Ухвала суду № 82370685, 10.06.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

10 червня 2019 року Справа № 915/1232/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали скарги державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенка В.В. від 13.03.2019 у виконавчому провадженні № 58495153 про повернення виконавчого документа стягувачу у справі

за позовом: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069)

до відповідача: Приватного підприємства «ТМД Сервіс» (54017, м. Миколаїв, просп. Центральний, 73; адреса для листування: 08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Центральна, 55; ідентифікаційний код 35126045)

про: стягнення 31176,31 грн

особа, дії якої оскаржуються: головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенко В.В. (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1),

За участю представників:

від стягувача: не з`явився,

від боржника: не з`явився,

від органу ДВС: не з`явився,

Суть спору:

29.05.2019 від державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Господарського суду Миколаївської області надійшла скарга № 35-22-233 від 27.05.2019 на постанову від 13.03.2019 ВП № 58495153 головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій стягувач просить суд:

1) визнати незаконною та скасувати постанову у виконавчому провадженні № 58495153 головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Власенко В.В. від 13.03.2019 року про повернення виконавчого документа, наказу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018 № 915/1232/17 стягувачу.

2) зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Власенко В.В.:

- відновити виконавче провадження №58495153 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018 №915/1232/17;

- направити на адресу ДП МА «Бориспіль» копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 58495153 з зазначенням ідентифікатора доступу;

- провести виконавчі заходи у даному виконавчому провадженні передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження» в повному обсязі.

Скарга ґрунтується на підставі норм статей 7, 18 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», статей 18, 26, 28, 48, 54, 74 Закону України «Про виконавче провадження», статей 18, 116, 339, 341 Господарського процесуального кодексу України; заяви від 15.02.2019 № 35-22-78; постанови державного виконавця від 13.03.2019 ВП № 58495153 про повернення виконавчого документа стягувачу та мотивована таким:

На момент звернення до Господарського суду Миколаївської області з даною скаргою, копія постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018 у справі № 915/1232/17 на адресу ДП МА «Бориспіль» не надходила.

Проте, 16.05.2019 року ДП МА «Бориспіль» отримано постанову ВП №58495153 від 13.03.2019 року головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв Власенко В.В. про повернення виконавчого документа стягувачу.

ДП МА «Бориспіль» вважає, що вказана вище Постанова головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Миколаїв Власенко В.В. про повернення виконавчого документа стягувану від 13.03.2019 року винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, поміж іншим, має право: проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до Закону; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Жодним із наведених вище прав для виконання рішення, головний державний виконавець Центрального ВДВС м. Миколаїв Власенко В.В. не скористався, що свідчить про те, що виконавчі дії в повному обсязі та своєчасно не проведені.

В постанові від 13.03.2019 ВП № 58495153 про повернення виконавчого документа стягувачу відсутня будь-яка інформація щодо виклику державним виконавцем посадових осіб ПП «ТМД «Сервіс» для надання пояснень з приводу виконання/не виконання судового рішення (наказу). Відсутня інформація щодо накладення стягнення у вигляді штрафу на боржника, його посадових осіб.

Також, в зазначеній постанові відсутня інформація щодо вилучення готівкових коштів у боржника, хоча згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «ТМД Сервіс» здійснює господарську діяльність пов`язану з наданням послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20), допоміжного обслуговування наземного транспорту (основний) (код КВЕД 52.21), інші види діяльності з прибирання (код КВЕД 81.29), яка передбачає як безготівковий так і готівковий розрахунок.

Також, головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв Власенко В.В. не вжито заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи ПП «ТМД Сервіс» за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Ухвалою суду від 30.05.2019 судом прийнято до розгляду наведену скаргу, з призначенням дати судового засідання на 10.06.2019.

Про час та дату розгляду скарги учасники були повідомлені шляхом направлення 30.05.2019 копій ухвали на юридичні адреси учасників та отримання 31.05.2019 телефонограм.

06.06.2019 до суду від Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області надійшов відзив № 26614 від 05.06.2019 на скаргу, у якому заявник вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню через наступне:

28.02.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58495153 з примусового виконання Наказу № 915/1232/17 від 12.02.2018 р.

28.02.2019 року винесено постанову про звернення стягнення на все майно боржника.

28.02.2019 року отримано відповідь Державної фіскальної служби про відсутність відкритих рахунків боржника у банківських установах.

13.03.2019 року перевірено майновий стан боржника за місцем знаходження юридичної особи та складено акт про відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення.

13.03.2019 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану згідно п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, відділ ДВС вважає, що державний виконавець діяв правомірно в межах наданих йому повноважень.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ч. 1 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

10.06.2019 представники стягувача, боржника і державного виконавця в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

10.06.2019 за результатами розгляду скарги державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» № 35-22-233 від 27.05.2019, на підставі статей 233 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності з матеріалами судової справи, суд

В С Т А Н О В И В:

11.01.2018 рішенням Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/1232/17 було частково задоволено позов; стягнуто з Приватного підприємства «ТМД Сервіс» (54017, м. Миколаїв, просп. Центральний, 73; ідентифікаційний код 35126045) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069; поточний рахунок № НОМЕР_1 філія АТ «Укрексімбанк» в м. Києві, МФО 322313) заборгованість у розмірі 27938,26 грн., з яких: 24573,10 грн. сума основного боргу за договором, 2332,04 грн. пеня, 274,00 3% річних, 759,12 грн. інфляційні втрати; та 1433,82 грн. судового збору; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства «ТМД Сервіс» заборгованість у розмірі 3238,05 грн., з яких: 3196,02 грн. сума основного боргу за договором, 37,83 грн. пеня, 4,20 грн. 3% річних, відмовлено.

На виконання рішення, Господарським судом Миколаївської області 12.02.2018 року видано наказ № 915/1232/17 про примусове виконання рішення (надалі Наказ).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі «Савіцький проти України» (заява № 38773/05) та від 05.07.2012 у справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07) вказано, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 915/1232/17, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу положень ст. 1 Закону «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Дослідивши обставини скарги та оцінивши у відповідності до ст. 86 ГПК України докази, надані учасниками, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.

Матеріали скарги свідчать про таке:

1) стягувачем 19.02.2019 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області було направлено заяву від 15.02.2019 № 35-22-78 «Про відкриття виконавчого провадження» з додатками, яка була одержана адресатом 26.02.2019.

2) 28.02.2019 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенко В.В., розглянувши заяву стягувача, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 58495153) з виконання наказу № 915/1232/17 виданого 12.02.2018 Господарським судом Миколаївської області.

Копія наведеної постанови, яка не завірена належним чином, надана відділом ДВС до відзиву з супровідним листом № 7611 від 28.02.2019, але без доказів направлення її адресатам, зокрема стягувачу.

Водночас, приписами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином є слушним твердження скаржника про порушення головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенком В.В. норм статей 18, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного, вимоги скаржника, якими він просить суд зобов`язати державного виконавця направити на адресу ДП МА «Бориспіль» копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 58495153 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону встановлено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, законодавчо закріплено імперативний обов`язок державного виконавця (усіх рівнів відповідно до визначеної структури) дотримуватись вимог Закону під час здійснення заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язки та права державного виконавця.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. (ч. ч. 4, 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Матеріали виконавчого провадження, копії яких надані відділом ДВС до відзиву, містять незасвідчені копії таких документів, на підтвердження вчинення державним виконавцем виконавчих дій як:

- постанова державного виконавця від 28.02.2019 про арешт майна боржника у ВП № 58495153;

- відповідь № 1049216641 від 28.02.2019 на запит № 53213366 від 28.02.2019 до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями;

- акт державного виконавця від 13.03.2019, яким, як зазначає відділ ДВС у відзиві, перевірено майновий стан боржника за місцем знаходження юридичної особи та встановлено відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення.

13.03.2019 головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенко В.В., керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу мотивовану тим, що згідно отриманої відповіді державної фіскальної служби України, інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, боржник має зареєстровані розрахункові рахунки. Згідно повідомлення банківських установ кошти на вказаних рахунках відсутні. Згідно БД АІС автомобіль, НАІС ДДАІ автотранспортні засоби за боржником не зареєстровано. Згідно отриманої інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців та Реєстру речових прав відомості відсутні. Згідно акта державного виконавця майно яке належить боржнику на праві приватної власності та на яке можливо звернути стягнення не виявлено. За адресою зазначеною у виконавчому документі боржник господарську діяльність не здійснює.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

Разом із тим, за результатами дослідження матеріалів виконавчого провадження господарським судом було встановлено, що після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не здійснювались регулярні перевірки майнового стану боржника, у тому числі не було зроблено повторних запитів до Державної фіскальної служби України з метою виявлення нових рахунків боржника.

Судом прийнято до уваги, що матеріали виконавчого провадження взагалі не містять відомостей щодо встановлення державним виконавцем факту належності боржнику рухомого та нерухомого майна, та вжиття заходів щодо розшуку такого майна.

Також господарський суд критично оцінює складений державним виконавцем акт б/н від 13.03.2019.

Так, у вказаному акті зазначено:

1) «згідно отриманої відповіді державної фіскальної служби України,інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, боржник має зареєстровані розрахункові рахунки. Згідно повідомлення банківських установ кошти на вказаних рахунках відсутні». Суд вважає за необхідне зауважити, що згідно із вказаною відповіддю ДФС України, боржник має відкритий рахунок в установі: «Казначейство України (ел. адм. подат.)», яка, вочевидь, не є банківською, а, отже видається незрозумілим твердження державного виконавця про те, що «згідно повідомлення банківських установ кошти на вказаних рахунках відсутні». При цьому матеріали виконавчого провадження, надані суду відділом ДВС означеного повідомлення не містять.

2) «згідно БД АІС автомобіль, НАІС ДДАІ автотранспортні засоби за боржником не зареєстровано». Суд відмічає, що в матеріалах виконавчого провадження, наданих суду відділом ДВС, відсутні будь-які відомості щодо перевірки державним виконавцем фактів належності боржнику автотранспортних засобів.

3) «згідно отриманої інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців та Реєстру речових прав відомості відсутні. Згідно акта державного виконавця майно яке належить боржнику на праві приватної власності та на яке можливо звернути стягнення не виявлено». Суд зауважує, що матеріали виконавчого провадження, надані відділом ДВС до відзиву, не містять відповідної Інформаційної довідки. Не містять матеріали виконавчого провадження і будь-яких інших доказів перевірки державним виконавцем майнового стану боржника в частині встановлення фактів належності останньому на праві власності будь-якого рухомого чи нерухомого майна

4) «за адресою зазначеною у виконавчому документі боржник господарську діяльність не здійснює». Водночас жодних доказів на підтвердження наведеного факту державний виконавець не надає.

Крім того, вказаний акт складний одноособово державним виконавцем, а графи «стягувач», «боржник», «поняті», «інші особи, що були залучені до проведення виконавчих дій» не заповнено.

Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що у державного виконавця не було достатніх та обґрунтованих підстав для винесення постанови від 13.03.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу, зважаючи на встановлені судом обставини вчинення державним виконавцем недостатнього обсягу виконавчих дій, які були б спрямовані на примусове виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Матеріали виконавчого провадження не підтверджують, що здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, оскільки обсяг таких заходів не можна вважати достатнім та необхідним.

Відповідно до змісту статей 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На переконання суду, орган виконання судових рішень не вчинив всіх можливих дій, спрямованих на пошук активів боржника, який має заборгованість перед державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Висновки органу ДВС про відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення є передчасними.

За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що є незаконною та підлягає скасуванню постанова головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенка В.В. від 13.03.2019 у ВП № 58495153 про повернення виконавчого документа стягувачу, з огляду на що скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Як наслідок, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Розглянувши вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження №58495153 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2018 №915/1232/17, господарський суд зазначає, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії державного виконавця або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з вчиненням відповідних дій.

Як було роз`яснено у пункті 9.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Оскільки обов`язок державного виконавця відновити виконавче провадження встановлений безпосередньо нормою ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», то у суду відсутні підстави для зобов`язання державного виконавця вчиняти відповідні дії. Як наслідок, заявлена стягувачем вимога про зобов`язання державного виконавця відновити виконавче провадження № 58495153 є передчасною та задоволенню не підлягає.

Вимоги скаржника, якими він просить суд зобов`язати головного державного виконавця провести виконавчі заходи у даному виконавчому провадженні передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження» в повному обсязі, судом також відхиляються, як такі, що виходять за межі повноважень господарського суду, оскільки задоволення описаних вимог скаржника видається втручанням у діяльність державного органу, оскільки вчинення конкретних виконавчих дій, вибір виконавчої дії тощо, є компетенцією і прерогативою органів Державної виконавчої служби, а не суду. При вчиненні кожної виконавчої дії, державний виконавець має враховувати ряд обставин і спеціальних вимог законодавства, про що не йдеться в Господарському процесуальному кодексі України.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши дану скаргу із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги в порядку ст. 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України «Про судовий збір» не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, інших витрат пов`язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.

Таким чином, керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 220, 232, 233, 234, 235, 339-343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» № 35-22-233 від 27.05.2019 на постанову від 13.03.2019 ВП № 58495153 головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області про повернення виконавчого документа стягувачу у справі № 915/1232/17 задовольнити частково.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенка В.В. від 13.03.2019 у виконавчому провадженні № 58495153 про повернення виконавчого документа стягувачу.

3. Зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області Власенка В.В. направити на адресу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» копію постанови від 28.02.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58495153.

4. У задоволенні іншої частини скарги відмовити.

5. Центральному відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області повідомити суд і заявника про виконання даної ухвали у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 13.06.2019.

СуддяО.Г. Смородінова