Ухвала суду № 82373507, 13.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

13 червня 2019 р. № 820/2396/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мельникова Р.В., суддів - Білової О.В., Мар`єнко Л.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій просить суд:

- відновити адміністративну справу № 820/2396/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у зв`язку з виключними обставинами;

- прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, що судове рішення від 04.06.2018 року у справі №820/2396/18 є таким, що підлягає перегляду за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, з огляду на обставини прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), у якому визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ зі змінами, за яким визнання розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Ухвалою суду від 28.05.2019 року відкрито провадження за виключними обставинами та призначено розгляд заяви в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні.

Від представника Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому останній проти заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами заперечує та зазначає, що хоча рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) і було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ зі змінами, проте зазначене рішення не містить в собі положень стосовно порядку його виконання. При цьому, на даний час не внесено зміни до п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року. З огляду на зазначене представник відповідача послався на обставини відсутності підстав для здійснення перерахунку пенсії заявнику до внесення змін до Порядку. Отже, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні заяви.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час так місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено положеннями ч. 2 ст.368 КАС України в суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для розгляду заяви в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Судом при первинному розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія), а також є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

При цьому, позивач перебуває на обліку в Київському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-ХІІ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходився на зборах і брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 23.07.1986 по 03.09.1986 року у складі в/ч 53893. Відповідно до посвідчення (серія НОМЕР_1 , виданого 24.09.1998 року) позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії. Відповідно до вкладки до зазначеного посвідчення № НОМЕР_2 , дійсної безстроково, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно довідки МСЕК № 024011 від 29.06.2004 року позивачу безстроково встановлено другу групу інвалідності яка настала з причин захворювань, отриманих при виконанні обов`язків військової служби.

Суд під час розгляду справи встановив, що позивач до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду країни м. Харкова з приводу питання проведення йому перерахунку пенсії не звертався. Рішення Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду країни м. Харкова з питань перерахунку пенсії не отримував.

Однак, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові, яке не провело перерахунок пенсії позивачу, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 року “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- зобов`язати Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату належної позивачу пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно до пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- відповідно до п.п. 1 п. 1 статті 371 КАС України звернути до негайного виконання виплату пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (м-н. Свободи, 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Зі змісту судового рішення вбачається, що в якості обґрунтування підстав його прийняття судом вказано на обставини того, що призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат як мінімальна соціальна гарантія, передбачена статтею 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стосується саме військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом, а оскільки позивачем не надано до суду доказів проходження дійсної строкової служби у період прийняття участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС, то суд дійшов до висновку про не поширення на позивача зазначених положень, у зв`язку з чим у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому, судом було зазначено, що частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 № 231-V, що діяла до набрання чинності редакції від 11.10.2017 визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Суд з аналізу вказаної норми дійшов висновку, що частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 0.10.2017, було визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, указаною нормою у редакції, чинній з 11.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Судом досліджено редакцію ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ, з якої вбачається, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Водночас, як було вказано судом незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, з огляду на що зазначено, що ч.3 ст.59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не містить норм, які можуть викликати неоднозначність у її застосуванні.

Зазначена правова позиція викладена судом з урахуванням висновків Верховного Суду України у справах стосовно пенсійного забезпечення осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у постановах від 01 жовтня 2014 року у справі № 21-338а13, від 15 червня 2016 року у справі № 737/438/14, від 06 грудня 2016 року у справі № 2а-520/09/1570 та Верховний Суд у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 756/8380/16-а та у справі № 193/877/16-а (2-а/193/14/16), від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17.

Так, під час розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано до суду доказів проходження дійсної строкової служби у період прийняття участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС, а отже він не підпадає під категорію осіб, які відповідно до положень частини 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ та п. 9-1 Порядку мають право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а отже не породжують обов`язку відповідача щодо здійснення йому перерахунку на зазначених у даних нормах умовах. Отже бездіяльність органу Пенсійного фонду України щодо не перерахунку позивачу пенсії відповідно до норм ч.3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ та п. 9-1 Порядку є правомірними та не порушують прав позивача.

Вказані обставини було покладено судом в основу прийнятого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

За даними програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» колегією суддів встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 № 820/2396/18 набрало законної сили 05.07.2018 року.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на обставини того, що у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено, то судове рішення у справі №820/2396/18 виконанню не підлягало, з огляду на що позивачу і виконавчий лист по справі видано не було.

При цьому, згідно із положеннями п.1 ч.5 ст.361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що визначальною ознакою судового рішення, яке підлягає перегляду у зв`язку із виключними обставинами є те, що судове рішення має підлягати виконанню у встановленому нормами чинного законодавства порядку.

Проте з огляду на обставини того, що судове рішення від 04.06.2018 року у справі №820/2396/18 не підлягало виконанню, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , то в розумінні положень п.1 ч.5 ст.361 КАС України таке судове рішення не має такої визначальної ознаки для його перегляду за виключними обставинами, як можливість його виконання в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Також колегія суддів зазначає, що зі змісту поданої до суду заявником заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами вбачається, що в якості підстав для її подання вказано на обставини прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року №3-14/2019 (402/19, 1737/19) (№ 1-р(II)/2019).

Так, колегією суддів встановлено, що зазначеним рішенням Конституційного Суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796 XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Як передбачено положеннями ч.ч. 1 та 2 ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до приписів ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, про те, що положення ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які стосуються участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25.04.2019 року.

Таким чином, словосполучення “дійсної строкової” визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), що прямо передбачено у зазначеному рішенні.

Однак, як встановлено колегією суддів, станом на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття Харківським окружним адміністративним судом рішення від 04.06.2018 року по справі №820/2396/18 зазначені положення були чинними та не були визнанні неконституційними, а отже підлягали застосуванню відповідачем.

За таких обставин рішення конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до його ухвалення.

Водночас, колегія суддів наголошує, що враховуючи обставини справи, позивач з дати ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення, що відбулося 25.04.2019 року, набув право звернення з відповідною заявою до відповідача з питань проведення перерахунку його пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріали заяви та справи в цілому не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача у встановленому законодавством порядку з підстав втрати чинності словосполучення "дійсної строкової" у частині 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для здійснення відповідного перерахунку та виплати пенсії, як не містять і доказів відмови у такому перерахунку та виплаті.

В той же час, вказані обставини не є предметом розгляду у даній справі, рішення за якою переглядається, а у випадку отримання позивачем відмови у проведенні перерахунку його пенсії, остання може бути предметом окремого судового оскарження.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верхового Суду, викладеними в ухвалі від 23.01.2019 року по справі №820/2462/17, у постановах від 15.05.2019 року по справі 640/20317/16-а та від 05.02.2019 по справі №333/5015/15-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням наведеного вище слід дійти висновку про те, що у даному випадку рішення суду у справі №820/2396/18 не є таким, що може бути переглянуто судом за виключними обставинами у розумінні положень п.1 ч. 5 ст. 361 КАС України у зв`язку з відсутністю підстав для такого перегляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Відповідно до частини 1 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 14, 22, 194, 243-246, 250, 256, 294, 295, 297, 368, 369 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року у справі №820/2396/18 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Мельников Р.В.

Суддя Білова О.В.

Суддя Мар`єнко Л.М.