Рішення № 82373923, 04.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Справа № 160/9721/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врони О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2018 року №0389807/1316-0410 про визначення позивачу суми податкового зобов`язання в розмірі 27886,40 грн. за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300)».

Ухвалою суду від 26.12.2018 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

В судовому засіданні 07.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В обгрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки належна позивачу будівля «Фруктосховище», знаходиться в стадії незавершеної реконструкції під цех з виробництва полімерної плівки належить до підкласу 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості» класу 1251 «Будівлі промисловості» групи за кодом 125 «Будівлі промисловості та склади» ДК 018-2000. Наведене свідчить, на думку позивача, що належна позивачу будівля «Фруктосховище» відноситься до об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування. Відтак, у відповідача відсутні підстави для визначення податку на нерухоме майно.

В судовому засіданні 12.02.2019 року представником відповідача надано суду письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач, як фізична особа-підприємець, не звільняється від оподаткування податком на нерухоме майно, адже таке звільнення надається лише промисловим підприємствам.

18.02.2019 року представником відповідача надані суду письмові пояснення, в обґрунтування яких зазначено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано такий об`єкт нерухомості: будівля нежитлової нерухомості – «Фруктосховище», загальною площею 1742,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 буд. АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину №1541 від 06.12.2016 року. Вказаний об`єкт нежитлової нерухомості, що перебуває у власності позивача, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до п.п.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 205, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано наступний об`єкт нерухомого майна: будівля «Фруктосховище» загальною площею 1742,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 514194012124, за адресою: АДРЕСА_1 ., м. Павлоград, вул.Шутя, 3.

15.03.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0389807/1316-0410, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у сумі 27886,40 грн.

Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік, об`єктом податку є будівля « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 1742,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 514194012124, за адресою: АДРЕСА_2 . Ставка податку на нерухоме майно за 2017 рік становить 0,5% від мінімальної заробітної плати 3200 грн. (або 16 грн. за 1 кв.м.). Розрахунок суми податку на 2017 рік: 1742,9*16 грн. = 27886,40 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 07.12.2016 року. Основним видом економічної діяльності визначено 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів з пластмас.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.12.2016 року позивачем, як спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , отримано спадщину – будівлю «Фруктосховище» загальною площею 1742,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 514194012124, за адресою: АДРЕСА_1 обл., м. Павлоград, вул.Шутя, 3, яка знаходиться в стадії незавершеної реконструкції згідно рішення виконкому Павлоградської міської ради №455 від 11.07.2001 року.

На підтвердження перебування вказаного об`єкту в стадії реконструкції, позивачем надано суду копії:

- довідки Управління містобудування та архітектури м. Павлограда від 21.10.2002 року №480, якою повідомлено, що рішенням Павлоградської міської ради №455 від 11.07.2002 року ОСОБА_2 було дозволено переобладнання будівлі фруктосховища по вул. Шутя АДРЕСА_2 м. Павлоград, під цех з виробництва полімерної плівки;

- дозволу Інспекції держархбудконтролю м. Павлоград на виконання будівельних робіт №19 від 14.06.2002 року за строком до 30.09.2013 року;

- витягу з рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 04.04.2017 року «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки» №633-21/VII.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Як встановлено судом, позивач з 06.12.2016 року є власником нежитлової будівлі – фруктосховища.

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

За положеннями підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»), а резервуари, силоси та склади (резервуари та ємності, резервуари для нафти та газу, силоси для зерна, цементу та інших сипких мас, холодильники та спеціальні склади, складські майданчики) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1252 «Резервуари, силоси та склади»).

Говорячи про промислове підприємство, необхідно зауважити, що в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають суду підстави здійснити висновок, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин наявна лише одна з обов`язкових умов - виробничі приміщення.

Відтак, об`єкт нерухомості (комплекс), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.05.2018 року у справі №806/2461/17 (К/9901/27759/18).

Відтак, належна позивачу на праві власності не житлова будівля - «Фруктосховище» загальною площею 1742,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 514194012124, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Шутя, 3, є об`єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд, також, зазначає, що твердження позивача про те, що вказана будівля знаходиться в стадії реконструкції, не є підставою для звільнення позивача від оподаткування, оскільки вказане не передбачено жодним нормативним актом, в тому числі спеціальною нормою статті 266 Податкового кодексу України.

Крім того, обмежень щодо використання або невикористання об`єктів нерухомості, які знаходяться в стадії реконструкції, пп. «є» пп. 266.2.2 Податкового кодексу України не передбачено.

Таким чином, з огляду на наявність підстав для нарахування та сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкт нерухомого майна – «Фруктосховище» загальною площею 1742,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 514194012124, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Шутя, 3, податкове повідомлення-рішення від 15.03.2018 року №0389807/1316-0410 є таким, що прийнято правомірно, з урахуванням всіх належних обставин для його прийняття, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до ст.139 КАС України судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2018 року №0389807/1316-0410 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона