Рішення № 82373559, 03.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

03 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1040/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тихоненко О.М.,

за участю секретаря Якуш І.В.,

представника позивача ОСОБА_1 В.,

та представника відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Семенівська мануфактура» (далі – ПП «Семенівська мануфактура», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі – ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01.02.2019 № 00000361400, № 00000351400, № 00000341400 та № 00000331400.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що прийняті податкові повідомлення-рішення порушують права та інтереси ПП «Семенівська мануфактура», протирічать чинному законодавству, є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Всі доводи та висновки, викладені в акті перевірки здійсненні без фактичного і повного дослідження обставин, і ґрунтуються лише на формальних ознаках та припущеннях відповідних посадових осіб податкового органу. На підтвердження факту господарської діяльності позивачем додані всі необхідні підтверджуючі документи.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В межах встановленого судом строку, 06.05.2019 відповідачем подано відзив на позов, в якому останній не погоджується з позовними вимогами, просить суд відмовити у їх задоволенні та зазначає, що в ході проведення перевірки ПП «Семенівська мануфактура» встановлено, що позивач на підставі контракту від 19.12.2016 № 19/12-ЕХ з ООО СП «AISHA HOME TEXTILE» (Республіка Узбекистан) імпортувало в 2017 році: в березні 2017 року готові текстильні вироби, білизну туалетну з махрових тканин, рушники махрові на загальну суму 1873501,83 грн та у грудні 2017 року - «тканину махрову», яка являє собою рушники 100% бавовняні пофарбовані у вигляді махрової тканини у рулонах на суму 1834179,83 грн та «тканину вафельну», яка являє собою простирадла 100% бавовняні пофарбовані у вигляді тканини у рулонах на суму 154060,99 грн, всього на загальну суму 1988240,82 грн. Загальна сума імпорту з Узбекистану в 2017 році склала 3861742,65 грн, що є менше 10 млн. грн, а тому операції в розумінні Податкового кодексу України не є контрольованими. При цьому, підприємство повинно збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30% вартості товарів. ГУ ДФС у Чернігівській області для з`ясування обставин по операціях імпорту товарів з Республіки Узбекистан надіслало позивачу письмовий запит, на який листом від 18.12.2018 позивач надав відповідь та копії звітів про оцінку майна щодо визначення ринкової вартості товарів. Оскільки звіт про оцінку майна щодо визначення ринкової вартості товарів не відповідає вимогам ст. 39 Податкового кодексу України, ПП «Семенівська мануфактура» занижено суми різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 1158523 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 1158523 грн. Також перевіркою встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «АЗС Постач» та ТОВ «Альтернатів Енерджі Сорсес Компані», в результаті яких документально не підтвердив виконання договорів, як наслідок вказані операції не є господарською діяльністю позивача, оскільки не пов`язані виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, не спрямовані на отримання доходу, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 973331 грн. Також в періоді, що перевірявся, ПП «Семенівська мануфактура» списано та віднесено в дохід суми наступної безнадійної кредиторської заборгованості по операціях з придбання товарів без коригування (зменшення податкового кредиту): ТОВ «Семенівська взуттєва фабрика» - 107274,22 грн, в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) 17879 грн, придбання матеріалів, дата виникнення заборгованості (по останній оплаті) – 27.05.2014. Підприємством сума заборгованості списана в дохід на підставі бухгалтерської довідки в грудні 2017 року. ТОВ «Семенівська взуттєва фабрика» декларації з ПДВ надає з прочерками з червня 2016 року, господарську діяльність не здійснює; ПП ТПК «Спецпостач» - 2625895,07 грн, в тому числі ПДВ 437649 грн ПП «Семенівська мануфактура» придбала матеріали для виготовлення спецвзуття, дата виникнення заборгованості (по останній оплаті) – 29.10.2015. Підприємством сума заборгованості списана в дохід на підставі бухгалтерської довідки в грудні 2016 року. ПП ТПК «Спецпостач» станом на грудень 2016 року мало стан 16 – ліквідовано, остання звітність подана підприємством за червень 2014 року, ліквідовано в 2016 році ухвалою господарського суду Полтавської області. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, суми ПДВ по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами включені до податкового кредиту 2011-2015 років відповідних періодів взаємовідносин. В порушення вимог ст. 198 Податкового кодексу України ПП «Семенівська мануфактура» завищило суму по рядках 14 Декларацій «Коригування податкового кредиту» на загальну суму 455528 грн. Під час перевірки встановлено, що станом на дату закінчення перевірки, ПП «Семенівська мануфактура» не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 973331 грн, як наслідок податкові повідомлення-рішення відповідають нормам законодавства та скасуванню не підлягають (а.с.173-176 том № 1).

Представником позивача 14.05.2019 подано відповідь на відзив, мотиви якої є аналогічними наведеним у позовній заяві (а.с.179-187 том № 1).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ПП «Семенівська мануфактура» зареєстроване в якості юридичної особи 01.05.2010 та перебуває на податковому обліку у Менській ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області з 22.01.2010. Також позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі направлень від 23.11.2018 № 2612, № 2613, № 2614, № 2615, № 2616, відповідно до статтей 20, 77 та 82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Семенівська мануфактура» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено наступні порушення:

п.44.2 ст.44, п.п.140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі – ПК України) внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 208534 грн, в тому числі за 2017 рік в розмірі 208534 грн.;

п. 189.1 ст.189, п. 198.3, п.198.5 ст. 198 ПК України, внаслідок чого: занижено податок на додану вартість на суму 1417328 грн, у тому числі за вересень 2017 року на суму 371966 грн, за жовтень 2017 року на суму 109705 грн, за січень 2018 року на суму 114233 грн, за червень 2018 року на суму 750644 грн, за серпень 2018 року на суму 70780 грн; завищено від`ємне значення ПДВ на суму 11531 грн, в тому числі за вересень 2018 року на суму 11531 грн;

п.201.10. ст.201 ПК України;

п.п. 168.1.2 п.168.1 ст. 168, п.171.1 ст.171, п.п. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, а саме протягом перевіряємого періоду підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 88493,19 грн, який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників;

п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.п. «а» п. 176.2 ст.176, п.16-1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, а саме протягом перевіряємого періоду підприємством було несвоєчасно перераховано військовий збір в сумі 10560,32 грн, який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області складено акт перевірки від 29.12.2018 № 910/14/35821783 (а.с.14-51 том № 1).

На підставі вищезазначеного акту перевірки 01.02.2019 ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 00000361400, яким застосовано штраф (50%) в розмірі 486665,50 грн (а.с.52 том № 1);

№ 00000351400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 11531 грн (а.с.53 том № 1);

№ 00000341400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2125992 грн (а.с.54 том № 1);

№ 00000331400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 260668 грн (а.с.55 том № 1).

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.02.2019 № 00000331400, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у 2017 році позивач мав взаємовідносини з ООО СП «AISHA HOME TEXTILE» (Республіка Узбекистан).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 977-р «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 ст.39 ПК України» Республіка Узбекистан була включена до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 ст. 39 ПК України.

В зв`язку з чим відповідач посилається на порушення позивачем п.п140.5.4 п.140.5 ст. 140 ПК України, яким встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього кодексу), придбаних у:

нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки".

Однак, суд вважає, що у взаємовідносинах з ООО СП «AISHA HOME TEXTILE» (Республіка Узбекистан), які мали місце у 2017 році не підлягає застосуванню п.п.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПК України зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 19.12.2016 між позивачем та ООО СП «AISHA HOME TEXTILE» (Республіка Узбекистан) укладено контракт № 19/12-ЕХ (а.с.59-64 том № 1), відповідно до якого ООО СП «AISHA HOME TEXTILE» (Продавець) продає рушник махровий (номенклатура, кількість, ціна визначаються сторонами у специфікаціях), а позивач (Покупець) купує даний товар та оплачує його.

В 2017 році на виконання вказаного контракту здійснено дві поставки до ПП «Семенівська мануфактура», а саме: у лютому 2017 року на загальну суму1873481,10 грн та у грудні 2017 року на загальну суму 1988210,15 грн.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано митну декларацію ІМ 40 ТН № 807100000/2017/006362 від 21.02.2017, митну декларацію ІМ 40 ДТ UА807170/2017/303199 від 21.03.2017, комерційний інвойс № 6 від 06.02.2017, сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № UZUA70900186 від 06.02.2017, митну декларацію ІМ 40 ДЕ № UА807170/2017/351005 від 29.12.2017, комерційний інвойс (коригувальний) № 70 від 04.12.2017, сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № UZUA70903151 від 23.12.2017 (а.с.65-69, 103-108 том № 1).

Відповідно до п.п 39.2.1.1 п.39.2 ст. 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції, зокрема, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

16.09.2015 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 977-р «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 ст. 39 ПК України» Республіка Узбекистан була включена до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 ст. 39 ПК України.

Згідно пп. 39.2.1.7 п.39.2 ст. 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Враховуючи, що господарські операції між позивачем та ООО СП «AISHA HOME TEXTILE» за 2017 рік були вчинені на загальну суму 3861691,25 грн, то відповідно до приписів пп. 39.2.1.7 п.39.2 ст.39 ПК України дані господарські операції є неконтрольованими, про що також зазначалось в акті перевірки.

Крім того, пп. 39.2.1.8 п.39.2 ст. 39 ПК України визначено, що господарські операції відповідають принципу «витягнутої руки», зокрема, якщо є висновок оцінки про вартість товару.

ПП «Семенівська мануфактура» надано звіти про оцінку майна № 05-07/02/32 від 21.02.2017, яким підтверджено, що на дату поставки рушник махровий 40*70 коштує 0,57 доларів США за одиницю, рушник махровий 50*90 коштує 0,92 доларів США за одиницю, рушник махровий 70*140 коштує 2,01 доларів США за одиницю, що відповідає контрактній ціні товару та № 05-08/06/28 від 29.12.2017, яким підтверджено, що на дату поставки тканини махрової (ширина 220 см) коштує 5,25 доларів США за 1 кг, тканини махрової (ширина 150 см) коштує 5,25 доларів США за 1 кг, тканини вафельної (ширина 220 см) коштує 4,94 доларів США за 1 кг (а.с.70-99, 109-133).

Особи, які здійснювали оцінку товару зареєстровані у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи (а.с.100-102, 134-136 том № 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 12.07.2001 № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною першою ст. 12 вказаного Закону встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV (далі – ГК України) ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Статтею 190 ГК України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, висновок експерта по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві на той факт, що звіт про оцінку не відповідає вимогам п.п. 39.3.1 п.39.3 ст.39 ПК України суд вважає за необхідне зазначити, що даний пункт ПК України застосовується виключно у разі якщо операції не відповідають умовам визначеним п.п.39.2.1.8 п.39.2 ст.39 ПК України.

Господарські операції між позивачем та ООО СП «AISHA HOME TEXTILE» відповідають умовам встановленим для операцій, які визнаються, що відповідають принципу «витягнутої руки».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та ООО СП «AISHA HOME TEXTILE» за 2017 рік є неконтрольованими та такими, що відповідають принципу «витягнутої руки», а тому до даних операцій не застосовується пп.140.5.4 п.140.5 ст. 140 ПК України, як наслідок податкове повідомлення-рішення від 01.02.2019 № 00000331400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 260668 грн підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 01.02.2019 № 00000341400, № 00000351400 та № 00000361400, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2017 між позивачем (Покупець) та ПП «АЗЧ Постач» (Постачальник) укладено договір поставки № 2017/0503 (а.с.157-58 том № 1).

25.10.2017 на виконання умов вказаного договору ПП «АЗС Постач» поставлено на користь ПП «Семенівська мануфактура» товар на загальну суму 867984,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 144664,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 306 від 25.10.2017 та податковою накладною № 58 від 25.10.2017 (а.с.159, 196). Оплата за придбаний товар здійснена в повному обсязі (а.с.198-205 том № 1).

20.05.2018 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Альтернатів Енерджі Сорсес Компані» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 20/05 (а.с.137-139 том № 1).

З 02.06.2018 по 03.08.2018 на виконання умов вказаного договору ТОВ «Альтернатів Енерджі Сорсес Компані» поставлено на користь ПП «Семенівська мануфактура» товар на загальну суму 4972000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с.140-148 том № 1).

ПП «Семенівська мануфактура» сплачено на користь ТОВ «Альтернатів Енерджі Сорсес Компані» 7169000,00 грн, що підтверджується податковими накладними та банківськими виписками (а.с.206-250 том № 1, а.с.1-21 том № 2).

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, з приписів ст. 187 ПК України вбачається, що податкові зобов`язання з поставки товару або надання послуг виникають виключно у Постачальника таких товарів, а не у Покупця, тобто у позивача відсутнє право формувати зобов`язання з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Альтернатів Енерджі Сорсес Компані» та ПП «АЗС Постач».

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Водночас згідно п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг або сплата грошових коштів за придбання даних товарів та послуг.

В пункті 198.6 ст. 198 ПК України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг).

Згідно п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 статті 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Отже, на підтвердження надання послуг необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують господарські операції з постачання та придбання товарно-матеріальних цінностей за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «Альтернатів Енерджі Сорсес Компані» та ПП «АЗЧ Постач» (постачання та отримання товару, оприбуткування та зберігання товару), позивачем було надано контролюючому органу при проведенні перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи 01.06.2018 між позивачем (Товароволоділець) та ТОВ «Альтернатів Енерджі Сорсес Компані» (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання нафтопродуктів № 2-зб, згідно якого Товароволоділець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання нафтопродукти (а.с.149-152 том № 1).

Місцем відповідального зберігання визнано резервування ТОВ «АЕС Компані», на нафтобазі, що розташована за адресою – вул. Піщана, 22, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область. Тобто, зберігання нафтопродуктів здійснюється в резервуарах Продавця (Зберігача), а тому транспортування нафтопродуктів до інших резервуарів не здійснювалося.

На підтвердження передання товару на зберігання надано акти передачі-приймання матеріальних цінностей від 02.06.2018, від 26.06.2018 та від 03.08.2018 (а.с.154-156 том № 1).

25.10.2017 між позивачем (Поклажедатель) та ПП «СЗЧ Постач» (Зберігач) укладено договір зберігання № 25-1 відповідно до якого Поклажедатель передає, а Зберігач приймає за винагороду на відповідальне зберігання (без набуття права власності) товар (а.с.160-161 том № 1). Товар передано на зберігання відповідно до акту приймання-передачі від 25.10.2017 (а.с.162 том № 1).

Відповідно до договору суборенди від 02.10.2017, укладеного між ТОВ «Гравітан» та ПП «АЗЧ Постач», ПП «АЗЧ Постач» передано в суборенду приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Яковлівський АДРЕСА_2 , м. Мерефа, Харківський район, Харківська області (а.с.188-190 том № 1).

Таким чином, зберігання товару здійснюється на складах Продавця (Зберігача), а тому транспортування товару до інших складів не здійснювалося.

Відповідно до п.п.14.1.32 п.14.1 ст.14 ПК України відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Пунктом 196.1 ст. 196 ПК України передбачено, що не є об`єктом оподаткування операції з: передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг (пп.196.1.2).

Таким чином, ПП «Семенівська мануфактура» не було занижено податкові зобов`язання по взаємовідносинам з ПП «АЗЧ Постач» та ТОВ «Альтернатів Енерджі Сорсес Компані».

Стосовно посилання представника відповідача щодо списання безнадійної кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Семенівська взуттєва фабрика» та ПП ТПК «Спецпостач», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 14.1.11 статті 14 ПК України встановлено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно п.п.14.1.257 п.14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Визнання та класифікація доходу: дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

На субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу по закінченні строку позовної давності.

Таким чином відповідно до приписів чинного законодавства України в разі існування безнадійної кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої сплив, «підприємство боржник» повинно віднести суму простроченої кредиторської заборгованості лише до своїх доходів.

ПК України не передбачено, що в даному випадку «підприємство боржник» зобов`язано коригувати ПДВ, оскільки відповідно до приписів ст. 201 ПК України дане право надано виключно постачальнику товарів/послуг, а не покупцю таких товарів/послуг.

Крім того, відповідно до ст. 102 ПК України граничний строк для здійснення будь-яких коригувань не може перевищувати 1095 календарних днів, враховуючи, що строк позовної давності по зобов`язанням ПП «Семенівська мануфактура», які виникли на підставі взаємовідносин з ТОВ «Семенівська взуттєва фабрика» та ПП ТПК «Спецпостач» - сплив, то ПП «Семенівська мануфактура» було правомірно віднесено дані суми кредиторської заборгованості до своїх доходів, інших дій підприємство не має право здійснювати, в тому числі, збільшувати податкові зобов`язання з ПДВ в розумінні ПК України.

Зазначені вище обставини, викладені в акті перевірки та відзиві не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були спростовані наданими позивачем доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ПП «Семнівська мануфактура» порушень ПК України, як наслідок податкові повідомлення-рішення від 01.02.2019 № 00000361400, яким застосовано штраф (50%) в розмірі 486665,50 грн; № 00000351400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 11531 грн та № 00000341400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2125992 грн підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративнго судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 19210,00 грн.

Керуючись статтями 168, 227, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 01.02.2019 № 00000361400, № 00000351400, № 00000341400 та № 00000331400.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» судовий збір в розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Приватне підприємство «Семенівська мануфактура» (вул. Червона площа, буд. 20, м. Семенівка,Семенівський район, Чернігівська область,15400, код ЄДРПОУ 35821783).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повний текст рішення складено 13.06.2019.

Суддя О.М. Тихоненко