Рішення № 82373573, 10.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року Чернігів Справа № 620/1025/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Демусенко А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Примака А.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа – Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не розгляду та повернення без реалізації заяви про встановлення статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути заяву позивача від 28.02.2019 про встановлення статусу учасника бойових дій та прийняти рішення про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій.

Ухвалою суду від 12.04.2019 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Одночасно, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов. Ухвалою суду від 07.05.2019 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на сьогоднішній час жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР. Призов позивача на військову службу відбувався Прилуцьким районним військовим комісаріатом, що підтверджується записами у п.8 військового квитка. На даний час, як і в минулому з Державною прикордонною службою України позивач жодним чином не пов`язаний, а тому посилання відповідача на те, що йому необхідно звертатись з питанням встановлення статусу учасника бойових дій на адресу Адміністрації державної прикордонної служби є необґрунтованими.

Позивач в судовому засіданні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надавши протягом встановленого судом строку відзив на позов, в якому зазначив, що Збройні Сили України створено з військових формувань, дислокованих на території України. Збройні Сили України не являються правонаступником Збройних Сил СРСР, і тим більше Прикордонних військ КДБ СРСР. Також вказує, що позивач не являється військовослужбовцем Збройних Сил, а тому Міністерство оборони України не є належним відповідачем у справі. Позивачу рекомендовано звернутися до Адміністрації Державної прикордонної служби України. Крім цього вказує, що з моменту порушення прав позивача пройшло більше 30 років, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив, втім надав свої письмові пояснення, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

28.02.2019 позивач звернувся через Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на адресу Комісії Міністерства оборони України з заявою про встановлення йому статусу учасника бойових дій до якої додав, зокрема, довідку Центрального прикордонного архіву ФСБ РФ від 31.01.2019 №21/59/С-27 та свідчення свідків, про те, що під час проходження військової служби позивач приймав участь у забезпеченні бойової діяльності на території Афганістану.

06.03.2019 за вих.№5/1022с Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки заява з доданими документами була направлена на адресу Комісії Міністерства оборони України.

При цьому, 29.03.2019 за вих. №5/1407с Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив позивача про те, що відповідно до листа Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 20.03.2019 №226/1316 заява про встановлення статусу учасника бойових дій повернута без реалізації, оскільки позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Одночасно запропоновано позивачу звернутися до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до п.2 ст.6 Закону України від 22.10.1993 №3551 "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551) учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 затверджено Перелік держав і періодів бойових дій на їх території. Так серед вказаного переліку країн і періодів бойових дій зазначений Афганістан, квітень 1978 року - грудень 1989 року.

Наказом Міністра оборони України від 07.05.2015 №200 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Положення №200). Відповідно до п.1 Положення №200 комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісія) створюються в Міністерстві оборони України, військовій частині А0515, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах. Відповідно до п.10 Положення №200 на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби у Збройних Силах та Державній спеціальній службі транспорту), колишніх партизанів та підпільників,- за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).

Відповідно до пунктів 11, 12 Положення №200 комісії зобов`язані:

- приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- реєструвати заяви в спеціальній книзі обліку;

- інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії;

- розглядати внесені на розгляд заяви та інші документи в місячний строк з дня їх отримання;

- робити запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника;

- заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін);

- доводити рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, до відома громадянина в письмовій формі, а також роз`яснювати порядок його оскарження;

- розглядати документи стосовно надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, а в разі відсутності підстав, які підтверджуються документами, повертати їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів чи особисто заявнику з метою подальшого доопрацювання;

- засідання Комісії проводити не рідше одного разу на місяць (за наявності документів).

Комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів:

заяв громадян або клопотань командирів (начальників);

довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою;

партизанського квитка;

посвідчення учасника підпілля;

посвідчення до знака “За розмінування”;

грамот, фотографій (оригіналів);

газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім`я та по батькові заявника;

документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період;

інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).

Відповідно до п. 13, 15 Положення №200 за відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником в одній військовій частині (установі, закладі) та визнані учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни за цей період.

У разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.

Як вбачається з абз.6 листа Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 20.03.2019 № 226/1316 на Комісію Міністерства оборони України покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа: осіб, звільнених зі Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби у Збройних Силах та Державній спеціальній службі транспорту), колишніх партизанів та підпільників, - за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).

Тобто, Комісія Міністерства оборони України у спірних правовідносинах не заперечує той факт, що до її компетенції належить розгляд тієї категорії громадян, яку відповідно до п.10 Положення №200 розглядали обласні військові комісаріати до переформування їх у обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, підставою для відмови позивачу стало те, що позивач проходив строкову військову службу в прикордонних військах, у зв`язку з чим йому потрібно звертатись з порушеним питанням до Адміністрації державної прикордонної служби України. Свою позицію відповідач обґрунтовує посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 №16 "Про застосування п.2 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак, посилання на дану постанову є необґрунтованим, оскільки у цій постанові йде мова про встановлення статусу учасника бойових дій працівникам, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP працювали в державах, де в цей період велися бойові дії.

Проте, позивач за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP на роботу в країни де в цей час велись бойові дії не направлявся, а проходив військову службу у військовій частині 2033 та виконуючи обов`язки військової служби, будучи військовослужбовцем, а не працівником, приймав участь у забезпеченні бойової діяльності військ на території Афганістану в період з 06.03.1980 по 22.07.1980.

Зазначене підтверджується, зокрема, нотаріально завіреними заявами ОСОБА_2 від 08.11.2018 та ОСОБА_3 від 27.02.2019, яким встановлено статус учасника бойових дій і кожен окремо підтверджує той факт, що разом з позивачем проходили військову службу у військовій частині 2033 та в період з 06.03.1980 по 22.07.1980 разом з позивачем брали участь у забезпеченні бойової діяльності військ на території республіки Афганістан. Матеріали справи також містять копії військових квитків, посвідчень учасників бойових дій, зазначених осіб, які підтверджують проходження ними військової служби у військовій частині 2033 у якій проходив військову службу позивач в той же самий час, що і вони.

Крім того, на строкову військову службу позивач призивався наказом MO СРСР, з військової служби звільнявся також наказом MO СРСР, про що свідчать записи у п.8, 12 військового квитка. Після звільнення з військової служби позивач був направлений на військовий облік до Менського районного військового комісаріату Чернігівської області (п.12 військового квитка), на даний час перебуває на військовому обліку у Чернігівському об`єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Чернігівському об`єднаному міському військовому комісаріаті), а не у Державній прикордонній службі України.

Також, на спростування позиції відповідача, суд вказує, що абз.9 п.1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у , прикордонних військах колишнього СРСР. Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

В даному випадку, оскільки саме на Міністерство оборони покладено обов`язок з розгляду питань пов`язаних з визнанням учасниками бойових дій військовослужбовців Збройних Сил України, суд вважає бездіяльність відповідача щодо не розгляду та повернення без реалізації заяви про встановлення статусу учасника бойових дій протиправною. Крім того, суд враховує, що на сьогоднішній час жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР.

Таким чином, з метою врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Міністерство оборони України розглянути заяву позивача від 28.02.2019 про встановлення статусу учасника бойових дій та прийняти рішення з урахуванням висновків, наведених в даному рішенні суду. В той же час, позовна вимога позивача про зобов`язання прийняти рішення про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на що, у її задоволенні слід відмовити.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено граничний строк для реалізації права військовослужбовця по встановленню статусу учасника бойових дій. В той же час, предметом даного позову, є протиправна бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 28.02.2019 і саме з цим моментов суд пов`язує початок перебігу строку для зверенння до суду, який позивачем не пропущено.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

З огляду на вказане вище, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо не розгляду та повернення без реалізації заяви ОСОБА_1 про встановлення статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2019 про встановлення статусу учасника бойових дій.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.) судових витрат відповідно до частини позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський,6, 03168, код ЄДРПОУ 00034022).

Третя особа: Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вул. Гетьмана Полуботка,68, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 08536958 ).

Повне рішення суду складено 13 червня 2019 року.

Суддя Л.О. Житняк