Рішення № 82374014, 07.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року Справа № 160/2798/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербного Д.С. за участі: представника позивача представника відповідача Афоніна О.В. Ковальової Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2019р. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200056/2, прийняте 11.03.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС.

Підставою звернення позивача із вказаним позовом є незаконне, на переконання позивача, прийняття відповідачем рішення № UA110000/2019/200056/2 від 11.03.2019 року про коригування митної вартості транспортного засобу марки – «Mersedes-Benz», модель -C200, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 1796 см3, тип двигуна - бензиновий, колір - сріблястий, який був придбаний у Німеччині за ціною 1 200 євро, ввезений на територію України по митній декларації № UA110150/2019/213338. Відповідачем здійснено коригування митної вартості автомобіля за резервним методом, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в значно більшому розмірі - 5400,44 євро. Позивач зазначає про протиправність дій відповідача, оскільки основним методом визначення митної вартості є ціна договору щодо товарів, як імпортуються, на підтвердження чого позивачем були надані документи з достатньо повним обсягом інформації щодо вартості автомобіля, ці документи не містили розбіжностей або неясностей.

Ухвалою судді від 28 березня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

15 квітня 2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр. 33 Рішення.

22 квітня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

03 травня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких було підтримано аналогічну правову позицію викладену у відзиві на позов та зазначено, що всі обставини, які лягли в основу оскаржуваного рішення, вказують на наявність встановлених законом причин неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо імпортованих товарів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та заперечення, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 лютого 2019року ОСОБА_1 придбано у Marcel Richter (Berliner Str. 71, Marienmunster, 37696) транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Mersedes-Benz», модель - C200, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 . Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією інвойсу Kaufvertrag від 26.02.2019 року б/н.

07 березня 2019 року позивачем до Дніпропетровської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту автомобіля «Mersedes-Benz С200», 2004 року випуску, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 1796 см3, тип двигуна - бензиновий, колір - сріблястий, вартістю 1200 євро подана митна декларація № UA110150/2019/213338 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту)), відповідно до ст.ст. 57-58 Митного кодексу України та зазначенням митної вартості на рівні 2647,72 євро.

Разом із митною декларацією було надано наступні документи, що підтверджують митну вартість: інвойс Kaufvertrag від 26.02.2019 року б/н, висновок експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку ТЗ № т430/19 від 07.03.2019 року, акт митного огляду від 28.02.2019 року № UA209060/2019/20863, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.06.2004 року № НОМЕР_2 , паспорт громадянина України від 27.11.1996 року № НОМЕР_3 , довіреність від 14.02.2019 року № ННО 775567, довідка Укртестстандарт від 04.03.2019 року № UA.009.77457-19, банківське платіжне доручення щодо оплати митних зборів за митне оформлення оцінюваного товару від 26.02.2019 року № 39297291, закордонний паспорт від 17.11.2017 року № FK 029453.

11 березня 2019 року Дніпропетровською митницею ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200056/2, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення до 5400,44 євро та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості – резервного.

Не погодившись з винесеним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200056/2 від 11.03.2019 року, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі – МК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина 4 статті 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України изначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту частин 1 та 2 статті 53 МК України випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як вже було встановлено судом, позивачем при поданні митної декларації надано документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно з частиною 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Так, суд зазначає, що відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі, то цей факт не може бути підтверджений банківськими документами. Позивачем надано під час митного оформлення рахунок про оплату вартості автомобіля готівковими коштами.

Крім іншого, суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що рахунок від 26.02.2019 року № б/н не містить визначальних для оцінки товару показників, зокрема, вид та ступінь пошкоджень, показники пробігу, колір, оскільки позивачем до митного оформлення було надано документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та висновок експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку ТЗ № т430/19 від 07.03.2019 року, які у повній мірі дають можливість визначити показники товару. Більш того, слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не визначено переліку критеріїв, які обов`язково мають бути зазначені в інвойсі, виданому на території Німеччини.

Суд також звертає увагу на те, що у спірних відносинах інформація із програмного продукту SchwackeNet є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у SchwackeNet відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Німеччини. Не послався відповідач й на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, які б надавали права митним органам Державної фіскальної служби України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів.

Крім цього, вказаний інформаційний ресурс, з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, Дніпропетровською митницею ДФС не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу у митній декларації № UA110150/2019/213338 від 07.03.2019 року, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд доходить висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200056/2, що прийняте 11.03.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому порушує права та законні інтереси позивача, що підлягають судовому захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, суд доходить висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 25583 від 22.03.2019 року, отже, сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200056/2 від 11.03.2019 року.

Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. відповідно до платіжного доручення № 25583 від 22.03.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення суду складене 16 травня 2019 року.

Суддя Р.З. Голобутовський