Рішення № 82373995, 12.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року Справа № 160/3214/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Вінкор" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Вінкор" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН 1974/1477/АВ/МГ-ФС/730 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

В обґрунтування поданого позову Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Вінкор" зазначило, що Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області, в особі інспектора праці ОСОБА_1 , на підставі направлення від 31.10.2018 року №393 проведено з 31.10.2018р. по 01.11.2018 року інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ВІНКОР», щодо додержання вимог законодавства про працю. В ході проведеної перевірки підприємства, відповідачем було встановлено, що згідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «БК Вінкор» було зареєстровано 27.11.2017 року та керівником є Теряєв Олександр ОСОБА_2 . Відповідачу було надано наказ №1 від 10 січня 2018 року «Про прийняття обов`язків Генерального директора Товариства» з 11 січня 2018 року з окладом згідно із штатним розписом. При цьому, в період роботи з 27.11.2017 р, по 11.01.2018 р. ОСОБА_3 виконував свої посадові обов`язки. Заробітна плата за період з 27.11.2017р. по 11.01.2018р. ОСОБА_3 не нараховувалась та не сплачувалась. За результатами перевірки було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи від 01.11.2018 року № ДН 1974/1477/АВ, відповідно до якого були виявлені порушення ст. 94 КЗпП України та надано припис про усунення виявлених порушень від 01.11.2018 року №ДН 1974/1477/АВ/П. На підставі вказаного вище акту інспекційного відвідування, відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1974/1477/АВ/МГ-ФС/730 від 22.11.2018 року у розмірі 37 230,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 року відкрито провадження по справі № 160/3214/19 за вищезазначеним позовом та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача 14 травня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву представник зазначає, що керуючись Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої з джерела, наданого листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.10.2018 № 61356/10/04-36-13-01-12 (вх. № 14346 від 04.10.2018 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області), за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю, за № 1974 внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, у період з 31 жовтня 2018 року по 01 листопада 2018 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, повноти та своєчасності нарахування та виплати заробітної плати у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БК Вінкор», за юридичною адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, буд.2, код ЄДРПОУ 41748895, згідно наказу від 31.10.2018 № 953-1 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 31.10.2018 №393. В ході інспекційного відвідування, проведеного шляхом аналізу наданих документів охоплено період з листопада 2017 (з дати реєстрації) по жовтень 2018 року встановлено наступне: в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: https//urs/minjust.gov.ua ТОВ «БК Вінкор» було зареєстровано 27.11.2017р. Згідно з ЄДР керівником є ОСОБА_3 з 27.11.2017 року, також ОСОБА_3 являється підписантом. Частиною першою статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до ЄДР, відкритого для загального ознайомлення. При цьому, відповідно до частини четвертої статті 89 ЦК, до ЄДР вносять відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, а також інші відомості, встановлені законом. В ході проведення перевірки було надано наказ № 1 від 10 січня 2018 року «Про прийняття обов`язків Генерального директора Товариства» з 11 січня 2018 року з окладом згідно із штатним розписом. При цьому, в період роботи з 27.11.2017 по 11.01.2018 ОСОБА_3 виконував свої посадові обов`язки. Заробітна плата за період з 27.11.2017 по 11.01.2018 ОСОБА_3 не нараховувалась та не сплачувалась, що не відповідає вимогам ст. 94 КЗпП України. Вимогами статті 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи. Однак, було встановлено, що період роботи Теряєва ОСОБА_4 з 11.01.2018 по 31.03.2018, щорічна відпустка не надавалася та при звільненні генерального директора ТОВ «БК Вінкор» ОСОБА_5 Ю. йому була не виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області вважає, що при здійсненні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Вінкор" діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вважає, що Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12 №ДН1974/1477/АВ/МГ-ФС/730 від 22.11.2018 року є законною та обґрунтованою, складеною на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

21 травня 2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Вінкор" надійшла відповідь на відзив, в якій підприємство не погоджуються з твердженнями, викладеними відповідачем у відзиві.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Вінкор" зареєстроване 27.11.2017 року та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Основний вид економічної діяльності: 43.99. Інші спеціалізовані будівельні роботи.

На підставі наказу № 953-1 від 31.10.2018 та направлення №393 від 31.10.2018 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин, повноти та своєчасності нарахування та виплати заробітної плати у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БК Вінкор», за юридичною адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, буд.2, код ЄДРПОУ 41748895.

За результатами проведеної перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи від 01.11.2018 року № ДН 1974/1477/АВ, та припис № ДН 1974/1477/АВ/П від 01.11.2018 року про порушення позивачем трудового законодавства.

На підставі Акту інспекційного відвідування юридичної особи від 01.11.2018 року № ДН 1974/1477/АВ посадовою особою Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН 1974/1477/АВ/ІП/МГ від 08.11.2018 року.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу прийнято Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 1974/1477/АВ/МГ-ФС/730 від 22.11.2018р. у розмірі 37 230,00 грн.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу № ДН1974/1477/АВ/МГ-ФС/730 від 22.11.2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 Положення № 96 Держпраці у своїй діяльності керуєтться Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 встановлено, що Держпраці, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм відповідачу делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст. 1 Закон №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п. 8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі направлення було проведено перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Вінкор" щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про працю та встановлено факт порушення позивачем трудового законодавства (№ ДН 1974/1477/АВ).

Згідно висновків акту перевірки № ДН 1974/1477/АВ встановлено:

- в ході проведення інспекційного відвідування виявлено, що відповідно до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; https//urs/minjust.gov.ua (далі -ЄДР) ТОВ «БК Вінкор» було зареєстровано 27.11.2017р. Згідно з ЄДР керівником є ОСОБА_3 з 27.11.2017 року, також ОСОБА_3 являється підписантом. Частиною першою статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до ЄДР, відкритого для загального ознайомлення. При цьому, відповідно до частини четвертої статті 89 ЦК, до ЄДР вносять відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, а також інші відомості, встановлені законом. В ході проведення інспекційного відвідування було надано наказ № 1 від 10 січня 2018 року «Про прийняття обов`язків Генерального директора Товариства» з 11 січня 2018 року з окладом згідно із штатним розписом. При цьому, в період роботи з 27.11.2017 по 11.01,2018 ОСОБА_3 виконував свої посадові обов`язки. Заробітна плата за період з 27.11.2017 по 11.01.2018 ОСОБА_3 не нараховувалась та не сплачувалась, що не відповідає вимогам ст. 94 КЗпП України;

- відповідно до вимог статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Однак, під час інспекційного відвідування було встановлено, що період роботи ОСОБА_3 з 11.01.2018 по 31.03.2018, щорічна відпустка не надавалася та при звільненні генерального директора ТОВ «БК Вінкор» ОСОБА_5 Ю. йому була не виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Вищезазначене свідчить про порушення Товариством вимог ет. 83 КЗпП України;

- вимогами ст. 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Оскільки, при звільненні генерального директора ТОВ «БК Вінкор» ОСОБА_3 в порушенення вимог ст. 83 КЗпП України йому була не виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, тому остаточний розрахунок з ОСОБА_3 станом на 31.10.2018 проведений не в повному обсязі, що не відповідає вимогам ст. 116 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1, абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Щодо порушення позивачем вимог ст. 94 КЗпП України (не нарахування та не виплата в період роботи з 27.11.2017 по 11.01,2018 ОСОБА_3 заробітної плати).

Згідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «БК Вінкор» було зареєстровано 27.11.2017 року та керівником даного підприємства був ОСОБА_3 , який в період з 27.11.2017 р. по 11.01.2018 р. виконував свої обов`язки.

Відповідно до статуту ТОВ «БК Вінкор», затвердженого протоколом № 1 установчих зборів засновників ОСОБА_3 є учасником Товариства.

Крім того, відповідно до протоколу № 1 установчих зборів засновників ОСОБА_3 є засновником ТОВ «БК Вінкор».

Згідно умов статуту ТОВ «БК Вінкор» до виключної компетенції загальних зборів учасника товариства належить в т.ч. призначення та звільнення генерального директора товариства.

В зв`язку із чим можна зробити висновок, що засновник підприємства позивача має право виконувати функції генерального директора.

Відповідно до ч.1-3 ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно приписів ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

У пункті 2 рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) зазначено, що згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95 ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові необхідно розуміти усі виплати на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

У рішенні Конституційного суду України від 12.01.2010 року № 1-рп/2010 (справа № 1-2/2010) зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Таким чином, можна зробити висновок, що відносини, які виникають при виконанні засновником (в даному випадку, гр. ОСОБА_3 ) функцій директора підприємства без укладання трудового договору є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату, надавати щорічну відпустку, виплачувати грошову компенсацію за не використані ним дні щорічної відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року по справі №820/3159/18, яке набрало законної сили 12.09.2018 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною 1 ст. 75 КЗпП України передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

В силу ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначається Законом України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати наступна. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Таким чином, норми і гарантії в оплаті праці, які визначені ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» та положеннями КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

Крім того, за приписами ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Таким чином, державне регулювання оплати праці, що визначено законодавством, полягає, зокрема, у встановленні розміру мінімальної заробітної плати та інших зазначених у законодавстві норм і гарантій оплати праці, та в даному випадку слід встановити, чи було позивачем дотримано норми і гарантії, передбачені законодавством, що є мінімальними державними гарантіями.

Так, питання оплати праці врегульовані главою VII КЗпП України, у той час як гарантії та компенсації встановлені главою VIIІ КЗпП України.

При цьому, суд зазначає, що глава VIIІ КЗпП України, визначаючи гарантії та компенсації, не містить положень щодо виплати грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка передбачена ч. 1 ст. 83 КЗпП України, так само як і ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці», що містить перелік норм оплати праці.

У свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відпустки» державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки не належить до мінімальних державних гарантій, не є нормою чи гарантією в оплаті праці, що передбачена ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України.

Аналогічного правового висновку дійшов Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.04.2019 року по справі № 440/3821/18.

Враховуючи викладене, суд зазначає про відсутність підстав для накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Вінкор" штрафу, передбаченого абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, з огляду на те, що допущені позивачем порушення ст. 83, 94, 116 КЗпП України не підпадає під визначення недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а відносини, які виникли при виконанні засновником (в даному випадку, гр. ОСОБА_3 функцій директора підприємства без укладання трудового договору та нарахування заробітної плати є корпоративними.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, Управлінням Держпраці у Дніпропетровській області не доведено вчинення позивачем порушення трудового законодавства, відповідальність за яке передбачена абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, у зв`язку з чим оскаржувана постанова № № ДН 1974/1477/АВ/МГ-ФС/730 від 22.11.2018 року є протиправною та підлягає скасуванню

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Вінкор" (код ЄДРПОУ 41748895, вул. Андрія Фабра, буд. 2, м. Дніпро, 49000) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, вул. Казакова, буд.3,м. Дніпро,49107) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН 1974/1477/АВ/МГ-ФС/730 від 22.11.2018р. про накладення штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Вінкор" (код ЄДРПОУ 41748895) судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2019 року.

Суддя О.М. Неклеса