Рішення № 82366415, 24.05.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5564/17

Провадження № 2/645/90/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ульяніч І.В.

секретар судового засідання - Савченко В.Ю.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 ,

треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради,

Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 .. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом. Раніше зазначена квартира належала її матері – ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя мати позивача ОСОБА_6 зареєструвала в спірній квартирі відповідача ОСОБА_3 , який був одружений із донькою позивача та онукою ОСОБА_6 – ОСОБА_4 .. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали в спірній квартирі, як члени сім`ї власника квартири – матері позивача ОСОБА_6 .. За час проживання в спірній квартирі відповідачі не сплачували комунальні послуги, у зв`язку із чим утворилась велика заборгованість. Мати позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач після її смерті прийняла спадкове майно, але оформити спадок змогла тільки після сплати заборгованості відповідачів по спірній квартирі. На теперішній час в належній їй квартирі проживає та зареєстрований відповідач ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх малолітня дитина ОСОБА_7 зареєстровані в іншому житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , але всі проживають у спірній квартирі, не сплачують по квартирі необхідні платежі та не визнають за позивачем її право на спірну квартиру, тому позивач змушена звернутись до суду. Відповідач не входить до кола осіб, визначених ч. 2 ст. 64 ЖК України, не коли не був членом її сім`ї, поскільки спільно вони ніколи не проживали, не вели спільне господарство, не були пов`язані спільним побутом. Її донька ОСОБА_4 є повнолітньою, має власну сім`ю, зареєстрована із дитиною за іншою адресою. Позивач просила усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення із спірної квартири відповідачів та визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Не погодившись із позовом, відповідач ОСОБА_4 подала відзив на позов, згідно якого зазначила, що позивач ОСОБА_1 , яка доводиться їй матір`ю, звернулась до неї, її чоловіка та сина із позовом про виселення та визнання особи такою, що втратила право користування спірною квартирою. Позивачем були надані вибірково докази, які не свідчать про фактичні обставини та правовідносини сторін. Позовні вимоги не визнала в повному обсязі, оскільки вважає їх не обґрунтованими, такими, що суперечать вимогам діючого законодавства України з наступних підстав. З ОСОБА_3 вони перебувають у шлюбі з 26.07.2003 року. На час реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 вона фактично мешкала однією сім`єю з рідною бабусею ОСОБА_6 в спірній квартирі АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 58.00 м. кв., житлову - 40,60 м. кв. та складається з 3-х кімнат. Спірне приміщення належало ОСОБА_6 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 11.03.2002 року. Станом на 2003 р. бабусі було майже 74 роки і вона потребувала постійної допомоги в силу похилого віку та загального стану здоров`я. На початку 2003 р. бабуся ОСОБА_6 звернулась за допомогою до своєї дочки ОСОБА_1 , яка є позивачем у справі, але остання категорично відмовилась надавати їй будь-яку допомогу, оскільки це порушувало та заважало її особистому життю. За таких обставин, бабуся звернулась до неї і запропонувала мешкати разом однією сім`єю. Таким чином, в спірну квартиру вона вселилась зі згоди її власника ОСОБА_6 і постійно проживала разом з нею однією родиною до дня смерті, та продовжує мешкати в квартирі до цього часу. З моменту вселення в квартирі знаходиться належне їй на праві власності майно (меблі, побутова техніка та інше), а також особисті речі. З моменту вселення і до цього часу, як член сім`ї, вона фактично слідкує за технічним станом квартири, сплачує усі необхідні комунальні послуги. До дня смерті вона доглядала за бабусею, надавала їй різного роду допомогу (готувала, прибирала, тощо). Позивач ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_4 , її чоловік та їх малолітній син не є членами її сім`ї і вона не надавала згоду на їх вселення в спірну квартиру. На теперішній час позивач є новим власником квартири, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину і бажає на власний розсуд розпоряджатися жилим приміщенням. Дійсно, ані вона, ані члени її родини не проживали разом з позивачем в спірній квартирі, не вели сумісного господарства. При цьому, не погоджується з тим, що з цих підстав вона, її чоловік та їх малолітній син втратили право користування спірною квартирою, оскільки такі ствердження суперечать положенням діючого законодавства України. Вважала, що вона, а також члени її родини мають право користуватись спірним жилим приміщенням, оскільки на законних підставах проживають в квартирі зі згоди попереднього власника. Те, що вона та її чоловік були членами сім`ї колишнього власника ОСОБА_6 підтверджує і позивач, оскільки прямо про це зазначає в позовній заяві. Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , оскільки у неї та у чоловіка власного житла не було, зі згоди бабусі ОСОБА_6 , її чоловік також вселився в якості члена сім`ї в спірну квартиру. З вказаного часу проживає в ній, а з вересня 2003 р. перебуває на реєстраційному обліку за вказаною адресою. Наявність постійного проживання в спірній квартирі та сімейних зв`язків з ОСОБА_6 мають документальне підтвердження. На підставі договору № 56900016 від 02.11.2006 р., укладеного між ТОВ „Берізка- телесистема”, з одного боку, та ОСОБА_3 , з іншого боку, вони користуються послугами кабельної мережі і забезпечення телевізійного сигналу в спірній квартирі, сплачують послуги. Відповідно до договору № 748 від 30.09.2007 р. ними було придбано вхідні двері, які в подальшому встановлені в спірній квартирі. На підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2009 р., укладеного між ФО-П ОСОБА_8 , з одного боку, та з ОСОБА_3 , з іншого, за рахунок коштів сімейного бюджету вони з чоловіком придбали металопластикові вікна. 07.09.2009 р. старі вікна в спірній квартирі були демонтовані і встановлені нові. 10.10.2010 р. між ОСОБА_3 та TOB „ТРК Епсілон ТВ” укладено договір № 1108 на надання телекомунікаційних послуг за адресою спірної квартири. Протягом червня 2016 р. в спірній квартирі було здійснено заміну лічильника побутового газу. Стороною в договорі також зазначений ОСОБА_3 .. За змістом договору, актів до нього від 03.06.2016 р. роботи здійснені в квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 перебуває на обліку в поліклінічному відділенні за місцем реєстрації. ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народився син - ОСОБА_5 .. З моменту народження дитина фактично проживає в спірній квартирі. В приміщенні знаходяться його особисті речі. Оскільки дитина має деякі захворювання, вона перебуває на обліку в лікарняних закладах, зокрема за місцем фактичного проживання, що підтверджується картою амбулаторного хворого № 3652, та виписками з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 , 2012 року народження.

Факт її проживання в спірній квартирі разом з чоловіком та малолітнім сином підтверджується комісійним актом, який складено 03.04.2018 р. за участю сусідів, який затверджений КП „Кулінічі-комунсервіс”. Сплата комунальних послуг підтверджується відповідними квитанціями. Вважала, що ствердження позивача про те, що вони не слідкують за технічним станом квартири та не сплачують комунальні послуги є необґрунтованими та спростовуються вищезазначеними документами, які є належними доказами у справі. Зазначене свідчить про те, що вона, її чоловік ОСОБА_3 та малолітній син ОСОБА_9 , 2012 року народження, постійно мешкають в спірній квартирі, використовують приміщення за цільовим призначенням, сплачують відповідні комунальні платежі, слідкують за технічним станом квартири, тобто як члени сім`ї колишнього власника мають права передбачені ст. 64, ст. 65 ЖК України, а також несуть відповідні обов`язки. Вважала, що позовні вимоги ОСОБА_1 не містять достатніх обґрунтувань для задоволення позову, а також суперечать нормам матеріального права.

Відповідач ОСОБА_4 вважала, що надані позивачем докази, викликають сумніви, позивачем не надано до суду копію про народження ОСОБА_6 , та копію свідоцтва про смерть, навіть взагалі не підтвердила, що вона є донькою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, зазначила, що позивачка додала до позовної заяви копію Свідоцтва про право власності на житло, згідно якого при житті ОСОБА_6 належала квартира АДРЕСА_3 . Кулінічі, а згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20.06.2017 р. державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, позивачка ОСОБА_1 отримала в спадщину квартиру АДРЕСА_1 .

Також зазначила, що згідно позову, вона та її малолітній син забезпечені житлом, так як ОСОБА_3 є власником однокімнатної квартири. Однокімнатна квартира АДРЕСА_4 дійсно належить на праві власності її чоловіку ОСОБА_3 .. Ця квартира не є сумісним майном подружжя, оскільки вона не була придбана за кошти спільного бюджету, а тому ні вона, ні малолітній син ОСОБА_9 не має до цієї власності будь-якого відношення. Вказана квартира АДРЕСА_4 належить її чоловіку ОСОБА_3 , на підставі договору дарування, який посвідчений 09.02.2012 р.. До цього часу вона та її малолітній син ніякого іншого житла не мають, їх житлом була і є спірна квартира, яка належала на праві власності її бабусі - ОСОБА_6 . Єдиним житлом для неї та її родини є спірна квартира, в яку вона та її чоловік вселились в 2003 р. зі згоди власника та мешкають в ній до цього часу протягом майже 15 років. Позивачка не має потреби в спірній квартирі і використовувати її за цільовим призначенням не збирається. В разі задоволення її позовних вимог ОСОБА_1 має намір призвести відчуження жилого приміщення, оскільки житлом вона забезпечена, має будинок АДРЕСА_5 . За вказаною адресою перебуває на реєстраційному обліку, фактично мешкає в будинку. Зазначила, що після смерті бабусі, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ., ОСОБА_1 квартирою не цікавилась на протязі майже 8-ми років. В квартирі позивачка ніколи не мешкала, комунальні платежі не сплачувала, за технічним станом приміщення не слідкувала. До подачі позову до суду жодних претензій до неї та членів її родини, ОСОБА_1 також не мала, оскільки квартира їй не потрібна. З позовом до суду ОСОБА_1 звернулась діючі на ґрунті неприязних стосунків, які виникли під час сварки, що відбулася між ними на побутовому рівні на початку грудня 2017 р. Дві квитанції про сплату заборгованості за природній газ, які ОСОБА_1 додала в якості доказів до позову, вона сплатила виключно для того, щоб оформити спадщину, оскільки на квартиру було накладено заборону. Ніякого іншого доказового значення ці квитанції не мають.

Відповідач ОСОБА_4 вважала, що ОСОБА_1 не довела обставини, на які посилається в своїй позовній заяві, не надала до суду жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування позовних вимог, які ґрунтуються на основі діючого законодавства. У задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що позивач отримала у спадок спірну квартиру, після смерті своєї матері, яку вона доглядала до дня смерті. До смерті спадкодавець ОСОБА_6 зареєструвала в спірній квартирі відповідача ОСОБА_3 .. Ніяких договорів із відповідачами позивач не укладала. Із відповідачами однією родиною, після реєстрації їх шлюбу, вона не мешкала ніколи. Позивач потребує лікування, але не може розпорядитись на свій розсуд своїм житлом, через перешкоди, а саме проживання відповідачів в квартирі. Відповідач ОСОБА_3 має на праві власності інше житло, яке здає в оренду. Відповідачка ОСОБА_4 та їх дитина зареєстровані в квартирі чоловіка. Просила позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, з невідомих причин, про час та місце розгляду справи сповіщались неодноразово належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач ОСОБА_4 неодноразово подавала заяви з проханням відкласти розгляд справи, при цьому зазначала, що відповідач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі.

Судом з`ясовувалось питання перебування відповідача ОСОБА_3 на військовій службі, та встановлено, що згідно довідки військової частини А3211 ОСОБА_3 дійсно перебував на військовій службі за контрактом, що було підтверджено копією довідки від 10.07.2018 року. А згідно повідомлення військової частини А3211 від 05.12.2018 року ОСОБА_3 з 24.09.2018 року був виключений зі списків військової частини А 3211 та направлений для подальшого проходження служби до військової частини А 0501 м. Чугуїв Харківської області. Підстав для зупинення провадження у справі, у зв`язку із перебуванням на військовій службі відповідача, передбачених ст. 251 ЦПК України, судом не встановлено.

Представники третіх осіб Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, в судове засідання не з`явились, були сповіщені належним чином, подали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутності.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 11.03.2002 року, виданого відділом приватизації Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації, квартира за адресою: АДРЕСА_6 , належала на праві власності ОСОБА_6 (а.с.11)

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.06.2017 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_7 , після смерті ОСОБА_6 є її донька ОСОБА_1 .. Що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.06.2017 року (а.с.12,13)

В спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстрований відповідач по справі ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою з місця мешкання, виданою директором КП «Кулиничікомунсервіс» (а.с.10)

Судом встановлено, що згідно постанови про арешт майна боржника 13.06.2016 року Орджонікідзевським ВДВС м. Харкова, у зв`язку із наявними боргами по сплаті комунальних послуг, які були сплачені позивачем по справі, було накладено арешт на майно боржника, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, копіями квитанцій про сплату комунальних послуг.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.12.2017 року вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 належить на праві приватної власності, на підставі договору дарування від 09.02.2012 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.135)

Згідно копії свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі із 26.07.2003 року.

Згідно наданих відповідачами копій договорів про надання послуг кабельної мережі, надання телекомунікаційних послуг, купівлі-продажу вікон замовлення дверей, вбачається, що відповідачі мешкаючи в спірній квартирі, користувались нею, робили ремонт, згідно копій квитанцій сплачували комунальні послуги.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають малолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає разом із батьками, обслуговується в лікарні за місцем мешкання, що підтверджується копіями виписок із медичної карти.

Також судом встановлено, що рішенням № 100 від 13.03.2001 року Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області було затверджено рішення опікунської ради № 16 від 12.03.2001 року про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_6 через її похилий вік та стан здоров`я.

Згідно довідки Котовської сільської ради Магдалінівського району Дніпропетровської області від 01.12.2009 року, вбачається, що ОСОБА_1 проживала разом та доглядала за ОСОБА_6 до дня її смерті до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що спростовує твердження відповідача ОСОБА_4 про їх спільне проживання із бабусею ОСОБА_6 до дня її смерті.

Згідно ст.. 316, 317 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.. 319, 321 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.. 386 ЦК України - держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст.. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно правової позиції Верхового Суду України у справі № 6-92 цс 15 - передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту – усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ст. 405 ЦК України - члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та може звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав.

Згідно ст. 12 ЦПК України - учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, оцінюючи в сукупності отримані докази у судовому засіданні, суд находить встановленим, що відповідач ОСОБА_3 був вселений в спірну квартиру та зареєстрований в ній, як член сім`ї колишнього власнику квартири – померлої ОСОБА_6 , мав право користування спірною квартирою за життя ОСОБА_6 .. У зв`язку із смертю колишнього власника та отриманням у спадок спірної квартири позивачем, відповідач втрачає право користування спірною квартирою, у зв`язку із чим підлягає виселенню.

Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідач втрачає право користування житловим приміщенням, у зв"язку із зміною власника квартири, на підставі рішення суду про виселення, а тому визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, додатково не потребує.

Що стосується позовних вимог про виселення відповідачки ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_10 , то в цій частині позов підлягає задоволенню, так як в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_7 мають зареєстроване місце мешкання за адресою АДРЕСА_2 , та відповідно право користування даною квартирою, тобто використовують спірну квартиру та мешкають в ній, на даний час, без достатніх правових підстав, так як згоду на проживання новий власник квартири не надавала, вони не мешкали однією родиною, з часу укладання шлюбу відповідачкою, будь-яких угод між позивачем та відповідачами, щодо проживання в спірній квартирі укладено не було, а тому відповідачі підлягають виселенню.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, у вигляді судового збору в розмірі 640 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, - в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5 , треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перешкоди у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_7 .

Виселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з квартири АДРЕСА_7 .

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , судовий збір в рівних частках з кожного по 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачі: ОСОБА_3 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_7 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 .

ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_7 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 .

Треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, місцезнаходження: місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40214227.

Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, місцезнаходження: місто Харків, вулиця Чернишевська, будинок 55, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26489104.

Повне судове рішення складено 31 травня 2019 року.

Суддя І.В.Ульяніч