Рішення № 82373635, 13.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/342

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2019 року № 160/3682/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., при секретарі Бєсєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича

до Старшого державного виконавця Шевченківського районного управління відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Микитиної Оксани Степанівни

про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження

за участю представника позивача, відповідач не прибув, належним чином повідомлений

В С Т А Н О В И В :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича (надалі - позивач), адреса: 04112, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 48 до Старшого державного виконавця Шевченківського районного управління відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Микитиної Оксани Степанівни (надалі - відповідач 2), адреса: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати постанову Шевченківського районного управління відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58758743 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн за постановою ДВС у виконавчому провадженні №58448753 від 20 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову Шевченківського районного управління відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58758723 щодо стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 300,00 грн за постановою ДВС у виконавчому провадженні №58448753 від 20 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову Шевченківського районного управління відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58758765 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн за постановою ДВС у виконавчому провадженні №58448913 від 20 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову Шевченківського районного управління відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 02 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №58758779 щодо стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 300,00 грн за постановою ДВС у виконавчому провадженні №58448753 від 20 березня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року справу прийнято до провадження, після передачі з Дніпропетровського окружного адміністративного суду та призначено судове засідання на 13 червня 2019року.

В судове засідання прибув представник позивача, який підтримав позов в повному обсязі. Відповідач не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав пояснення, копію матеріалів виконавчого провадження та просив розглядати справу без його участі.

Суть спору

Позивач вважає зазначені постанови неправомірними, оскільки виконав судове рішення добровільно, відтак виконавчий збір та витрати, про стягнення яких її винесено, сплаті не підлягають та документально не підтверджені. Зауважив, що виконав судове рішення, про що повідомив відповідача.

Встановлені судами фактичні обставини справи

На примусовому виконанні Шевченківського районного управління відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебували виконавчий лист № 804/1469/15, виданий 05.02.2019 Дніпропетровським окружним адміністративним судом (ВП № 58448753) та виконавчий лист № 804/1469/15, виданий 31.01.2019 Дніпропетровським окружним адміністративним судом (ВП № 58448913).

22 лютого 2019 року виконавче провадження за виконавчим листом № 804/1469/15, виданим 05.02.2019 Дніпропетровським окружним адміністративним судом (ВП № 58448753) розпочато на підставі постанови державного виконавця від 22 лютого 2019 року.

22 лютого 2019 року виконавче провадження за виконавчим листом № 804/1469/15, виданим 31.01.2019 Дніпропетровським окружним адміністративним судом (ВП № 58448913) розпочато на підставі постанови державного виконавця від 22 лютого 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що вказані постанови про відкриття виконавчих проваджень були отримані позивачем засобами поштового зв`язку 05 березня 2019 року.

14 березня 2019 року до відповідача надійшли дві заяви позивача від 06 березня 2019 року (направлені засобами поштового зв`язку 07.03.2019, Т.1, арк. 29) про добровільне виконання судового рішення та необхідність закриття виконавчого провадження.

На підтвердження виконання судового рішення позивачем до цих листів було додано доповнення до Переліку вкладників від 04.03.2019 № 251/1.

20 березня 2019 року відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн у виконавчому провадженні №58448753.

20 березня 2019 року відповідачем винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 300,00 грн у виконавчому провадженні №58448753.

20 березня 2019 року відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 16692,00 грн у виконавчому провадженні №58448913.

20 березня 2019 року відповідачем винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 300,00 грн у виконавчому провадженні №58448753.

На виконання цих постанов, відповідачем було винесено відповідні постанови про відкриття виконавчого провадження, які і є предметом розгляду в цій справі та оскаржується позивачем.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що позивач оскаржує лише постанови про відкриття відповідних проваджень, самі ж постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору позивач в цій справі не оскаржує.

08 квітня 2019 року державним виконавцем було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження 58448753 та про закінчення виконавчого провадження 58448913 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-VIII (у редакції, яка діяла на час виникнення спору) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з частиною третьою статті 27 Закону № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; <…> 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» <…>.

За частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частин другої, третьої вказаної статті витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За змістом розділу І наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі - Наказ № 2830/5) видами витрат виконавчого провадження є: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2. пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку <…> плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

За змістом розділу ІІ розділу зазначеного наказу: 1) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах <…>; 2) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта"; <…> 5) розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

Позиція суду

У справі встановлено, що виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, що є підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

В аспекті спірних правовідносин та їхнього правового регулювання треба зауважити, що витратами виконавчого провадження є фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на поштову кореспонденцію, друк документів тощо). Такі витрати, на відміну від виконавчого збору, боржник повинен компенсувати незалежно від того, чи він виконав судове рішення у добровільному порядку.

Аналогічний висновок міститься у Постанові ВС від 08.05.2019 по справі № 751/5338/17 (№ в ЄДРСР 81616948).

Крім цього, проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII в аспекті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження.

У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п`ята статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).

В останньому випадку йдеться про частину дев`яту статті 27 Закону № 1404-VIII, за якою виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження.

Судом встановлено, що стягувачі звернулись із заявою до відповідача за примусовим виконанням судового рішення 13.02.2019 року.

Підставою для такого звернення стала Постанова Верховного суду у справі 804/1469/15, яка датована 19 грудня 2018 року.

Відтак, у позивача був достатній час для її добровільного виконання, до винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з метою примусового виконання рішення від 22.02.2019.

Відтак, факт виконання судового рішення боржником 04.03.2019 не може вважатись в такому випадку добровільним виконанням до відкриття виконавчого провадження.

З огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник цей спір, суд дійшов висновку про те, що після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання відповідних виконавчих листів, у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати/не зазначати питання про стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим документом.

У державного виконавця не було інших підстав, передбачених частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, не стягувати з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, адже судом встановлено, що боржник дійсно виконав судове рішення, проте вже після звернення стягувачів за примусовим його виконанням та після відкриття виконавчих проваджень в порядку примусового виконання рішень.

Аналогічного висновку дійшов ВС у справі № 705/6794/17 в постанові від 29.03.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувані постанови. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази протилежного, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що у своєму адміністративному позові останній, мотивуючи протиправність оскаржуваних рішень, він помилково посилається на те, що виконавчий збір може бути стягнути виключно у випадках наявності доказів вчинення виконавчих дій.

Відтак, посилання позивача, як на підставу для стягнення виконавчого збору, про обов`язкову наявність таких умов, як фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, у даних спірних правовідносинах є хибним, оскільки станом на момент прийняття оскаржуваної постанови такі умови не передбаченні Законом України «Про виконавче провадження».

Інших аргументів щодо протиправності оскаржуваного рішення позивачем не наведено суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладені аргументи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є таким, що вчинено відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Крім того, оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, відсутні правові підстави, передбачені статтею 139 КАС України, для стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Актабанк" Куліша Віктора Миколайовича (ЄДРПОУ 35863708, адреса: 04112, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 48 до Старшого державного виконавця Шевченківського районного управління відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Микитиної Оксани Степанівни (34967593, адреса: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110 про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Клочкова