Рішення № 82373949, 13.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1518/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат (далі – третя особа, Волинський ОВК) про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи з 01 червня 2017 року внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року №40, зобов`язання відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 01 червня 2017 року, з урахуванням вже проведених виплат, пов`язаних із встановленням 25% втрати працездатності, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 09.05.2014 року по 22.05.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції. 22 травня 2014 року під час виконання обов`язків військової служби в ході проведення антитерористичної операції в районі населеного пункту Волноваха Донецької області під час нападу на блокпост незаконними збройними формуваннями одержав наскрізний вогнепальний перелом лівого плеча з пошкодженням плечової артерії та вени, середнього нерва, біцепса, сліпі вогнепальні поранення правого плеча.

18 грудня 2014 року органами МСЕК встановлено позивачу 25 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби та виплачена компенсація у зв`язку з втратою працездатності у розмірі 21315 грн. В подальшому, 01.06.2017 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, яку було продовжено органами МСЕК з 23 червня 2018 року. А тому позивач вважає, що з 01.06.2017 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності та звернувся через Волинський ОВК до Міністерства оборони України із заявою та підтверджуючими документами про виплату компенсації у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, з урахуванням вже проведених виплат. Однак оскаржуваним протоколом №40 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року відповідач протиправно відмовив йому у призначенні такої допомоги, посилаючись на те, що групу інвалідності встановлено позивачу понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

На думку позивача твердження відповідача про те, що огляд МСЕК, який відбувся 18 ІНФОРМАЦІЯ_1 року є первинним і таким, що визначає подальший хід подій є хибним, оскільки стаття 16-3 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у редакції до 01 січня 2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення втрати працездатності та/або інвалідності. Відтак, позивач вважає, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (втрати працездатності), оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини. Ці зміни є незворотніми, не є залежними від особи і проявляються по різному, в залежності від характеру хвороби, зовнішніх чинників і не можуть мати часового обмеження. Тому зміни, внесені до стаття 16-3 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” є дискримінаційними по відношенню до осіб, які отримали поранення, контузії, захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини, та не можуть братись до уваги судом.

На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 11.05.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а третій особі – строк для подання пояснень (а.с.1).

У відзиві на позов від 28.05.2019 року вих. №424 (а.с.36) представник відповідача позов не визнає з тих підстав, що 18.12.2014 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено позивачу 25 % втрати працездатності, a 01.06.2017 року під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини. Вказує на те, що група інвалідності призначена позивачу через 2 роки і 5 місяців після встановлення йому первинно 25 % втрати працездатності, тобто більше ніж через два роки. На підставі вищенаведеного вважає, що підстави для призначення одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з отриманням ним ІІІ групи інвалідності відсутні, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У письмових поясненнях щодо позовної заяви від 22.05.2019 року вих. №1486 (а.с.31-32) представник третьої особи – Волинського ОВК просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Волинським обласним та підпорядкованим Володимир-Волинським об`єднаним районним військовим комісаріатом заява гр. ОСОБА_1 про призначення й виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності разом із підтверджуючими документами була спрямована на розгляд компетентної комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення. Зазначена заява гр. ОСОБА_1 була розглянута комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. За результатами розгляду вказаних підтверджуючих документів позивача комісією було прийняте протокольне рішення №40 від 29 березня 2019 року (п. 18) про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Про прийняте комісією рішення заявник був повідомлений відповідно до встановленого порядку листом-повідомленням за вих. № ВСЗ/584/1 від 25.04.2019 року, надісланим на адресу позивача засобами поштового зв`язку. Відтак, вважає, що жодних протиправних дій чи бездіяльності за результатами розгляду вищезгаданої заяви гр. ОСОБА_1 . Волинським обласним та підпорядкованим Володимир-Волинським об`єднаним районним військовими комісаріатами не вчинялось. А тому правових підстав для задоволення позовних вимог до Волинського ОВК немає.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 09.05.2014 року по 22.05.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (Донецькій та Луганській областях) та є учасником бойових дій, що підтверджується копіями довідки військової частини В 3938 від 20.10.2014 року №7255 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с.9) та посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.05.2015 року (а.с.20).

22 травня 2014 року позивач – старший солдат ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби в ході антитерористичної операції біля м. Волноваха Донецької області одержав наскрізний вогнепальний перелом лівого плеча з пошкодженням плечової артерії та вени, середнього нерва, біцепса, а також сліпі вогнепальні поранення правого плеча, про що свідчить копія довідки військової частини ПП В 3938 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.06.2014 року №204 (а.с.10).

Крім того, Центральна військово-лікарська комісія встановила, що вогнепальне поранення, травма старшого солдата ОСОБА_1 , так, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується копією витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранення, контузій, травм, каліцтв №678 від 27 лютого 2015 року (а.с.12).

Як зазначено у свідоцтві про хворобу №971 від 17.10.2014 року, військово-лікарська госпітальна комісія при в/ч А4554 провела огляд ОСОБА_1 та встановила, що позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с.11).

З 09 грудня 2014 року солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас згідно пункту «б» частини 8 (за станом здоров`я) статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення, про що свідчить копія витягу з наказу командира військової частини В0259 – польова пошта (по стройовій частині) від 09.12.2014 року (а.с.13).

18 грудня 2014 року під час огляду органами МСЕК встановлено позивачу 25 % втрати професійної працездатності, про що свідчить копія довідки Волинського обласного бюро МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії ВЛН №0000467 від 02.12.2015 року (а.с.14).

01 червня 2017 року медико-соціальна експертна комісія встановила ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності у зв`язку із пораненням, травмою, так, що пов`язані із захистом Батьківщини, що зазначено у довідці Волинського обласного бюро МСКЕ до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №745420 від 28.07.2017 року (а.с.15).

Під час повторного огляду 23 червня 2018 року підтверджено встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності у зв`язку із пораненням, травмою, так, що пов`язані із захистом Батьківщини, про що свідчить копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №759230 від 05.07.2018 року (а.с.16).

У 2017 році позивач звертався через військкомат до Міністерства оброни України про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, однак листом від 28.08.2017 року №829 Волинський ОВК військовому комісару Володимир-Волинського районного військового комісаріату повернув без реалізації подані документи про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.17). Як зазначено в цьому листі, документи повернуті у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності понад дворічний термін з моменту первинного встановлення відсотка втрати професійної працездатності, тому підстав для надсилання висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги у Волинського ОВК немає.

У 2018 році позивач через Волинський ОВК звернувся до Міністерства оборони України із заявою та доданими до неї документами про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, з врахуванням виплаченої суми по втраті працездатності 25 %.

Листом від 25.04.2019 року вих. №ВСЗ/584/1 Волинський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 29.03.2019 року протоколом №40 прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.18).

Як слідує з пункту 18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року №40 (а.с.19), розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, а саме: старшому солдату ОСОБА_1 (Волинський ОВК), якого ІНФОРМАЦІЯ_2 року звільнено з військової служби та 18.12.2014 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що сталося 22.05.2014 року (довідка МСЕК серія ВЛН № 0000467 від 18.12.2014 року), а 01.06.2017 року під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок поранення, пов`язаного з захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 AAA № 745420 від 01.06.2017 року). Вказано те, що заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, а згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІІ групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки, тому немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Додатково зазначено, що допомога у зв`язку з встановленням 25 % втрати працездатності виплачена в сумі 21315 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону проголошено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №2011-ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ст.41 Закону “Про військовий обов`язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” .

Частиною 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Разом з цим, відповідно до ч.4 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

Як встановлено судом та зазначається в оскаржуваному рішенні, допомога у зв`язку з встановленням 25 % втрати працездатності виплачена позивачу в сумі 21315 грн.

Проте, як зазначалось, відповідачем відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 01.06.2017 року позивачу ІІІ групи інвалідності через відсутність правових підстав для виплати, оскільки групу інвалідності встановлено позивачу понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Як зазначалось раніше, частиною 4 статті 16-3 Закону №2011- ХІІ визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Надаючи тлумачення положень ст.58 Конституції України, Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким було доповнено ч. 4 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Суд звертає увагу, що вказана норма не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, оскільки це фактично означатиме, застосування зворотньої дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача, починаючи з 01.06.2017 року (дата встановлення ІІІ групи інвалідності) і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, яку суд в силу ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) враховує при розгляді даної справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 16-2 Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Частиною 2 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до п.6 Порядку № 975 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно із п.8 постанови № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Частиною 2 п.3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Тобто, з огляду на викладене встановлено, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по ІІІ групі інвалідності виникло з моменту встановлення інвалідності, а саме з 01.06.2017 року.

Також слід вказати, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Згідно із п.21, 24 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення ст.1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки закінчився дворічний строк після первинного встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, є помилковими.

Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в п.18 рішення Комісії, оформленого протоколом № 40 від 29.03.2019 року, не наведено.

При цьому суд зазначає, що встановлення з 01.06.2017 року позивачу ІІІ групи інвалідності у зв`язку з пораненням, отриманим ним під час виконання обов`язків військової служби (захистом Батьківщини) є підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі, передбаченому ч.1 ст.16-2 Закону № 2011-XII, а саме в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, з урахуванням вже отриманої суми допомоги в розмірі 21315 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що комісія Міністерства оборони України відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності свого рішення.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене у пункті 18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року №40 про відмову у призначенні старшому солдату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення з 01 червня 2017 року 3 групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби.

Зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю 3 групи, внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, з урахуванням вже проведених виплат, пов`язаних із встановленням 25% втрати працездатності, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Відповідач: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Волинський обласний військовий комісаріат (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Теремнівська, будинок 85а, код ЄДРПОУ 08013516).

Суддя В.Д. Ковальчук