Рішення № 82374207, 13.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2019 року Справа № 280/1516/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50) до Головного управління Держпраці в Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. північне шосе, 25) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України (далі – позивач) до Головного управління Держпраці в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить судь визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Запорізькій області №ЗП2427/582/АВ/ТД-ФС1 від 10.01.2019, якою накладено штраф на Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України у розмірі 1 116 900,00 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.05.2019

06.05.2019 протокольною ухвалою суду відкладено підготовче судове засідання на 14.05.2019.

06.05.2019 представником позивача подано клопотання (вх.. №17795), відповідно до якого просить розглянути справу без участі представника позивача.

14.05.2019 ухвалою суду закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду на 27.05.2019.

27.05.2019 представником відповідача подано клопотання (вх.№21498), відповідно до якого просить розглянути справу в порядку письмового провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що висновок відповідача щодо наявності в цивільно-правових договорах №№1-6 від 31.10.2018 вбачаються ознаки трудових, вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки укладені договори передбачають надання індивідуально-визначених послуг чи виконання індивідуально-визначених робіт, а чинне законодавство не забороняє позивачу залучати фізичних осіб для отримання послуг, виконання робіт за угодами. Крім того, відповідачем порушено вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, до суду надав відзив (вх. №17280 від 02.05.2019), відповідно до якого зазначає, що висновки викладені в акті інспекційного відвідування від 20.12.2018 є обґрунтованими, а посилання позивача на відсутність в укладених угодах ознак трудового договору безпідставними, у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши доводи сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в період з 17.12.2018 по 20.12.2018 інспектором праці Головного управління, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, у присутності начальника ОСОБА_1 , проведено інспекційне відвідування філії «Бердянська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Запорізький облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

За результатами перевірки 20 грудня 2018 року складено Акт інспекційного відвідування №ЗП 2427/582/АВ.

Так, під час інспекційного відвідування позивача встановлено, що підприємством порушено вимоги, зокрема, ч. 1 ст.24 КЗпП України, а саме трудові договори (оформлені наказом) з працівниками ОСОБА_2 ., Соколюк В.Д., Мутовчи В.П., Грабчилевим В. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , не укладалися і повідомлення до органів фіскальної служби не подавалися.

Вказаний Акт позивач отримав 02.01.2019 за вх. №1

10.01.2019 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Дановським В.В., розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування від 20.12.2018 №ЗП2427/582/АВ щодо порушень ДП «Запорізький облавтодор» ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» складено Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ЗП2427/582/АВ/ТД-ФС1, відповідно до якої на позивача відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП, накладено штраф у розмірі 1116,90 тис. грн.. (один мільйон сто шістнадцять тисяч дев`ятсот гривень).

Не погодившись з прийнятим рішенням за результатами інспекційного відвідування, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Положення № 96 Держпраця у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраця відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраця, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраця) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (п. п. 6 п. 6 Положення № 96).

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Головного управління Держпраці в Запорізькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі – Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі – Порядок № 295).

Відповідно до ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, в т. ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст. 3 Закону № 877-V).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (п. п. 3 п. 5 Порядку № 295).

Згідно п. п. 8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 (далі Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 даного порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункти 7 та 8 Порядку №509).

Як вбачається з матеріалів справи, під час інспекційного відвідування ГУ Держапраці у Запорізькій області було виявлено порушення позивачем вимог частини першої, третьої статті 24 КЗпП України, зокрема:

1)в цивільно-правових договорах №1-6 та №7 від 31.10.2018 (аналогічні за пеірд з травня по жовтень 2018 року щомісячно), укладеними між ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 (виконавці) та філією «Бердянська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги в Україні» в особі начальника ОСОБА_1 (замовник) вбачаються ознаки притаманні трудовим відносинам, а саме:

-предметом договорів є надання послуг «пропуск працівників, відвідувачів у приміщення підприємства; контроль за недопущенням проникнення сторонніх осіб, відкривання та закривання воріт до початку робочого дня та по закінченню». Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаних договорах відсутні обсяги робіт;

-предметом договорів є надання послуг охоронця, зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаних договорах відсутні обсяги робіт. Дана професія передбачена Класифіктором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 (зі змінами): «охоронник» - код професії за КП-5169;

-за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результат, котрі визначаються після закінчення роботи і оформлюються актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата;

-відповідно до наданих Актів прийому наданих послуг до цивільно-правових договорів, оплата здійснюється періодично, за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору (ст.115 КЗпП).

Виходячи з викладеного, відносини, які складаються між виконавцем та замовником передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, оплата їх роботи здійснюється періодично, за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору.

2)В цивільно-правовому договорі №9 від 31.10.2018 (аналогічні за період травень – жовтень 2018 року щомісячно), укладеним між ОСОБА_6 (виконавець) та філією «Бердянська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги в Україні» в особі начальника ОСОБА_1 (замовник), вбачаються ознаки трудового договору, а саме:

-предметом послуг є надання послуг водія. Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищезазначенму договорі відсутні ознаки обсяги робіт та фактичний перелік складу конкретних робіт;

-незважаючи на наявні вакансії водіїв, відповідно до штатного розпису від 01.12.2017, працівник ОСОБА_6 , надає послуги водія за договором ЦПХ. Відповідно до наданих актів прийому наданих послуг до цивільно-правових послуг до цивільно-правових договорів, оплата здійснюється періодично, за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору (ст.. 115 КЗпП).

Виходячи з вищевикладеного, відносини, які складаються між виконавцем та замовником передбачають додержання Правил з охорони праці на підприємстві, виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці.

3)В цивільно-правовму договорі №10 від 12.11.2018, укладеним між ОСОБА_14 (виконавець) та філією «Бердянська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги в Україні» в особі начальника ОСОБА_1 (замовник), вбачаються ознаки притаманні трудовим відносинам, а саме:

-предметом договору є приготування ПГМ, погрузла ПГМ, обслуговування навантажувача. Зазначені дії є процесом праці, без конкретного результату. Така робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду роботи, що є процесом праці, а не його результатом.

4)В цивільно-правовому договорі №5 від 30.09.2018, укладеному між ОСОБА_7 ( виконавець) та філією «Бердянська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор» ПАТ ДАК «Автомобільні дороги в Україні» в особі начальника ОСОБА_1 (замовник), вбачаються ознаки притаманні трудовим відносинам, а саме:

-Предметом догвору є підготовка змішувача до роботи, підготовка суміщі, ремонт бетонної установки. Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаному договорі відсутні обсяги робіт;

-не зважаючи на наявні вакансії асфальтобетонника-варильника, відповідно до штатного розпису від 01.12.2017, працівник ОСОБА_7 , виконує посадові обов`язки асфальтобетонника до договором ЦПХ.

Виходячи з викладеного, відносини, які склалися між виконавцем та замовником, передбачають виконання роботи на постійній основі, у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці.

Позивач із вказаними висновками не погоджується, зазначаючи, що доводи відповідача суперечать вимогам Конституції України, цивільному та трудовому законодавству. Зазначає, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. При цьому, укладені позивачем цивільно-правові договори, про які зазначає відповідач у своїй постанові про накладення штрафу, передбачають надання індивідуально-визначених послуг чи виконання індивідуально-визначених робіт. Крім того, укладені договори не передбачають підпорядкування виконавцями правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача.

Дослідивши надані позивачем договори про надання послуг та акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг), суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 2 частини 1 КЗпП України основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Частиною 1 статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до статті 24 частини 3 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 4 частиною 1 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Тобто, з урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що обов`язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Зважаючи на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 № 996-XIV, що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів і засвідчує факт здійснення господарської операції.

В свою чергу, статусу належним чином оформленого первинного документа акт виконаних робіт (наданих послуг) набуде за наявності в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених у ст. 9 зазначеного Закону (у т.ч. й особистих підписів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому суд звертає увагу, що пунктом 2.1. розділу 2 наданих Договрів про надання послуг зазначається, що оплата послуг може коригуватися в залежності від виконаного об`єму робіт за місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме надані Акти приймання-виконаних робіт (наданих послуг) не містять чіткого визначення, коли саме були надані послуги, обсяг наданих робіт та одиницю виміру господарської операції.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 26.09.2018 по справі №822/723/17 зазначено про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства стосовно трудових договорів та цивільно-правових угод, дослідивши первинні бухгалтерські документи і договори про надання послуг, суд дійшов переконання, що ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 здійснювали трудову функцію, а не надавали послуги, оскільки предметом угод, які укладені між уповноваженою особою позивача та фізичними особами, є виконання певної роботи відповідно до обраного основного виду господарської діяльності позивача, тобто, праця за цими угодами з боку громадян не є юридично самостійною, а здійснюється в межах діяльності позивача з систематичним виконанням трудових функцій за вказаними в договорі посадах.

Враховуючи наведене, суд вважає правомірним висновок відповідача, що за цивільно-правовими договорами, які укладені між фізичними особами та уповноваженою особою позивача, мають місце трудові відносини та в порушення ст. 24 КЗпП України, зазначені працівники фактично допущені до роботи без укладання трудового договору.

Щодо посилання позивача про порушення відповідачем вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд зазначає наступне.

07.06.2018 Ухвалою господарського суду Запорізької області по справі № 908/671/18 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доказам, які містяться в матеріалах справи, суд виходив з наступного.

Так, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Відповідно до з ч.3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

В силу ч. 5 ст. 19 Закону України України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що мораторій не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Відтак, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Враховуючи зазначене, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а що стосується зобов`язань боржника перед поточними кредиторами, то за цими зобов`язаннями згідно із загальним правилом, нараховується неустойка (штраф, пеня ), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів ( обов`язкових платежів ).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу як поточному кредиторові нараховувати зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції запорушення трудового законодавства.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 32025623) до Головного управління Держпраці в Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25) – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 13.06.2019

Суддя О.В. Конишева