Рішення № 82373580, 12.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2019 року № 826/10363/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Правобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії наукового працівника відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію наукового працівника відповідно до Закону України "Про науково-технічну діяльність" із застосуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 1,76600, починаючи з 05.10.2017.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про наукову і науково-технічну діяльність», Порядок подання документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 06.04.2011 № 10-3, та зазначає, що Правобережним об"єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві протиправно відмовлено у призначенні пенсії наукового працівника відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", оскільки положення Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, закони України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та зазначає, що на момент звернення позивача (5 жовтня 2017 року) діяла норма закону, яка зазначала, що пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 з 26.09.2013 перебуває на обліку з органах Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

04.11.2016 ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Листом від 16.11.2016 за № 1248/01/У-1023 Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що для можливості переведення з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» необхідно надати довідку про підтвердження стажу наукової роботи за 2014-2016 рік.

05.10.2017 ОСОБА_1 повторно звернувся до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Листом від 25.01.2018 за № 4527/06 Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для переведення з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність», оскільки довідки про підтвердження наукового стажу та довідки про заробітну плату подані у копіях.

Додатково у листі зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148- VIII внесено зміни до статті 37 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», відповідно до яких пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 37 Закону України від 26.11.2015 № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 62 років за наявності стажу наукової роботи не менш як 20 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності стажу наукової роботи не менш як 15 років. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки - наукові (науково-педагогічні) працівники 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися до 31 грудня 1952 року включно;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року до 31 грудня 1953 року включно;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року до 31 грудня 1954 року включно;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року до 31 грудня 1955 року включно.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 35 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування (внески).

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менш як 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд, за умови що зазначений період становить не більш як 10 відсотків тривалості наукового стажу.

У будь-якому разі період, за який враховується заробітна плата, з урахуванням виключення, передбаченого цим Законом, не може бути меншим за 60 календарних місяців.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників установ, організацій, підприємств, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 31 і 32 цього Закону.

Для обчислення заробітку під час призначення пенсії науковому (науково-педагогічному) працівнику застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

При цьому заробіток для обчислення пенсії не може перевищувати граничної суми заробітку (доходу), з якої справляється збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зокрема, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Статтею 45 вказаного Закону передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, територіальним органом Пенсійного фонду України не заперечено права позивача на перехід пенсії за віком призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Єдиною підставою для відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший Правобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві визначено подання довідок про підтвердження наукового стажу та довідок про заробітну плату у копіях.

При цьому, суд приймає до уваги доводи відповідача, що пенсія може призначатися лише один раз та один з її видів. Якщо особа має право на декілька видів пенсії то вона може перейти на інший вид пенсії після призначення, але це буде не призначення, а перехід з виду на вид пенсії.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:

1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення;

2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;

3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

Згідно з пунктом 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

З урахуванням наведеного, суд приймає до уваги позицію відповідача щодо необхідності при переведенні з одного виду пенсії на інший подавати в оригіналах документів про стаж, вік та заробітну плату.

Одночасно суд зазначає, згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Таким чином, надання пенсіонером документів у копіях не може бути підставою для відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший. У разі встановлення невідповідності документів, про це повідомляється особа та надається час для подання додаткових документів.

Разом з тим, як зазначив позивач в позовній заяві, до заяви були додані необхідні документи (оригінали), зокрема трудова книжка, довідка про підтвердження стажу наукової роботи, довідка про заробітну плату.

Відповідно до розписки-повідомлення, позивачем 05.10.2017 подано: заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт/посвідка, трудова книжка або документи про стаж. Інформації щодо невідповідності документів та необхідність подання оригіналів розписка-повідомлення не містить.

Як вбачається з листа Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25.01.2018 за № 4527/06 до заяви від 05.10.2017 надані наступні документи:

- довідка про підтвердження стажу наукової роботи від 05.10.2017 № С 01-12ДПР-707 за період з 01.07.2008 по 31.12.2008, з 23.01.2009 по 29.09.2017;

- довідка про заробітну плату від 05.10.2017 № 240 за період роботи з 01.07.2008 по 31.12.2013;

- довідка про заробітну плату від 05.10.2017 № 241 за період роботи 01.01.2014 по 30.09.2017;

- копія трудової книжки.

Отже, вказані обставини підтверджують факт подання довідки про підтвердження стажу наукової роботи та довідок про заробітну плату в оригіналах.

В листі зазначено, що на підставі раніше проведеного попереднього розрахунку пенсії були надані наступні копії довідок:

- про підтвердження наукового стажу від 19.08.2014 № 19 виданої Інститутом проблем національної безпеки за період роботи з 01.06.1998 по 22.11.2000;

- про заробітну плату № 104 від 17.10.2014, виданої інститутом технічної теплофізики за період роботи з 01.05.1991 по 30.04.1996.

Як вбачається з листа від 16.11.2016 № 1248/01/У-1023, до заяви від 04.11.2016 додані довідки про заробітну плату від 12.10.2016 № 514 та № 515. Здійснюючи попередній розрахунок пенсії, Правобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві обчислено із заробітної плати за періоди: з 01.12.1991 по 30.04.1996, з 01.06.1998 по 31.12.1998, з 01.07.2000 по 22.12.2000, з 01.07.2004 по 31.12.2004, з 01.07.2008 по 31.12.2008, з 23.01.2009 по 30.09.2016.

Таким чином, здійснюючи попередній розрахунок пенсії у 2016 році Правобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві розглянуто надані позивачем довідки та не встановлено їх невідповідність.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про протиправність відмови територіального органу Пенсійного фонду щодо переведення пенсії позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" з підстав подання документів у копіях.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачу не було відмовлено у переведенні його пенсії з одного виду на інший з підстав внесення змін до законодавства. Відносно того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148- VIII внесено зміни до статті 37 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», відповідно до яких пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» проінформовано позивача додатково.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що позивач звернувся із заявою 05.10.2017, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII набрав чинності 10.10.2017, відповідно заява позивача підлягає розгляду без урахування внесених змін до законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві для переведення з пенсії ОСОБА_1 за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» з 05.10.2017.

Проте, суд відмовляє у задоволенні вимог, що стосується застосуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки, з урахуванням коефіцієнта заробітної плати 1,76600, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Разом з тим, розрахунок пенсії позивача буде здійснено на виконання рішення суду у даній справі та на підставі матеріалів пенсійної справи. При цьому, саме під час розрахунку пенсії відповідачем буде обраховано коефіцієнт заробітної плати та середня заробітна плата у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за відповідні роки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що задоволенню підлягає частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

В частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі №826/856/18.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду копію меморіального ордеру № @2PL852368 від 12.05.2018 на суму 5000 грн., ордер на надання правової допомоги від 01.06.2018 серії КВ № 411996, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та попередній розрахунок витрат.

Як вбачається з попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 отримано правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 11.05.2018 у справі за позовом клієнта до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії.

Орієнтований розмір витрат клієнта складає 10 000 грн. за 10 год. роботи, пов"язаної з наданням наступних послуг:

1. консультації з правових питань - 1000 грн. за 1 год.;

2. правова оцінка та аналіз судової практики - 2000 грн. за 2 год.;

3. збирання (отримання) доказів - 2000 грн. за 2 год.;

4. написання позовної заяви - 4000 грн. за 3 год.;

5. підготовка позовної заяви та копій документів до неї для направлення до суду - 1000 грн. за 1 год.

У відзиві на позов представник відповідача заперечив проти відшкодуванню витрат на правничу допомоги з підстав ненадання договору про надання правової допомоги та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

З приводу послуги адвоката "збирання (отримання) доказів" представник відповідача зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що всі матеріали позовної заяви були особисто отримані позивачем, зокрема всі листи ПФУ та Мінсоцполітики адресовані особисто позивачу, а не його представнику. Щодо послуги адвоката "правова оцінка та аналіз судової практики" представник відповідача вказав, що в матеріалах справи не має жодного підтвердження щодо цієї послуги.

Суд погоджується з доводами відповідача та зазначає, що пункти 2 та 4, 3 та 4 частково дублюють один одного. Крім того, на думку суду, витрати згідно зазначених пунктів у розмірі 10000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та з огляду на те, що матеріали справи підтверджують оплату послуг адвоката в розмірі 5000 грн., суд вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2000 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у переведенні пенсії ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно з Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити переведення пенсії ОСОБА_1 за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» з 05.10.2017.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева