Рішення № 8236708, 11.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.10 р.                     Справа № 7/13                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В.Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” м.Донецьк

До відповідача: Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” м.Вугледар

Предмет спору: стягнення заборгованості – 100000, 00 грн., пені – 12098, 67 грн., 3% річних – 2046, 62 грн., інфляційних – 4864, 54 грн.

За участю представників:

Від позивача: Костюк С.В.– дов.

Від відповідача: Чепіжко І.В. – дов.

СУТЬ СПОРУ:                     

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” м.Вугледар про стягнення заборгованості – 100000, 00 грн., пені – 12098, 67 грн., 3% річних – 2046, 62 грн., інфляційних – 4864, 54 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №14-01-2 від 14.01.2009р. з додатком (специфікацією) до нього; рахунок №022711 від 27.02.2009р.; накладну №022711 від 27.02.2009р.; акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 27.02.2009р.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві суму боргу, 3% річних та інфляційні визнав у повному обсязі, пеню визнав частково, посилаючись на неправильне застосування позивачем ставки НБУ.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №14-01-2 від 14.01.2009р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього, без протоколу розбіжностей.

Відповідно до п.9.2 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2009р., а сплив строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.п.1 Договору, продавець (позивач) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець – прийняти та оплатити у відповідності до умов цього Договору продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції вказані в специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору.

Розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок продавця у строк, встановлений в специфікаціях до цього Договору. За згодою сторін можливі інші умови оплати (п.3.4 Договору).

Право власності на продукцію переходить від продавця покупцю після підписання накладної (акта прийому – передачі), після чого продукція вважається поставленою продавцем та прийнятою покупцем (п.2.3 Договору).

Згідно специфікації від 14.01.2009р. б/н, позивач у лютому 2009р. повинен поставити відповідачу продукцію на умовах EXW на загальну суму 100000, 00 грн.

Строк оплати, встановлений специфікацією від 14.01.2009р. б/н, складає 90 днів по факту поставки.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за Договором у лютому 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу 27.02.2009р. продукцію на загальну суму 100000, 00 грн. та виставив відповідний рахунок на сплату №022711 від 27.02.2009р. Зазначене підтверджено матеріалами справи, у тому числі накладною №022711 від 27.02.2009р., актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 27.09.2009р. підписаними обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманої продукції у встановлений Договором термін не виконав, продукцію не оплатив, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача в примусовому порядку 100000, 00 грн. боргу.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума боргу підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 28.05.2009р. по 31.01.2010р. 3% річних в сумі 2046, 62 грн. та інфляційні з травня 2009р. по грудень 2009р. в сумі 4864, 54грн.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та відповідно складають:

- 3% річних – 2046, 62 грн.;

- інфляційні – 4800, 00 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2046,62 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, інфляційних - частково у сумі 4800, 00 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.5.4 Договору, у разі порушення строків оплати продукції, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої продукції за кожен день прострочки.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 12098, 67 грн. за період з 28.05.2009р. по 27.11.2009р.

Пеня перерахована судом у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства, складає 10679, 45 грн. та підлягає стягненню у цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” м.Донецьк до Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” м.Вугледар про стягнення заборгованості – 100000, 00 грн., пені – 12098, 67 грн., 3% річних – 2046, 62 грн., інфляційних – 4864, 54 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” (85670, Донецька область, м.Вугледар, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 34032208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” (83028, м.Донецьк, вул.Майська, 66, ЄДРПОУ 34828746) – заборгованість у сумі 100 000, 00 грн.; 3% річних у сумі 2046, 62 грн., інфляційні у сумі 4800, 00 грн., пеню у сумі 10679, 45 грн., державне мито у сумі 1175, 26 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233, 06 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя