Рішення № 82373619, 12.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2019 року № 826/8894/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулось до суду з адміністративним позовом до Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, Прилуцька ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області), третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 за №№ 0000571500, 0000561500, 0000551500 та від 23.04.2015 за №№ 0004992521, 0005002521, 0005012521, 0005032521, 0005022521.

Разом із позовною заявою від Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Дане клопотання обґрунтовано тим, що позивач звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень рішень, а 20.04.2018 ПАТ «Укрнафта» звернулось із заявою про збільшення позовних вимог у справі № 826/5973/18, на що, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2018 повернуто заяву про збільшення позовних вимог, які є тотожними позовним вимогам у даній справі, а тому позивач вважає, що строк на звернення до суду з даним позовом пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПАТ «Укрнафта» не порушувало граничного строку сплати задекларованих грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період, що перевірявся, з урахуванням чого позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві проти позовних вимог заперечив, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача, за наслідками якої виявлено порушення п. 57.1. ст. 57 та пп. 263.12.1 п. 263.12 ст. 263 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015), просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 23 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 вересня 2018 року у задоволенні клопотання представника Прилуцької об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено; клопотання представника позивача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено та поновлено Публічному акціонерному товариству «Укрнафта» строк звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Так, на підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, Варвинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності сплати самостійно визначених грошових податкових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта, газ) за червень 2014 року по строку сплати 30.07.2014, липень 2014 року по строку сплати 30.08.2014, серпень 2014 року по строку сплати 30.09.2014, вересень 2014 року по строку сплати 30.10.2014, жовтень 2014 року по строку сплати 30.11.2014, листопад 2014 року по строку сплати 30.12.2014, грудень 2014 року по строку сплати 30.01.2015, січень 2015 по строку сплати 28.02.2015, за результатами якої складено акт № 56/1500/00135390 від 27.03.2015 року (далі - акт перевірки від 27.03.2015). Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, встановлених п. 57.1. ст. 57 та пп. 263.12.1 п. 263.12 ст. 263 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015), а саме - порушення строків сплати самостійно визначених грошових податкових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта, газ):

- за червень 2014 року по строку сплати 30.07.2014, з терміном затримки сплати 1 календарний день;

- за липень 2014 року по строку сплати 30.08.2014, з терміном затримки сплати 123 календарних дні;

- за серпень 2014 року по строку сплати 30.09.2014, з терміном затримки сплати 93 календарних дні;

- за вересень 2014 року по строку сплати 30.10.2014, частково сплачено з затримкою сплати 63 календарних дні;

- за жовтень 2014 року по строку сплати 30.11.2014, листопад 2014 року по строку сплати 30.12.2014, грудень 2014 року по строку сплати 30.01.2015, січень 2015 року по строку сплати 28.02.2015, на даний час - не сплачено.

У зв`язку з виявленими порушеннями податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки № 56/1500/00135390 від 27.03.2015, та на підставі пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, Варвинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області 20.04.2015 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000571500 про застосування штрафу в розмірі 10% на суму 2 213 211,06 грн.;

- № 0000561500 про застосування штрафу в розмірі 20% на суму 14 254 656,85 грн.;

- № 0000551500 про застосування штрафу в розмірі 20% на суму 281 254,36 грн.

Крім того, Бахмацькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності сплати самостійно визначених грошових податкових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта, газ, конденсат) по Талалаївському, Скороходівському, Ярошівському, Північно-Ярошивському родовищах за червень 2014 року по строку сплати 30.07.2014, липень 2014 року по строку сплати 30.08.2014, серпень 2014 року по строку сплати 30.09.2014, вересень 2014 року по строку сплати 30.10.2014, жовтень 2014 року по строку сплати 30.11.2014, за результатами якої складено акт № 12/25-21-15/00135390 від 03.04.2015 (далі - акт перевірки від 03.04.2015). Податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, встановлених п. 57.1. ст. 57 та пп. 263.12.1 п. 263.12 ст. 263 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015), а саме - порушення строків сплати самостійно визначених грошових податкових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафта, газ, конденсат):

- за червень 2014 року по строку сплати 30.07.2014 в сумі 32295881,19 грн., з терміном затримки сплати 1 календарний день;

- за липень 2014 року по строку сплати 30.08.2014 в сумі 34853300,96 грн., з терміном затримки сплати більше 30 календарних днів;

- за серпень 2014 року по строку сплати 30.09.2014 в сумі 39666967,58 грн., з терміном затримки сплати більше 30 календарних днів;

- за вересень 2014 року по строку сплати 30.10.2014 в сумі 36181378,15 грн., з терміном затримки сплати більше 30 календарних днів та в сумі 7755,56 грн. з терміном затримки сплати 29 календарних днів;

- за жовтень 2014 року по строку сплати 30.11.2014 в сумі 6603535,32 грн., з терміном затримки сплати більше 30 календарних днів.

У зв`язку з виявленими порушеннями податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки № 12/25-21-15/00135390 від 03.04.2015 року, та на підставі пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, Бахмацькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області 23.04.2015 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0004992521 про застосування штрафу в розмірі 10% на суму 3 229 588,12 грн.;

- № 0005002521 про застосування штрафу в розмірі 20% на суму 22 695 473,53 грн.;

- № 0005012521 про застосування штрафу в розмірі 20% на суму 483 543,26 грн.;

- № 0005032521 про застосування штрафу в розмірі 20% на суму 1 117,45 грн.;

- № 0005022521 про застосування штрафу в розмірі 10% на суму 775,56 грн.

На підставі ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1974, внаслідок реорганізації (приєднання) права та обов`язки Варвинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та Бахмацької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області перейшли до Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби.

Таким чином, станом на дату звернення до суду з указаним позовом відповідачем є Прилуцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями податкових органів, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 46.1. статті 46 Кодексу, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 49.18. статті 49 Кодексу, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20. статті 49 Кодексу).

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 названого Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 263.1.1 п. 263.1 ст. 263 Кодексу (в редакції, чинній у 2014 року) визначено, що платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб`єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр.

Фактичними обставинами справи підтверджується, що ПАТ «Укрнафта» було платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин, в даному випадку нафти та природного газу, які згідно з наведеним у пп. 14.1.35 п. 14.1. ст. 14 Кодексу визначенням є вуглеводневою сировиною.

Підпунктом 263.11.1. п. 263.11 ст. 263 Кодексу (в редакції до 01.01.2015) передбачено, що платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу:

за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Виходячи з викладеного, а також з огляду на матеріали справи, суд приходить висновку, що останній день подання податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року припадав на 20 липня 2014 року - неділю.

Приписами п. 49.20. ст. 49 Кодексу передбачено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

З огляду на те, що згідно з ч. 2 ст. 67 Кодексу законів про працю України неділя є загальним вихідним днем, то останнім днем - граничним строком подання податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18, п. 49.20. ст. 49 Податкового кодексу України було саме 21 липня 2014 року.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 09.06.2015 у справі № 21-18а15.

Судом встановлено, що податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року разом з розрахунками податкового зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин позивачем подано 11.07.2014, тобто до закінчення граничного строку їх подання, що відповідачем не заперечується і підтверджується інформацією, наведеною у в актах перевірок від 27.03.2015 та від 03.04.2015.

Згідно з пунктом 57.1. статті 57 Кодексу, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено пп. 263.12.1. п. 263.12. ст. 263 Кодексу (в редакції до 01.01.2015), платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до пп. 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов`язання у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ними контролюючому органу:

за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Зважаючи на викладене, суд приходить висновку про те, що граничним строком подання податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року було 21 липня 2014 року, а податкові зобов`язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року підлягали сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за 21.07.2014, тобто до 31 липня 2014 року (включно).

Вказана обставина також підтверджена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2017 по справі № 826/6372/17, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, з поданих позивачем платіжних доручень № 2489, № 2491 та № 2501 від 30.07.2014 на сплату податкових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за червень 2014 року вбачається, що вони прийняті банком на виконання 30.07.2014, що відповідає п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було належним чином виконано обов`язок зі сплати за червень 2014 року плати за користування надрами для видобування корисних копалин, шляхом перерахування визначених в розрахунках плати за користування надрами для видобування корисних копалин сум грошових коштів з цього виду платежу в повному обсязі, здійснивши платіж 30.07.2014, тобто, без порушення строків, визначених ст. 57, п.п. 263.12.1 п. 263.12 ст. 263 ПК України.

У зв`язку з цим правових підстав для нарахування відповідачем штрафу та прийняття податкових повідомлень - рішень № 0000571500 від 20.04.2015 та № 0004992521 від 23.04.2015 у контролюючих органів в умовах спірних правовідносин не було, а, відтак, спірні податкові повідомлення-рішення № 0000571500 від 20.04.2015 та № 0004992521 від 23.04.2015 є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення відповідачем при їх прийнятті вимог пункту 11 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, суд керується наступним.

Відповідно до пункту 11 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України в редакції, яка була чинною станом на дату оформлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього розділу).

Станом на 20.04.2015 та 23.04.2015, що є датами прийняття податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються, стаття 126 ПК України була викладена у такій редакції:

«Стаття 126. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.»

Позивач вважає, що змістом статті 126 ПК України (в редакції станом на березень 2015 року) дана норма Кодексу передбачала відповідальність за порушення строків сплати таких податків, як: податку на прибуток та рентної плати; відповідальність за порушення строків сплати такого податку як плата за користування надрами статтею 126 ПК України передбачена не була.

Відповідач, в свою чергу, вказує на те, що за змістом ст. 126 ПК України (в редакції станом на квітень 2015 року) платник податку міг бути притягнутий до відповідальності у формі штрафних (фінансових) санкцій - штрафу у випадку несплати будь-якої узгодженої суми грошового зобов`язання, а не лише з податку на прибуток підприємств, рентної плати.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що за змістом пункту 111.2 статті 111 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеня є різновидами одного виду юридичної відповідальності - фінансової, до якої може бути притягнутий платник податків за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 129 ПК України

129.1. Пеня нараховується:

129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом…».

Як підтверджується змістом статей 126, 129 ПК України, зазначені норми Кодексу (в редакції станом на 04.03.2015 та 23.03.2015) регулювали питання притягнення платника податків до фінансової відповідальності у формі штрафної (фінансової) санкції - штрафу та пені, відповідно. На підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII до пункту 126.1 статті 126 були внесені зміни, якими слова "та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати" - виключили. Таким чином, редакція статей 126 та 129 ПК України у 2016 році вже передбачала, що за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання на строк до 30 календарних днів платник податків притягується до відповідальності у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу, більше 30 календарних днів (і до 90 календарних днів) - у розмірі 20 % погашеної суми, а більше 90 календарних днів - у формі пені в розмірі 120 % річних відповідної облікової ставки НБУ.

Таким чином, з урахуванням статті 126 та статті 129 ПК України (в редакції станом на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) суд приходить до висновку про те, що за порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання, що є порушенням законів з питань оподаткування (пункт 111.2 статті 111 ПК України), платник податків не міг бути двічі притягнутим до фінансової відповідальності у формі штрафної фінансової санкції (штрафу) та пені, нарахованих за один й той самий період прострочки сплати одного й того ж самого грошового зобов`язання, оскільки пеня та штрафна (фінансова) санкція (штраф) належать до одного виду відповідальності - фінансової. На цій підставі, суд погоджується із доводам позивача про те, що задля недопустимості порушення вимог ст. 61 Конституції України, положення статті 126 ПК України (в редакції станом до 01.01.2015) слід застосовувати як такі, що передбачали можливість притягнення платника податків до фінансової відповідальності лише у випадку порушення строків сплати грошового зобов`язання та/або авансових внесків лише з податку на прибуток підприємств, рентної плати.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що плата за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини і рентна плата є різними податками, що підтверджується не лише буквально, але й відмінністю елементів цих податків. Згідно з пунктом 257.1 статті 257 ПК України (в редакції станом на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнював календарному кварталу, а відповідно до пункту 263.11.1 статті 263 ПК України в редакції, чинній до 01.01.2015, податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини дорівнював календарному місяцю.

Таким чином, оскільки відповідно до пункту 11 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій, а станом на дати прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, стаття 126 ПК України передбачала можливість притягнення платника податків до фінансової відповідальності лише у випадку порушення строків сплати грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати, підстави для застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення у 2014 році строків сплати плати за користування надрами плата за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини були відсутні.

Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 20.04.2015 №№ 0000561500, 0000551500 та від 23.04.2015 за №№ 0005002521, 0005012521, 0005032521, 0005022521 на тій підставі, що контролюючи органи здійснювали зарахування сплачених позивачем грошових коштів не у відповідності до визначеного ним у наданих суду у якості доказів копій платіжних доручень призначення платежу (а.с. 113-143 т. 1), а згідно з пункту 87.9 статті 87 ПК України в рахунок погашення податкового боргу за черговістю його виникнення, суд керується наступним.

Так, матеріалами справи підтверджено, що податкові зобов`язання з плати за користування, у тому числі за серпень - грудень 2014 року, були уточнені (зменшені) позивачем шляхом подання 19.05.2015 на підставі п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України податкових розрахунків (уточнюючих) за відповідний звітний період.

При цьому, правомірність зменшення сум податкових зобов`язань з плати за користування надрами за серпень-грудень 2014 року підтверджена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2016 по справі № 826/18768/15 (яка набрала законної сили).

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, слід зазначити, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.07.2016 у справі № 2а-10115/12/1370 (К/800/9365/16) суд касаційної інстанції зазначив, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з статті 126 ПК України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні, з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/2290/17 (№ К/9901/3879/17) висловив правову позицію про те, що аналіз пункту 126.1 статті 126 ПК України вказує на те, що об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має.

Конституційний Суд України в Ухвалі від 12 травня 2010 року N 31-у/2010 вказав на те, що різне застосування одних і тих же норм правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин є неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципах, одним з яких є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), який є частиною національного законодавства України згідно із статті 9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Як підтверджується судової практикою, ЄСПЛ виходить із того, що положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (quality of the law is requiring that it be accessible to the persons concerned, precise and foreseeable in its application). Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Щокін проти України» (пункт 49) вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, не заперечуючи закріплений в пункті 87.9 статті 87 ПК України обов`язок контролюючого органу зараховувати грошові кошти платника податків в рахунок погашення податкового боргу за черговістю його виникнення, суд разом з тим приходить до висновку про те, що при здійсненні контролюючим органом вказаного обов`язку платник податків не може зазнавати негативних наслідків у формі нарахування штрафних (фінансових) санкцій, і, враховуючи наявність різного (неоднозначного) застосування судами вищих інстанцій положень статті 126 ПК України, вважає за необхідне, керуючись підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України, прийняти рішення у даній справі на користь позивача як платника податків.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи суд приходить до висновку, що наявні достатні правові підстави для відновлення порушеного права позивача шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2015 за №№ 0000571500, 0000561500, 0000551500 та від 23.04.2015 за №№ 0004992521, 0005002521, 0005012521, 0005032521, 0005022521.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 617,21 грн. (чотири тисячі шістсот сімнадцять гривен 21 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Прилуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Київська, 214, код ЄДРПОУ 39483254).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко