Рішення № 82372483, 04.06.2019, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4402/18

Провадження № 2/484/176/19

Рішення

іменем України

04 червня 2019 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Максютенко О.А.

при секретарі – Завірюха В.Ю.

позивач: ОСОБА_1

відповідач: приватне сільськогосподарське підприємство «Корпорація України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» про повернення збереженої без правової підстави земельної ділянки в натрі, яка знаходиться в користуванні відповідача

представник відповідача Ремський Є.В.

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

встановив

позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначив, що йому належить земельна ділянка площею 7.92 га. на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 від 09.12.2003 року виданого за розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації від 21.11.2003 року 3 356-р.

13 червня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір оренди землі строком на п`ять років.

Даний договір оренди був зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лукашівській сільській раді 23.05.2007 року за реєстраційним номером 040602200005.

24 червня 2011 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 23.05.2007 року, де умовами угоди строк дії договору було продовжено на 10 років.

Вважає, що реєстрація основного договору була проведена з порушенням п.8.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом державного комітету України по земельним ресурсам від 02.07.2003 року № 174. Реєстраційний номер не відповідає року реєстрації, а тому реєстрація договору оренди землі була здійснена з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело автоматично після закінчення строку дії договору на приведення його у відповідність та переукладення, а не заключення додаткової угоди через місяць після закінчення основного договору, тобто поза межами строку його дії.

З 2014 по 2016 рік позивач після закінчення строку дії основного договору займався одноосібним господарством та використовував земельну ділянку.

01.09.2016 року відповідач незаконно здійснив збирання врожаю на належній позивачу земельній ділянці, у зв`язку з чим було порушено кримінальне провадження.

В ході проведення слідчих дій позивачу стало відомо про додаткову угоду від 24 червня 2011 рок, яка завірена завідуючою сектору Державного земельного кадастру та реєстрації земель Цуановою І ОСОБА_3 . за реєстраційним номером 482548424002889 від 20.11.2012 року, відповідно до якої продовжено строк дії договору до 01 грудня 2020 року.

Те, що додаткова угода підроблена підтверджує висновок експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 01.02.2017 рок №34, де вказано, що підпис ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у додатковій угоді до договору оренди землі від 24.06.2011 року вилучений в Управлінні Держгеокадастру в Первомайському районі Миколаївської області виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Позивач вважає дану угоду не укладеною відповідно до вимог чинного законодавства відсутня його реєстрація, тому дана угода є не чинною, а відтак відповідач користується земельною ділянкою без законних підстав тому і просить зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку збережену без правової підстави в натурі.

01.10.2018 року ухвалою суду було відкрито провадження та справу було призначено до підготовчого судового розгляду.

30.11.2018 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, де просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що зазначене позивачем в позові не відповідає дійсності, оскільки умови спірної додаткової угоди позивач та відповідач виконували належним чином до 2017 року. В січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 24.06.2012 року до договору оренди землі. В справі було призначено почеркознавчу експертизу та відповідно до висновку якої підпис в додатковій угоді зроблено особисто ОСОБА_4 .Г. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.04.2017 року по справі №484/199/17 позов залишено без розгляду на підставі заяви ОСОБА_1 . Просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що між строноми діють договірні відносини щодо оренди належної позивачу земельної ділянки. Строк дії договору до 01.12.2020 року.

30.11.2018року позов ОСОБА_1 було залишено без руху.

07.12.2018 року позивач надав заяву про усунення недоліків та уточнення позовних вимог.

05.03.2019 року представник позивача ОСОБА_2 надав відповідь на відзив, який він вважає необґрунтованим та таким, що не спростовує твердження викладені в позові також послався на порушення умов в договорі як на не виплату орендної плати. Просив витребувати докази.

04.04.2019 року ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті, в задоволенні клопотання було відмовлено з посилання на те, що докази які просить витребувати представник позивача не є предметом розгляду по даній справі.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідач до суду надав заяву про слухання справи у його відсутність, в задоволенні позову просив відмовити.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про слухання справи повідомлені належним чином, заперечень щодо позову не надходило.

Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у відповідності ЦПК України випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до Державного акту належить земельна ділянка площею 7.92 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

13 червня 2005 року між відповідачем був укладений договір оренди землі строком на 5 років, у вказаний договір внесено запис про його реєстрацію у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лукашівській сільській раді від 23.05.2007 року за реєстраційним номером 040602200005.

24 червня 2011 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 23.05.2007 року за № 040602200005. В даній угоді сторони погодили істотні умови до договору в тому числі продовжили строк дії основного договору на десять років. Дана угода містить підписи сторін та має запис, що угода зареєстрована у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лукашівській сільській раді від 20 листопада 2012 року за реєстраційним номером 482548424002889.

Договір є чинним.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним зазначеної додаткової угоди до договору оренди землі та договору оренди землі станом на дату розгляду спору позивачем у справі суду не надано.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, покладається на позивача.

Позивач не навів та не надав жодного доказу невідповідності оспорюваного правочину нормам закону.

Посилання позивача на те, що реєстрація додаткової угоди до договору оренди не відповідає нормам діючого законодавства, не виплата орендної плати, підроблений підпис позивача в додатковій угоді до договору оренди від 24 червня 2011 року законом встановлює недійсність правочину яка не підлягає повторному визнанню правочину недійсним судом не заслуговує на увагу, оскільки невірно тлумачиться позивачем.

Реєстрація оспорюваної додаткової угоди до договору оренди була проведена відповідно норм діючого на той час законодавства «Про порядок державної реєстрації договорі оренди землі» затвердженого ПКМУ від 25.12.1998 року № 2073.

Ст.ст.1212,1213 ЦК України на які посилається позивач як на підставу задоволення позову не можуть бути судом застосовані, оскільки вони регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з цим i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Позивач зазначив в позові недостовірні відомості щодо висновку експерта №34 від 01.02.2017 року МВС України Миколаївського науково – дослідного експертно-криміналістичного центру, де у висновках не міститься даних щодо не дійсності підпису ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» в додатковій угоді до договору оренди землі від 24.06.2011 року вилученої в Управлінні Держгеокадастру в Первомайському районі Миколаївської області.

Натомість по справі 484/199/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру Первомайського району Миколаївської області, ПСП «Корпорація України» про визнання недійсною додаткової угоди від 24.06.2011 року до договору оренди землі міститься висновок експерта №17-464/465/466 судово-почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ, де в висновках зазначено, що підпис ОСОБА_1 в додатковій угоді від 24.06.2011 року вилученої в Управлінні Держгеокадастру в Первомайському районі Миколаївської області виконано самим ОСОБА_1

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з положеннями статей 13-15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Оскільки, як спірний договір оренди так і додаткова угода до договору оренди є чинними на час розгляду справи, відповідач на законних підставах користується земельною ділянкою позивача, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ухвалив

в задоволенні позову ОСОБА_1 до сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» про зобов`язання повернути збережену без правової підстави земельну ділянку площею 7.9199 га за кадастровим номером НОМЕР_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області її власнику ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: