Ухвала суду № 82371181, 07.06.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

07 червня 2019 року м. Черкаси справа № 925/897/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Андрійко Є.Л. - адвокат, за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб: Лук`яненко Г.О. - адвокат, за довіреністю від КП "Смілакомунтеплоенерго" , від Смілянської міської ради - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони її правонаступником у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (м. Сміла, Черкаська область) про стягнення 12 083 124,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 12 083 124,51 грн., з яких 7 410 331,38 грн. основна заборгованість за газ, 1 921 938,54 грн. пені, 495 671,27 грн. як 3 % річних та 2 255 183, 32 грн. інфляційних втрат на підставі договору № 2155/16-БО-36 постачання природного газу від 15.12.2015, укладеного між сторонами у справі.

Рішенням від 18.12.2018 (а.с. 19-27 том 2) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Сміла Енергоінвест" (ідентифікаційний код 36779078, вул. Свердлова, 94, м. Сміла, Черкаська область) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6 м. Київ) -- 7 410 331,38 грн. основного боргу за газ, 1 921 938,54 грн. пені, 495 671,27 грн. як 3 % річних, 2 255 183, 32 грн. інфляційних втрат на підставі договору № 2155/16-БО-36 постачання природного газу від 15.12.2015 та 181 246,87 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

На виконання судового рішення видано наказ від 18.01.2019.

27.05.2019 господарським судом Черкаської області зареєстровано заяву позивача АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони її правонаступником у виконавчому провадженні на підставі ст. 334 ГПК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 334 ГПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, явка обов`язковою не визнавалась.

Представник позивача заяву про заміну сторони її правонаступником підтримав повністю та просив суд її задовольнити.

Представник третьої особи - КП "Смілакомунтеплоенерго" проти задоволення заяви заперечив з підстав, що не всі боргові зобов`язання відповідача було прийнято новим боржником, а тому просить у її задоволенні відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України.

Розглянувши доводи заяви ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони її правонаступником, суд вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Як вказано вище, судовим рішенням у даній справі з ТОВ "Сміла Енергоінвест" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 7 410 331,38 грн. основного боргу за газ, 1 921 938,54 грн. пені, 495 671,27 грн. як 3 % річних, 2 255 183, 32 грн. інфляційних втрат на підставі договору № 2155/16-БО-36 постачання природного газу від 15.12.2015 та 181 246,87 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

26.12.2018 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" ( далі - Кредитор), ТОВ "Сміла Енергоінвест" ( далі - Первісний боржник) та комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" (Новий кредитор) укладено договір № 14/3524/18 про переведення боргу (а.с. 39-40 том 2), у відповідності до якого за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за Договором купівлі - продажу природного газу від 15.12.2015 № 2155/16-БО-36, що укладений між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов`язанні та змінює Первісного боржника у зобов`язанні ( п. 1.1. договору).

В п. 2.1. договору Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом момент укладення даного Договору дорівнює 7 410 331,38 грн. (сім мільйонів чотириста десять тисяч триста тридцять одна гривня 38 копійок) в тому числі :

- 7 410 331,38 грн. основний борг.

Новий боржник зобов`язався перерахувати грошові кошти в сумі, зазначеній в п. 2.1. статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених Договором купівлі - продажу природного газу від 15.12.2015 № 2155/16-БО-36 (п. 3.2. договору).

Згідно з ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язання може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено Законом.

Стаття 334 ГПК України передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частина 5 ст. 334 ГПК України вказує, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Позовні вимоги у справі обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору № 2155/16-БО-36 постачання природного газу від 15.12.2015.

У відповідності до ст. 509 ГПК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Між сторонами виник спір з приводу того, який обсяг зобов`язання було переведено на Нового боржника.

Так, Новий боржник КП "Смілакомунтеплоенерго" доводить, що переведено було лише основний борг у розмірі 7 410 331,38 грн., як визначено у п. 2.1. договору № 14/3524/18 про переведення боргу від 26.12.2018 (а.с. 39 том 2).

Суд не погоджується із даною точкою зору і вважає, що умови вказаного договору повинні бути оцінені в їх сукупності. Так, за умовами п. 3.1. вказаного договору його сторони спеціально обумовили, що до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника і щодо сплати суми основного боргу, вказаного у п. 2.1. договору, а також і щодо сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов`язаних із невиконанням чи неналежним виконанням Первісним боржником своїх обов`язків по договору № 2155/16-БО-36 постачання природного газу від 15.12.2015.

Представники сторін підтверджують, що оскільки вступну та резолютивну частини рішення у даній справі було оголошено сторонам 18 грудня 2018, то про розмір стягнутих санкцій у виді пені, 3% річних та інфляційних втрат станом на дату укладення договору про переведення боргу від 26.12.2018 їм було достовірно відомо. Тому проведене нарахування щодо цих санкцій та їх наявність усвідомлювалася учасниками договору переведення боргу (це учасники даної справи) на час його укладення.

Представник Нового боржника КП "Смілакомунтеплоенерго" не надав суду переконливих доказів, з яких підстав слід вважати, що п. 3.1. Договору про переведення боргу не покладає на вказане підприємство ніяких обов`язків щодо сплати боргів за відповідача по штрафних санкціях.

Отже, за змістом умов п. 2.1. та 3.1. Договору про переведення боргу від 26.12.2018 в їх сукупності, до Нового боржника КП "Смілакомунтеплоенерго" повністю перейшли обов`язки як по сплаті основного боргу, так і всіх штрафних санкцій, пов`язаних із невиконанням або неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2155/16-БО-36 постачання природного газу від 15.12.2015.

Це є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні по виконанню судового рішення у даній справі.

Суд відхиляє заперечення Нового боржника КП "Смілакомунтеплоенерго" про те, що за договором про переведення боргу від 18.12.2018 не могли переводитися штрафні санкції, оскільки вони підлягають до списання згідно норм ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730, виходячи з такого:

Вказаний Закон набрав чинності 30 листопада 2016 року і його положеннями врегульовано комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Станом на час прийняття рішення у справі 18.12.2018 між позивачем, відповідачем та третьою особою КП "Смілакомунтеплоенерго" ще не було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 182/4/1730-РЗ від 26.12.2018.

Основний борг за газ відповідачем по справі не було сплачено до 30.11.2016 і саме тому його було стягнуто примусово у грудні 2018 року із нарахуванням пені, інфляційних та 3% річних.

Нормами Закону № 1730 передбачено такі положення:

- реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону (ч. 1,3 ст. 5 Закону);

- На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості (ч. 1 ст. 7 Закону);

- На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону);

Отже, сам по собі факт укладення між позивачем та КП "Смілакомунтеплоенерго" договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 182/4/1730-РЗ від 26.12.2018 не призводить до виникнення у вказаного Нового боржника автоматичного права на списання стягнутих за судовим рішенням у даній справі санкції. Для цього необхідно щоб договір про реструктуризацію заборгованості Новим боржником був повністю виконаний, або основний борг за газ було сплачено до 30.11.2016.

Договір про реструктуризацію заборгованості від 26.12.2018 розрахований на його часткове виконання з боку КП "Смілакомунтеплоенерго" до листопада 2023 року рівними платежами. Доказів про дострокове і повне погашення реструктуризованого боргу з боку Нового боржника на час проведення засідання суду не подано.

Отже, у суду немає підстав вважати, що нараховані і стягнуті санкції за рішенням суду у даній справі від 18.12.2018 підлягають до автоматичного списання і тому не можуть бути предметом договору № 14/3524/18 про переведення боргу від 26.12.2018.

В частині заперечень представника Нового боржника КП "Смілакомунтеплоенерго" про те, що стягнутий судовим рішенням у даній справі судовий збір в сумі 181 246,87 грн. не може бути предметом правочину про переведення боргу, суд погоджується із такою позицією, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до ст. 509 ГПК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За невиконання зобов`язання покладається обов`язок сплатити неустойку та інші санкції, предбачені законом чи договором (ст. 611 ЦК України).

Отже зобов`язання за господарським договором про сплату основного боргу та нарахованих за прострочення його виконання санкцій може бути предметом правочину про переведення боргу.

Цим положенням чинного законодавства за своїм правовим змістом відповідає Договір № 14/3524/18 про переведення боргу від 26.12.2018.

Цим договором його сторонами не передбачено положень, які б давали підстави вважати, що і заборгованість по сплаті судового збору за рішенням у даній справі переводиться на Нового боржника - такий пункт у договорі відсутній. До санкцій з п. 3.1. Договору судовий збір віднесено бути не може.

Суд не погоджується із доводами позивача про те, що зобов`язання може виникати із рішення суду, і тому борг зі сплати судового збору може бути переведено на Нового боржника.

При цьому суд виходить із такого:

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Ч. 5 ст. 11 ЦК України містить чітку вказівку на необхідність існування норми цивільного законодавства, яка прямо визначає встановлення прав та обов`язків за рішенням суду.

У даному разі такого випадку між учасниками справи не було, оскільки ЦК України не визначає стягнення судового збору по судовій справі як підставу виникнення чи спосіб зміни цивільно-правового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі N 3-133гс17 міститься такий висновок про застосування норм права: за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Разом із тим, відповідно до положень ст. 11 ЦК рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, ч. 4 ст. 36, ст. ст. 43, 46, ч. 3 ст. 334, ч. 3 ст. 653 ЦК. Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 р. по справі N 910/755/18 не відступив від даного висновку, пославшись на цю постанову Верховного Суду України.

Отже, будь-які процесуальні дії суду, до яких відноситься і стягнення судового збору за результатами його розподілу при прийнятті судового рішення, ніяким чином не породжують та не змінюють умов цивільно-правових зобов`язань, що існують між учасниками спірних правовідносин.

Тому у правовідносинах сторін переведення боргу за правочином може мати місце лише щодо зобов`язання по основному боргу та санкціях, які випливають з умов договору № 2155/16-БО-36 постачання природного газу від 15.12.2015 і тому воно не може стосуватися судового збору, стягнутого згідно рішення суду від 18.12.2018 у даній справі.

Сума судового збору за судовим рішенням не може бути предметом угоди про переведення боргу згідно положень ст. 520 ЦК України та виходячи з тлумачення змісту зобов`язання, про яке йдеться у цій статті.

Позивач попередньо (та й одночасно із поданням заяви в порядку ст. 334 ГПК України) не скористався своїм правом ініціювати процесуальне правонаступництво щодо відповідача на підставі ст. 52 ГПК України.

Відповідно до ст. 52 ГПК України, у разі, зокрема, заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Суд вважає, що при застосуванні цієї норми та у всіх випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, також і всі вчинені судом процесуальні дії стосовно учасника справи (стягнення штрафів в порядку процесуального примусу, судового збору чи покладення інших зобов`язань які були вчинені на час процесуального правонаступництва) є обов`язковими для правонаступника такого учасника судового процесу.

Отже, слід здійснити заміну сторони виконавчого провадження та замінити відповідача у справі, як сторону виконавчого провадження, на Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" за умовами договору № 14/3524/18 про переведення боргу від 26.12.2018 щодо переведення 7 410 331,38 грн. основного боргу за газ, 1 921 938,54 грн. пені, 495 671,27 грн. як 3 % річних, 2 255 183, 32 грн. інфляційних втрат на підставі договору № 2155/16-БО-36 постачання природного газу від 15.12.2015 (за виключенням стягнутого судовим рішенням від 18.12.2018 року у справі судового збору в розмірі 181 246,87 грн.).

Керуючись ст. 334 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 23.05.2019 № 14/5-15536 про заміну сторони її правонаступником - задовольнити.

Здійснити заміну відповідача у справі товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (ідентифікаційний код 36779078, м. Сміла, Черкаська область) як сторони виконавчого провадження на його правонаступника за договірними зобов`язаннями -- Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" (ідентифікаційний код 33648312, Черкаська область, м. Сміла, вул. В. Чорновола, 72-А).

Ухвала є невід`ємною частиною судового рішення у справі від 18 грудня 2018 та наказу від 18.01.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повний текст ухвали складено 13 червня 2019

Суддя Н.М. Спаських