Ухвала суду № 82373238, 12.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

12 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/7532/19

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 25350,00 грн. з врахуванням індексу зростання цін у сумі 528,64 грн., а також виплатити моральну шкоду у сумі 17100,00 грн.,

встановив:

Поспєлова- ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, в якому просить:

- зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області та Житомирський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки, за період з 14 серпня 2015 року по 09 листопада 2016 року у сумі 25350,00 грн. (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят гривень 00 копійок);

- зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області та Житомирський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області нарахувати та виплатити усі компенсаційні виплати за затримку в виплаті грошових коштів в період часу з 14 серпня 2015 року по час подачі позовної заяви в повному обсязі, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати та ІЗЦ (індекс зростання цін) згідно чинного законодавства у сумі 528,64 грн. (п`ятсот двадцять вісім гривень шістдесят чотири копійки);

- зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області та Житомирський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області компенсувати витрати, які пов`язані із прибуттям до суду з м. Бердичева, витрачені кошти на поштову кореспонденцію та папір до вирішення питання по суті (ст. 132 КАСУ);

- зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області та Житомирський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області здійснити виплати моральної шкоди у сумі 17100 тисяч гривень.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, підтверджених належними доказами; нової (уточненої) позовної заяви (відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі) із зазначенням: а) поштового індексу, за наявності офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області; б) поштового індексу, за наявності офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області; в) змісту позовних вимог до кожного з відповідачів з наведенням обставин в їх обґрунтування; доказу сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.

Поспєлова- ОСОБА_2 отримала копію ухвали про залишення позовної заяви без руху 28.05.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали суду від 20.05.2019 про залишення позовної заяви без руху позивач 07.06.2019 направила до суду нову позовну заяву (без заявлення вимог про виплату моральної шкоди), заяву про поновлення строку звернення у адміністративній справі №240/7532/19 та клопотання про виклик в судове засідання в якості свідка ОСОБА_3 .

Розглянувши подані позивачем документи, суд вважає їх такими, що не усувають недоліків поданої позовної заяви, зважаючи на таке.

Залишаючи позовну заяву без руху, судом було зазначено позивачу, що обов`язковим реквізитом позовної заяви є поштові індекси відповідачів.

Подавши нову позовну заяву, позивач обмежилась зазначенням того, що їй поштовий індекс відповідачів невідомий. Обране позивачем формулювання свідчить про невідповідність поданої позовної заяви вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, про які було окремо вказано позивачу. По-перше, згадана правова норма не допускає альтернативних варіантів поведінки, окрім зазначення поштового індексу. По-друге, зазначення інформації стосовно поштових індексів відповідачів є обов`язковою вимогою процесуального закону, покликаною забезпечити їх право на участь у судовому процесі шляхом належного здійснення судового виклику. До того ж, інформація про поштові індекси є загальнодоступною і могла бути з`ясована позивачем у будь-якому відділенні Укрпошти. Вказавши адреси відповідачів та обмежившись формальною фразою про те, що позивачу невідомий їх поштовий індекс, позивач фактично переклала на суд свій обов`язок щодо з`ясування необхідних реквізитів відповідачів для забезпечення в подальшому їх належного повідомлення про судовий процес. Такі дії позивача, зважаючи на вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, який чітко встановлює послідовність дій для звернення з позовом до суду, а відтак і вимоги, які дозволяють забезпечити таку послідовність, є неприйнятними.

Таким чином, незазначення позивачем обов`язкових реквізитів відповідачів, які в силу імперативних вимог процесуального закону мали бути зазначені у позовній заяві та які могли бути з`ясовані позивачем без докладання надмірних зусиль, свідчить про невідповідність поданої позовної заяви вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.

Не було виконано позивачем і вимоги щодо надання доказів сплати судового збору.

Так, звертаючись з позовом до суду, позивач не врахувала, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який вираховується у розмірі середнього заробітку.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 р. у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18).

У зв`язку з цим, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху було зазначено, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Натомість, позивач свідомо проігнорувала викладену правову позицію, продовжуючи наполягати на тому, що її вимоги стосуються заробітної плати. При цьому, позивач сама визнає, що її було звільнено зі служби наказом від 14.08.2015 та обґрунтовує свій позов тим, що їй було невчасно видано трудову книжку, а тому спір стосується відповідальності роботодавця, який вираховується у розмірі середнього заробітку.

Таким чином, позивачем не виконані вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху щодо долучення до позову документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до заявлених вимог.

Крім того, в ухвалі про залишення позову без руху було зазначено, що за приписами ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як зазначено в позові, про затримку розрахунку при звільненні позивачу стало відомо 09.11.2016 року, а позов подано 08.05.2019.

Позивачем не виконані вимоги ухвали про залишення позову без руху щодо обґрунтування підстав пропущення строків, передбачених ст. 122 КАС України, для подачі вказаного позову. Посилання на те, що позивачем були ініційовані у 2015 році інші судові процеси, не виключає того, що про факт порушення своїх права позивачу стало відомо 09.11.2016. У заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено та не підтверджено обставин, які б об`єктивно вказували на непереборну можливість вчасного звернення з позовом до суду з моменту, коли позивачу стало відомо про порушення своїх прав. У даній справі цей момент є єдиною відправною точкою для обчислення строку звернення до суду.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що намір захистити у судовому порядку порушені права має реалізовуватись у чіткій відповідності до вимог закону і має бути наслідком добросовісних дій як суду, так і всіх учасників процесу. Позивачу було чітко роз`яснено недоліки подано позову та способи їх усунення, які певною мірою залишились без належного реагування зі сторони позивача.

Отже, перевіривши і дослідивши поданий ОСОБА_4 позов на предмет дотримання статей 160, 161 КАС України, суд приходить до висновку, що у строк, встановлений судом, позивач вимог ухвали суду від 20.05.2019 про залишення позовної заяви без руху не виконала.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.

Згідно з ч. 5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки недоліки позовної заяви, залишеної без руху, не усунуто позивачем у строк, встановлений судом, то суд дійшов до висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , що не позбавляє її права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Керуючись ч. 4 п. 1 ст. 169, ст. 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 25350,00 грн. з врахуванням індексу зростання цін у сумі 528,64 грн., а також виплатити моральну шкоду у сумі 17100,00 грн. повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко