Рішення № 82370154, 05.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019 м. Київ Справа № 910/12811/18

За позовом: першого заступника військового прокурора об`єднаних сил в інтересах:

позивача-1: міністерства внутрішніх справ України;

позивача-2: головного управління національної гвардії України;

позивача-3: військової частини 3017;

до: державного підприємства "ХАРКІВСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО З МАШИНОБУДУВАННЯ ІМЕНІ О.О. МОРОЗОВА";

про: зобов`язання виконати умови договору.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Радецька Ю.О.

Представники:

прокурор у справі: Чалий М.Г.;

позивача-1: не з`явилися;

позивача-2: Жирін С.О.;

позивача-3: Печенізький В.С.;

відповідача: Шевцов О. М.

С У Т Ь С П О Р У :

Перший заступник військового прокурора об`єднаних сил звернувся до господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі міністерства внутрішніх справ України (далі - позивач-1), головного управління національної гвардії України (далі - позивач-2) та військової частини 3017 (далі - позивач-3) до державного підприємства "ХАРКІВСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО З МАШИНОБУДУВАННЯ ІМЕНІ О.О. МОРОЗОВА" (далі - відповідач) про зобов`язання виконати умови договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за укладеним між останнім та позивачем-3 державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 25.10.2017 № 1679-ХКБМ в частині поставки виробів, що призвело до звернення прокурора до суду із позовними вимогами про зобов`язання відповідача виконати умови вказаного контракту.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2018 (суддя Омельченко Л.В.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12811/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 28.11.2018.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 28.11.2018 № 05-23/2040 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/12811/18 у зв`язку з відсутністю допуску до державної таємниці у судді Омельченко Л.В. в результаті якого вказану справу передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2018 справу 910/12811/18 прийнято до провадження судді Балац С.В. та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 09.01.2019.

В підготовчих засіданнях 09.01.2019 та 06.02.2019 оголошено перерви до 06.02.2019 та 28.02.2019 відповідно.

До господарського суду надійшла заява прокурора про уточнення позовних вимог, яка не прийнята судом в підготовчому засіданні 06.02.2019.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив враховуючи те, що прокурором не сформульовано, не конкретизовано та не доведено належними та допустимими доказами в чому саме відбулося порушення прав та інтересів держави.

Позивачі-2 та 3 скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надали суду відповіді на відзив, в яких вказано про необґрунтованість тверджень відповідача про відсутність порушення з боку останнього інтересів держави.

Позивач-3 скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про необґрунтованість тверджень відповідача про відсутність порушення з боку відповідача інтересів держави.

В підготовчому засіданні 28.02.2019 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.03.2019.

В судових засіданнях 20.03.2019 та 17.04.2019 оголошено перерви до 17.04.2019 та 15.05.2019 відповідно.

Ухвалами-повідомленнями від 16.05.2019 сторони процесу повідомлені про призначення судового засідання на 05.06.2019.

В закритому судовому засіданні 05.06.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора, повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем-3, як замовником, відповідачем, як виконавцем, укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 25.10.2017 № 1679-ХКБМ (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов`язується виготовити і поставити в оборонних цілях, на проведення антитерористичної операції та для забезпечення її проведення, з дотриманням вимог законодавства, самохідні броньовані транспорті засоби (далі - вироби/продукція), а позивач-3 прийняти та оплатити такі вироби (п. 1 Договору).

Пунктом 3 Договору визначено, що якість, комплектність і експлуатаційна документація продукції повинні відповідати технічній документації та нормативним документам, зазначених у специфікації.

Положеннями п. 20 Договору визначено, що датою виконання зобов`язань з поставки продукції є дата підписання позивачем-3 акту приймання-передачі.

Умовами п. 12 Договору передбачено, що поставка відповідачем та приймання позивачем-3 кожної одиниці продукції за Договором оформлюється актом приймання-передачі продукції за формою, згідно з додатком № 3 до Договору. До акту приймання-передачі продукції додаються: акт технічного стану продукції, керівництво з експлуатації, відомість ЗІП, формуляр.

Відповідно до п. 21 Договору, відповідач зобов`язаний поставити продукцію позивачу-3 до 31.05.2018.

Додатковою угодою від 26.04.2018 № 1 до Договору внесені зміни до п. 21 Договору, а саме: відповідач зобов`язаний поставити продукцію позивачу-3 до 09.08.2018.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між позивачем-3 та відповідачем Контракт за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Прокурор вказує, що відповідачем, у строк визначений Договором (до 09.08.2018), не здійснено виконання Договору в частині поставки продукції, що призвело до звернення прокурора до суду із позовними вимогами про зобов`язання відповідача виконати умови Договору, а саме: виготовити та поставити позивачу-3 продукцію.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Приписами частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Положеннями частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

В свою чергу, матеріали справи не містять доказів припинення в односторонньому порядку відповідачем виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем Контракту.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткове виконання зобов`язань за укладеним між позивачем-3 та відповідачем Договором, а саме: у зв`язку з готовністю двох одиниць продукції за Договором для передачі позивачу-3, відповідач направив на адресу позивача-3 лист від 08.04.2019 № 1849/11 із проханням надати дозвіл на оформлення експлуатаційних документів та відвантаження вказаних одиниць продукції.

Проте, позивач-3 листом від 24.04.2019 № 40/17/28/2-1214 повідомив відповідача про те, що згідно умов Договору, відповідач відвантажує продукцію після її остаточного приймання та підписання військовим представництвом експлуатаційних документів, затвердження сторонами договірних цін та підписання формулярів виробів, а тому приймання-передача продукції за Договором може бути здійснена тільки після затвердження та підписання сторонами вказаних документів.

Відтак, вказаний вище лист позивача-3 свідчить про відмову останнього прийняти від відповідача дві одиниці продукції за Договором.

Суд зазначає, що частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Прокурор звернувся до господарського суду із вимогою про зобов`язання відповідача виконати умови Договору, які, в свою чергу, передбачені останнім та поступово виконуються відповідачем.

В свою чергу, задоволення вказаних позовних вимог жодним чином не призведе до поновлення порушеного, на думку прокурора, права, оскільки жодним чином не змінює вже існуючі господарські відносини сторін Договору та не містить реального механізму виконання, враховуючи часткове виконання Контракту відповідачем та намір його подальшого виконання.

Суд зазначає, що в даному випадку, вірним способом захисту, в розумінні приписів частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, є відмова від Контракту та відшкодування збитків, надавши прокурором або позивачем до суду докази їх реального завдання.

Крім того, позивач-3 відмовляється від приймання готових одиниць продукції від відповідача про що свідчить лист від 24.04.2019 № 40/17/28/2-1214.

Вказана обставина взагалі ставить під сумнів поданий прокурором до суду позов, оскільки останній звертається до суду з метою захисту інтересів держави в особі, зокрема, позивача-3 про зобов`язання відповідача виконати умови Договору в частині виготовлення та поставки продукції, в той час, коли позивач-3 відмовляється від отримання продукції за Договором.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12 червня 2019 року

Суддя С.В. Балац