Рішення № 8236921, 05.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.10 р.                     Справа № 32/23                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк,

ЄДРПОУ 34828746

до відповідача: Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”,

м.Вугледар, ЄДРПОУ 34032208

про стягнення 119009 грн. 83 коп.

Суддя Сковородіна О.М.

Представники:

від позивача: Костюк С.В. довіреність від 21.01.09р.

від відповідача: Чепіжко І.В. довіреність від 27.01.10р.

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості у розмірі 100000 грн. 00 коп., пені в сумі 12098 грн. 67 коп., 3% річних в сумі 2046 грн. 62 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 4864 грн. 54 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором №20-01-1 від 20.01.2009р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

У відзиві №230/5 від 03.03.2010р. відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме: заборгованість у розмірі 100000 грн. 00 коп., пеню в сумі 10623 грн. 29 коп., 3% річних в сумі 2046 грн. 62 коп., суму інфляційних витрат у розмірі 4864 грн. 54 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

20.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” та Державним підприємством „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” було укладено договір №20-01-1, згідно якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити у відповідності з умовами цього договору продукцію. При цьому, найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції вказані у специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

Як встановлено судом, сторонами була підписана специфікація, за змістом якої позивач зобов’язався поставити відповідачу у лютому 2009 року продукцію, а саме: арочну крепь АП-11.2 в комплекті із метизами з міжрамною стяжкою L-0,8м, на загальну суму 100000 грн. з урахуванням ПДВ, а відповідач прийняв на себе обов’язок оплатити вказану продукцію протягом 90 днів по факту поставки товару.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов, зокрема, договору та вимог зазначених Кодексів.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.3 укладеного між сторонами договору №20-01-1 від 20.01.2009р., датою поставки позивачем відповідачу продукції вважається дата підписання відповідної накладної (акту приймання-передачі).

На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу продукцію на суму 100000 грн. 00 коп., що підтверджується накладною №022717 від 27.02.2009р. та актом приймання-передачі від 27.02.2009р., які підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріпленими печатками обох підприємств.

Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами зазначеної вище накладної та акту приймання-передачі, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем обов’язку по поставці Державному підприємству „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” продукції на загальну суму 100000 грн.

Як вказувалося вище, згідно п.3 специфікації до договору №20-01-1 від 20.01.2009р. відповідач повинен оплатити отриманий від позивача товар протягом 90 днів по факту поставки товару, а саме до 27.05.2009р.

Будь-яких доказів оплати позивачу відповідачем заборгованості в сумі 100000 грн. суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №20-01-1 від 20.01.2009р. зобов’язання не виконав, отриману від позивача продукцію не оплатив.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору №20-01-1 від 20.01.2009р. визначено, що в разі порушення зобов’язань по договору застосовуються штрафні санкції, передбачені договором.

Згідно із п.5.4 укладеного договору в разі порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Таким чином, керуючись пунктами 5.2, 5.4 договору №20-01-1 від 20.01.2009р., позивач нарахував та пред’явив до стягнення з відповідача пеню в сумі 12098 грн.67 коп.

Згідно із відзивом №230/5 від 03.03.2010р. відповідачем визнано пеню в сумі 10623 грн. 29 коп.

Проте, перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що фактичний розмір пені, що має бути нарахований позивачем відповідно до договору №20-01-1 від 20.01.2009р., складає 10661 грн. 29 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ресурсенерготрейд” в частині стягнення пені по договору №20-01-1 підлягають частковому задоволенню в сумі 10661 грн. 29 коп.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку із порушенням відповідачем строків оплати товару позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат у розмірі 4864 грн. 54 коп. та 3% річних в сумі 2046 грн. 62 коп.

Враховуючи приписи ст.625 Цивільного кодексу України, а також приймаючи до уваги порушення відповідачем строку оплати поставленої продукції, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат у розмірі 4864 грн. 54 коп. та 3% річних в сумі 2046 грн. 62 коп. є обґрунтованими.

Одночасно, суд приймає до уваги той факт, що відповідач у відзиві №230/5 від 03.03.2010р. вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 100000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2046 грн. 62 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 4864 грн. 54 коп. визнав повністю.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позовних вимог в частині заборгованості у розмірі 100000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2046 грн. 62 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 4864 грн. 54 коп. не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, приймаючи до уваги висновки суду стосовно необхідності стягнення з відповідача пені в сумі 10661 грн. 29 коп., вимоги про стягнення 119009 грн. 83 коп. підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк до Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості у розмірі 100000 грн. 00 коп., пені в сумі 12098 грн. 67 коп., 3% річних в сумі 2046 грн. 62 коп., суми інфляційних витрат у розмірі 4864 грн. 54 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м.Вугледар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк заборгованість у розмірі 100000 грн. 00 коп., пеню в сумі 10661 грн. 29 коп., 3% річних в сумі 2046 грн. 62 коп., суму інфляційних витрат у розмірі 4864 грн. 54 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1175 грн. 72 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233 грн. 14 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою сторін у судовому засіданні 05.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 09.03.2010р.

Суддя