Рішення № 8237023, 25.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.10 р.                     Справа № 26/184                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія», м.Львів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор», м.Донецьк,

про стягнення 49 011,17 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Дехтярюк С.В. – довіреність № 40 від 10.11.2009р.,

від відповідача: Семчук М.О. - довіреність № 230 від 02.02.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія», м.Львів, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор», м.Донецьк, про стягнення 49 011,17 грн., у тому числі 36 474,01 грн. основного боргу, 6 565,32 грн. інфляційних витрат, 4376,98 грн. 3% річних та 1549,86 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки № 6/2007/П/103 від 26.12.2007р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати поставленого товару та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір поставки №6/2007/П/103 від 26.12.2007р. із специфікацією до нього, видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, акти звірки взаємних розрахунків за договором поставки №6/2007/П/103 від 26.12.2007р.: №333 за період 26.12.2007р.-21.01.2009р.; №395 за період 26.12.2007р.- 09.02.2010р. з доказами їх направлення Відповідачу, вимогу про оплату заборгованості №325ЮС від 19.11.2009р., банківську виписку, рахунки-фактури.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 530, 611, 625, 666, 688, 690, ч.3 ст.670, ч.1 ст. 692, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач надав письмовий відзив, відповідно до якого він проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції останній посилається на те, що сторонами була узгоджена сума договору поставки № 6/2007/П/103 від 26.12.2007р., яка становила 608596,14 грн. Він зазначив, що ця сума в повному обсязі перерахована на рахунок Позивача. Інші поставки Відповідач вважає позадоговірними, оскільки ніяких угод про постачання додаткових обсягів матеріалів за спірним договором сторони не укладали. Необхідність поставки більшого обсягу матеріалів, ніж передбачено спірним договором поставки, на думку Відповідача, виникла в зв’язку з невірним розрахунком кількості та номенклатури матеріалів Позивачем. Тому, матеріали в більшому обсязі поставлені за рахунок Позивача відповідно до п.1.4 договору.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Вислухав в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оцінивши зміст договору поставки №6/2007/П/103 від 26.12.2007р., з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Постачальник (Позивач) зобов’язується поставити в обумовлені цією угодою строки Покупцю (Відповідачу) комплекс матеріалів для покрівлі, стін і утеплення конструкцій (Матеріали), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити їх.

Згідно із п.1.2 договору кількість, номенклатура, ціна за одиницю та загальна вартість матеріалів зазначаються у специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 встановлено, що загальна сума договору становить 608 596,14 грн.

В пункті 3.3.3 договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за поставлений товар Покупець здійснює протягом семи банківських днів з моменту поставки матеріалів за умови відсутності у Покупця претензій щодо їх якості.

Пункт 4.2.2 договору містить обов’язок Покупця сплатити вартість матеріалів у порядку і на умовах, встановлених цим правочином.

Згідно із п.7.3 договору, в разі несвоєчасної оплати поставлених матеріалів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику, а також розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Крім того, відповідно до статті 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити перелік обов'язкових реквізитів, зокрема щодо змісту та обсягу господарської операції, а також одиниці її виміру.

Враховуючи наведене вище, для відображення господарських операцій підприємство може використовувати як відповідні типові форми первинного обліку, так й інші первинні документи, що фіксують факти здійснення цих операцій.

Згідно з видатковими накладними

від 28.12.2007р. №06ДО122815; від 28.12.2007р. №06ДО122816; від 29.12.2007р. №06ДО122904; від 28.01.2008р. №06ДО012804; від 29.01.2008р. №06ДО012911; від 28.01.2008р. №06ДО012810; від 28.01.2008р. №06ДО012809; від 28.01.2008р. №06ДО012808; від 03.01.2008р. №06ДО010313; від 18.01.2008р. №06ДО011809; від 18.01.2008р. №06ДО011808; від 18.01.2008р. №06ДО011807; від 18.01.2008р. №06ДО011806; від 14.01.2008р. №06ДО011413; від 11.01.2008р. №06ДО011127; від 10.01.2008р. №06ДО011003; від 09.01.2008р. №06ДО010910; від 04.01.2008р. №06ДО010407; від 04.01.2008р. №06ДО010402; від 04.01.2008р. №06ДО010401; від 03.01.2008р. №06ДО010314; від 27.02.2008р. №06ДО022701; від 21.02.2008р. №06ДО022127; від 06.02.2008р. №06ДО020605; від 04.02.2008р. №06ДО020433; від 04.02.2008р. №06ДО020434; від 04.02.2008р. №06ДО020432; від 12.02.2008р. №06ДО021203; від 12.02.2008р. №06ДО021205; від 12.02.2008р. №06ДО021206; від 12.02.2008р. №06ДО021207; від 12.02.2008р. №06ДО021223; від 12.02.2008р. №06ДО021225; від 18.02.2008р. №06ДО021814; від 18.02.2008р. №06ДО021813; від 13.03.2008р. №06ДО031301; від 13.03.2008р. №06ДО031302; від 09.06.2008р. №06ДО060922 Постачальник передав Покупцеві товар загальною вартістю 608 175,22 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаних накладних. Повноваження осіб, які здійснювали приймання товару з боку Відповідача підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 28.12.2007р. серії Я?ОТ №604728, від 03.01.2008р. серії ЯОТ №604737, від 02.06.2008р. серії НБИ №920230, від 28.01.2008р. серії ЯОТ №604842. Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України. Крім того, виходячи за обсяг, обумовлений спірним правочином, за видатковими накладними: - №06ДО0 21815 вiд 18.02.2008р. – 25217,19 грн., - №06ДО0 22123 вiд 21.02.2008р. – 2293,00 грн., - №06ДО0 22124 вiд 21.02.2008р. – 778,50 грн., - №06ДО0 22125 вiд 21.02.2008р. – 876,06 грн., - №06ДО0 30783 вiд 07.03.2008р. – 771,47 грн., - №06ДО0 31303 вiд 13.03.2008р. – 3117,27 грн., - №06ДО0 42119 вiд 21.04.2008р. – 3841,44 грн. Постачальник передав Покупцеві товар загальною вартістю 36 894,93грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаних накладних. Повноваження осіб, які здійснювали приймання матеріалів з боку Відповідача підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей від 12.02.2008р. серії ЯОТ №604884, від 21.02.2008р. серії ЯОТ №604891, від 17.03.2008р. серії ЯОТ №604945, від 30.04.2008р. серії НБИ №920140. Внаслідок цього обов’язок передачі Постачальником товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України. Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди Покупця з належністю виконання Постачальником своїх зобов’язань щодо передачі товару за наведеними первинними документами суду не надавалися. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки. Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин, оскільки, по-перше, всі зазначені видаткові накладні на суму боргу в якості підстави постачання містять в собі посилання на договір поставки №6/2007/П/103 від 26.12.2007р. В довіреностях, виданих Відповідачем від 12.02.2008р. серії ЯОТ №604884, від 21.02.2008р. серії ЯОТ №604891, від 17.03.2008р. серії ЯОТ №604945, від 30.04.2008р. серії НБИ №920140. в якості підстави здійснення постачання зазначені видаткові накладні, в яких є посилання на спірний правочин. По-друге, в більшому обсягу, ніж передбачено договором поставки, Відповідачу передано матеріали ідентичні предмету даного договору, а саме матеріали для покрівлі, стін та утеплення конструкцій. По-третє, згідно з приписами ч.2 ст.670 Цивільного Кодексу України, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Однак, матеріали справи не містять в собі доказів звернення Відповідача до Позивача з таким повідомленням. Тому, відповідно до вимог ч.3 ст. 670 ЦК України, яка передбачає, що покупець, який прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін, Відповідач має оплатити матеріали, поставлені за більшим обсягом, ніж передбачено спірним правочином. Твердження Відповідача про те, що необхідність постачання більшого обсягу матеріалів, ніж передбачено договором поставки №6/2007/П/103 від 26.12.2007р., виникла в зв’язку з невірним розрахунком кількості та номенклатури матеріалів Позивачем, тому, дані матеріли поставлені за рахунок останнього відповідно до п.1.4 договору, також не доведені та спростовуються матеріалами справи. Крім того, вимога суду підтвердити ці твердження щодо договірних та позадоговірних поставок, здійснених Постачальником, та відокремити їх одні від інших, Відповідачем не виконана. Виходячи з домовленостей, викладених сторонами у п.3.3.3 договору, Покупець має остаточно оплатити поставлений товар протягом семи банківських днів з дня отримання товару. Відповідачем на час розгляду справи не надано суду доказів оплати поставлених йому Позивачем матеріалів на суму 36 474,01грн. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина перша статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи зі строків поставки товару, відповідно до наданих суду видаткових накладних та умов договору, строк виконання зобов’язання по оплаті переданих матеріалів у Відповідача, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, на дату подання зазначеної позовної заяви є таким, що настав.

Грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником на суму 36 474,01грн. на момент прийняття рішення суду не виконане, що є порушенням наведених норм закону.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 36 474,01грн.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми на підставі статті 625 ЦК України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до приписів ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, наслідками порушення відповідачем грошового зобов’язання є, зокрема, сплата пені.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони у договорі встановили розмір пені - подвійна облікова ставка НБУ.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок розміру пені, інфляційних витрат, 3% річних, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині в заявленому розмірі, а саме: 6 565,32грн. інфляційних витрат, 4 376,98грн. 3% річних та 1 594,86 грн. пені.

Клопотання Відповідача щодо проведення бухгалтерської судової експертизи по даній справі з метою визначення обсягу та вартості товару, поставленого в межах спірного договору та обсягу і вартості товару, поставленого поза його межами, не підлягає задоволенню через його необґрунтованість та недоцільність проведення такого дослідження. Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз’яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд має право призначити судову експертизу. Виходячи з приписів цієї норми експертиза може бути призначена судом для роз’яснення питань, які потребують спеціальних знань, однак, зазначене питання розв’язується аналізом матеріалів справи, який їх не потребує.

Клопотання Позивача щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача у сумі заявлених позовних вимог, також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в пункті 3 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 ГПК України лежить на Позивачі.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

На підставі викладеного, суд вважає недоцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Відповідача у сумі заявлених позовних вимог, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж, заборона господарюючому суб’єкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 ГК України.

Таким чином, клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову має бути відхилено судом через його доказову та правову безпідставність.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія», м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор», м.Донецьк, про стягнення 49 011,17грн., у тому числі 36 474,01грн. основного боргу, 6 565,32грн. інфляційних витрат, 4 376,98грн. 3% річних та 1 594,86 грн. пені задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» (83000, м.Донецьк, вул.Постишева, 117, ЄДРПОУ 32123041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» (79000, м.Львів, вул.Литвиненка, 3, ЄДРПОУ 13816938) 49011,17грн., у тому числі 36 474,01грн. основного боргу, 6 565,32грн. інфляційних витрат, 4376,98 грн. 3% річних та 1 594,86 грн. пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» (83000, м.Донецьк, вул.Постишева, 117, ЄДРПОУ 32123041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія» (79000, м.Львів, вул.Литвиненка, 3, ЄДРПОУ 13816938) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 490,11 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 25.02.2010р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 01.03.2010р.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя