Ухвала суду № 82373585, 10.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення

10 червня 2019 року м. Київ № 826/10413/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії , ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у розрахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із грошового забезпечення у сумі 9510,00 грн. визначеного довідкою Київського міського військового комісаріату від 30 березня 2018 року №ФА86097, у розмірі 89 % грошового забезпечення, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2263-Х11 від 09.04.1992 року з урахуванням різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 року апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - повернути апелянту.

Окружним адміністративним судом міста Києва 09.01.2019 року видано виконавчий лист.

Через канцелярію суду 28.05.2019 року ОСОБА_1 подано заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 року у справі №826/10413/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 року з метою розгляду заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду призначено судове засідання на 10.06.2019 року.

У судове засідання 10.06.2019 року сторони не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.

Заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 року обґрунтовано тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вважає, що «необов`язково виконувати рішення суду від 16.10.2018 року у справі №826/10413/18, саме так, як воно постановлено». Так, ОСОБА_1 зазначено, що органом пенсійного забезпечення перераховано пенсію не в повному обсязі, з огляду на що, просить змінити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом :

- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з не виплати суми 10 229,39 грн., приховування інформації про реєстр судових рішень - протиправними;

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суму боргу у розмірі 10 229,39 грн.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов`язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов`язковості судових рішень поряд із Конституцією України знайшов своє відображення і в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (пункт 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції") право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі "Піалопулос та інші проти Греції", якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з пунктом 66 Рішення Європейського Суду у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі "Войтенко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Отже, суд приходить до висновку, що невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, може свідчити про порушення права особи, гарантованих пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, із змісту даної норми вбачається, що стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Відтак, встановлення способу виконання рішення не повинно змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під порядком виконання рішення слід розуміти законодавчу послідовність і зміст виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що передбачені законом підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні, оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 року станом на момент розгляду даної заяви набрало законної сили, а обставини та вимоги, заявлені ОСОБА_1 у заяві, є правовідносинами, які не були предметом вирішення у справі №826/10413/18, та можуть слугувати підставами для подання окремої позовної заяви.

Керуючись статтями 6, 241, 242, 248, 294, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.05.2019 року про зміну способу та порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2018 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна