Рішення № 82373574, 12.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2019 року № 752/16870/18-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 донарахування (перерахунок) та виплату пенсії державного службовця з 14.02.2018, включивши до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та премій до професійних свят та ювілейних дат, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсії (80%) та виплатити її в повному обсязі.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України "Про державну службу", "Про оплату праці", "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та премій до професійних свят та ювілейних дат входили до системи оплати праці державного службовця, які повинні враховуватись при призначенні йому пенсії.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України "Про державну службу", "Про оплату праці", "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", Інструкцію зі статистики заробітної плати, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004, та зазначає, що на час призначення пенсії позивачу Управління діяло в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, як державний службовець з лютого 2014 року.

Як зазначив позивач в позовній заяві, 26.03.2018 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про проведення перерахунку пенсії державного службовця, включивши до складу заробітної плати, з якої призначена вперше пенсія державного службовця, суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних свят та ювілейних дат та індексації заробітної плати у відповідності до довідки про заробітну плату № 09-030-594 від 30.01.2014.

Відповідь на звернення позивач не отримав, в зв"язку з чим 09.07.2018 звернувся до Пенсійного фонду України із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати копію відповіді на його звернення від 26.03.2018.

Листом від 24.07.2018 за № 45376/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії відповідно до заяви від 26.03.2018 та довідки про заробітну плату № 09-030-594 від 30.01.2014 (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 з урахуванням інших виплат.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Приписами статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ).

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (надалі - Закон України від 16.12.1993 №3723-ХІІ; в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (надалі - Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частинами другою та шостою статті 33 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 33 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів» (надалі - Постанова №268) керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ передбачено, що об`єктом індексації грошових доходів населення є в тому числі заробітна плата, підстави для індексації грошових доходів населення наявні у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, те що індексація грошових доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Частиною першою статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз положень чинного законодавства України, що діяло в період роботи позивача, дає підстави для висновку, що допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, премії до професійних свят та ювілейних дат входять до системи оплати праці державного службовця.

При цьому, за змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №359/3798/17, від 26 березня 2019 року у справі № 712/14740/16-а.

Як встановлено судом, на всі виплати, включені в довідку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.01.2014 № 09/030-594 про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" нараховано страхові внески на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування.

Наведене свідчить, що, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням таких виплат, як матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премій до професійних свят та ювілейних дат, відповідач діяв усупереч вимогам законів України.

Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджується той факт, що позивачу здійснювалась індексація заробітної плати, на яку, в свою чергу, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а тому відсутні правові підстави для зобов"язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії державного службовця, включивши до складу заробітної плати суми індексації заробітної плати.

Відносно викладених відповідачем у листі пояснень з приводу того, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», відповідно до якого призначені пенсії державного службовця не перераховуються є безпідставними, оскільки предметом позову у даній справі є неправильне обчислення розміру пенсії позивачу при її призначенні відповідно до вимог Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ щодо врахування всіх складових оплати праці, з яких утримано внесок на державне соціальне страхування, на які позивач мав право до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсії (80%) та виплатити її в повному обсязі, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду даної адміністративної справи є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення перерахунку пенсії позивачу з включенням всіх складових заробітної плати.

Згідно змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.07.2018 за № 45376/03, в ньому не містяться посилання на обмеження виплати пенсії (у випадку здійснення її перерахунку) строком або розміром, тому у суду відсутні підстави для надання оцінки відповідності законодавству дій/бездіяльності або рішенню відповідача з цих підстав.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що задоволенню підлягає частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії державного службовця з 14.02.2018, включивши до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премій до професійних свят та ювілейних дат.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.А. Бояринцева