ухвалою від 01.04.2019 року їй відмовлено у відкритті. Тобто, звернення до суду відбулось з пропуском строку більш ніж через три місяці.

Суд, в ухвалах про залишення позовної заяви без руху та продовжуючи строк усунення недоліків зазначав та повторно роз`ясняв про необхідність надання доказів реальної неможливості звернення за захистом своїх прав до суду на підтвердження вказаних в заявах обставин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась, та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи "Стаббігс на інші проти Великобританії","Девеер проти Бельгії").

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

В свою чергу, поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

З урахуванням викладеного, встановлення процесуальних строків в адміністративному судочинстві передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Подану заяву щодо поважності причин пропуску строку ОСОБА_1 мотивує тим, що є законним представником (опікуном) ОСОБА_2 та у період з 29.10.2018 року по 12.11.2018 року, а також, з 11.02.2019 року по 25.02.2019 року знаходилась на стаціонарному лікуванні.

Позивачка зазначає, що у зв`язку зі станом здоров`я дитини та його погіршення з кінця вересня 2018 року тривалий час проходила з дитиною обстеження у лікарів в тому числі за межами міста та стаціонарному лікуванні. Крім того, мала жіноче захворювання і на даний час продовжує лікуватися. Також ОСОБА_1 вказує на те, що після лікування на стаціонарі яке закінчилося 12.11.2018 року до нового року так і після нового року перебувала за межами міста Кропивницький, а саме у Харківській області м. Первомайський.

Так, на думку позивачки викладені обставини дійсно є істотними перешкодами і труднощами що унеможливлювали своєчасне звернення до суду і пропуску строку допущений з поважних причин та підтверджується відповідними доказами, а саме:

- заключення міжобласного Центра медичної генетики і пренатальної діагностики №487 від 02.06.2017 року;

- консультативний висновок від 13.10.2017 р. Інститут серця МОЗ України;

- консультативний висновок від 03.10.2018 року Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії;

- протокол ехокардіографії Лікувально- діагностичний центр “Ацінус” від 27.09.2018 року;

- епікріз № 1468 Дитяча міська лікарня; стаціонарне лікування з 29.10.2018 р. по 12.11.2018 року;

витяги з амбулаторної карти дитини від 12.04.2018, 10.04.2018 р., 16.10.1918 р., 12.12.2018 р. 30.01.2019 р., 22.03.2019 р.;

- епікріз № 188 Дитяча міська лікарня; стаціонарне лікування з 11.02.2019 року по 25.02.2019 року.

Дослідивши надані документи суд дійшов висновку про те, що вони не є доказами в розумінні ст.72-76 КАС України, оскільки вони не встановлюють наявність обставин (фактів), не містять інформацію щодо причин пропуску строку викладених ОСОБА_1 у своїх заява.

Додані до матеріалів медичні висновки, заключення, епікрізи, витяги з медкарти підтверджують медичний висновок про стан здоров`я та наявне захворювання, а не перебування у певний період після 12.11.2018 року в закладах лікування чи консультації. Більше того, вищезазначені медичні документі виписані хронологічно, ще до порушеного права позивачки та до початку перебігу строку звернення до суду.

Будь-якого доказу на підтвердження звернення, перебування на обстеженнях, лікуваннях у дитячих медичних закладах міста Кропивницького чи за його межами після 12.11.2018 року, як зазначено у заявах ОСОБА_1 суду не надано.

Разом з тим, посилання позивачки про одночасний власний незадовільний стан здоров`я, що призвело до захворювання і лікування по теперішні час після 12.11.2018 року не підтверджується жодною довідкою чи випискою медичної установи для отримання фахової допомоги.

Водночас, суд не може взяти до уваги в якості доказів таку обставину, як перебування за межами міста Кропивницького після 12.11.2018 року, оскільки це не перешкоджає зверненню до суду засобами поштового зв`язку тощо.

При цьому, копії заяв громадян подані до суду не є належними доказами, оскільки не можливо ідентифікувати їх автора, встановити їх достовірність та за своїм змістом не підтверджують обставини які унеможливлювали звернутися до суду. У свою чергу додані копії заяв можуть підтвердити лише ту обставину, що позивачка дійсно від`їжджала за межи міста Кропивницького але не наявність об`єктивних перешкод звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши подані до суду заяви та додані до них матеріали суд зазначає, що позивачкою на підтвердження викладених обставин не надано жодного підтверджуючого доказу які б могли свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду після 12.18.2018 року наразі не надано, про що неодноразово зверталася увага судом в ухвалах про залишення без руху та продовження строку усунення недоліків.

Приписами ч.1 ст.121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ключовою є фраза "з поважних причин" а отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Слід зазначити, що процесуальний Закон не дає визначення терміну «поважні причини». Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим".

Необхідно вказати, що поновлення процесуальних строків на оскарження рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З урахуванням вказаного слід зазначити, що у суду є "свобода розсуду" або дискреційні повноваження суду на поновлення процесуальних строків, адже за таких обставин лише суд вирішує яка причина є поважною і які докази можна приймати до уваги.

З урахуванням сукупності викладених обставин та відсутності відповідних доказів на їх підтвердження, щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачеві

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Разом з тим, суд роз`яснює, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 248, 256 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області Державної казначейської служби України - неповажними.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , код РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області Державної казначейської служби України (проспект Винниченка, 1а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25022, код ЄДРПОУ - 37918230) про визнання незаконним та скасування наказу, а також поновлення на роботі - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою і доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук