Рішення № 82365461, 10.06.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/521/17

Провадження № 2/638/1129/19

10.06.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретарів Шульги К. І., Скрипаченко В. Р., Жакун Н. О.

з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.

з участю представників позивача – Ісмайлова В. Ш., Флюк М. В., Лапко Д. Ф.

з участю представників відповідача – ОСОБА_1 , Євтушенко І. В.,

Каркачова С. Л., Рибалко О. В.

з участю представника відповідача – Пузікова В. А.

з участю третьої особи – ОСОБА_2 .

з участю представника Харківської місцевої прокуратури №1 Мельничук О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Служби Безпеки України в Харківській області, Державної казначейської служби України, треті особи: старший слідчий в ОВС СВ УСБ України в Харківській області – Хруслов Ю. В., слідчий СВ УСБ України в Харківській області – Ісаєв А. С. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 в особі уповноваженого представника ОСОБА_4 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Служби Безпеки України в Харківській області, Державної казначейської служби України, треті особи: старший слідчий в ОВС СВ УСБ України в Харківській області – Хруслов Ю. В., слідчий СВ УСБ України в Харківській області – Ісаєв А. С. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.04.2015 року в офіс ТОВ «СтіпХост», засновником та директором якого він є, у супроводі 11 людей ввірвався працівник ОВС СВ УСБ України Ісаєв А. С., який на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 07.04.2015 року провів обшук, в ході якого грубо порушив вимоги статті 9 КПК України, та незаконно вилучив 136 серверів та 2 системних блоки, документи ТОВ «Стіпхост», ФО-П «Кісельов», які не підлягали вилученню, оскільки не мали жодного відношення до кримінального провадження №22015220000000013, в рамках якого проводився обшук. На місці обшуку знаходились особи, які не внесені в протокол як учасники слідчих дій, проте вони хаотично пересувались по всьому приміщенню. Права та обов`язки присутнім не оголошувались, копія протоколу обшуку не була вручена працівникам ТОВ «Стіпхост», а вилучена техніка належним чином не була оглянута, не упакована, не опечатана бірками з підписами понятих. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути тимчасово вилучене майно, проте відповідач, зловживаючи своїм посадовим становищем та явно перевищуючи ним, вимагав взятку у розмірі 25000 доларів США та відмовляв у поверненні майна. Позивачу також надходили дзвінки з погрозами фізичної розправи, які він сприймав як реальні, у зв`язку з чим виїхав з сім`єю за межі України. Вважає, що відповідач викрав вміст серверів та системних блоків, умисно привів його майно у неналежний стан, чим спричинив матеріальну шкоду у розмірі 596000 грн. В подальшому, з кримінального провадження №2015220000000013 виділено кримінальне провадження №22015220000000217 за ч. 1 ст. 363-1 КК України та направлено розукомплектовані сервери та системні блоки в СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. 29.09.2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова розглянув скаргу на неправомірні дії відповідача та виніс ухвалу, якою зобов`язав повернути власнику ТОВ «Стіпхост» вилучене під час обшуку майно. Незаконними діями відповідача знищено його бізнес, після повернення техніка мала сліди зовнішніх пошкоджень, центральний комп`ютер був відсутній, клієнтська база повністю втрачена, також ним була упущена вигода. В результаті постійного психологічного тиску, запугування, вимагання, позивач вимушений був покинути межі України, а за кордоном орендує житло та несе матеріальну шкоду, яка наразі складає 315000 грн. По вині відповідача позивач змушений звертатись у державні інстанції для того, щоб викривати посадових осіб відповідача у прийнятті незаконних рішень та неправомірній бездіяльності, у зв`язку з чим переніс моральні страждання, він втратив почуття безпеки, правової стабільності, верховенства права, порушено його психологічне благополуччя, його сім`я зазнала моральних страждань, він вимушений витрачати свій особистий час та звертатись за захистом своїх прав. Позивач оцінює завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 1236000 грн. та моральну у розмірі 1728000 грн., яку і просить стягнути на його користь з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з казначейського рахунку. Просить суд позов задовольнити.

Уповноважені представники позивача Кісельова А. В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Уповноважені представники відповідача Управління Служби Безпеки України в Харківській області в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з огляду на наступне. Право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої майну, виникає в особи, в разі існування прав власності, володіння, розпорядження або користування майном. Громадянин ОСОБА_3 не надає доказів, якими б підтверджувалось його право власності та володіння майном, яке було вилучено під час обшуку в ТОВ «Стипхост». Не надано доказів наявності повноважень у гр. ОСОБА_3 на розпорядження або користування майном, яке ФОП « ОСОБА_3 » передав на відповідальне зберігання та технічне обслуговування ТОВ «Стипхост», згідно «Актом приема-передачи оборудования» від 27.02.2014 року. ТОВ «Стипхост» як юридична особа не заявляє самостійних вимог по відшкодуванню матеріальної шкоди. ОСОБА_3 посилається на факт винесення 27.01.2016 року СУ ГУНП в Харківській області постанови про закриття кримінального провадження №220152200000000217 за ч.1 ст. 363-1 КК України, на підставі п.2.ч.1.ст. 284 КПК України, досудове розслідування за яким здійснювалось слідчими СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківські області, однак доказів не надає. Обшук офісного приміщення ТОВ «СтіпХост» проводився слідчими Управління на підставі ухвали суду, слідчі Управління СБ України в Харківській області діяли відповідно до вимог кримінально-процесуального кодексу України межах наданої їм компетенції. На сьогодні, відсутні будь-які рішення суду, якими відповідно до ст. 307 КПК України, було б встановлено факт незаконного проведення слідчими у відношенні громадянина ОСОБА_3 слідчих дій або досудового розслідування. Вилучена під час обшуку комп`ютерна техніка, 136 комп`ютерів та 2 блоки, була визнана речовими доказами за кримінальним провадженням №220152200000000217 за ч. 1 ст. 363-1 КК України та передана до Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області згідно акту приймання-передачі вилученого майна від 04.09.2015 року, яким підтверджується, що 136 комп`ютерних блоків були опечатані та мали наявні бірки. Згідно протоколу передачі тимчасово вилученого майна від 09.10.2015 року слідчими СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області вказане майно повернуто представникам ТОВ «СтипХост» - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Позивачем не надано до суду жодного доказу завдання йому як фізичній особі матеріальної шкоди, а також, що вказана ним в позові матеріальна шкода завдана з вини слідчих Управління СБ України в Харківській області. Позивач жодними належними та допустимим доказами не доведено заподіяння йому моральної шкоди слідчими Управлінням СБ України в Харківській області. Просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі.

Представник Державної казначейської служби України - Пузіков В. А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі та надав пояснення, згідно яких наголосив, що співробітники Служби безпеки України, які виконують свої обов`язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону, не несуть відповідальності за завдані майнові збитки. Такі збитки відповідно до законодавства компенсуються за рахунок державного бюджету Службою безпеки України. Разом з цим, належного підтвердження неправомірності дії співробітників СБУ під час проведення слідчих дій позивачем не надано. Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача, за рахунок держави. Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, а тому в даному випадку стягнення коштів безпосередньо з Казначейства є неправомірним.

Третя особа - старший слідчий в ОВС СВ УСБ України в Харківській області – Хруслов Ю. В. в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Третя особа – слідчий СВ УСБ України в Харківській області – Ісаєв А. С. надав до суду письмові заперечення проти позову, згідно яких просить у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Обшук офісного приміщення ТОВ «Стіпхост» проводився мою як слідчим на підставі ухвали Київського районного Суду міста Харкова від 07.04.2016 року по справі №640/6522/135-к. Вказане рішення суду не було визнано незаконним у встановленому законодавством України порядку, а відтак обшук проводився на правовій підставі, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Дії слідчого під час проведення обшуку та провадження досудового слідства не були визнані незаконними у встановленому законом порядку. Ухвалою слідчого судді Київського районного Суду міста Харкова Муратової С.О. від 27.04.2015 року у справі №640/7616/15-к встановлено, що слідчий діяв в межах повноважень наданих ухвалою слідчого судді у спосіб, встановлений законом. Підстав для визнання незаконною бездіяльності слідчих та прокурора стосовно неповернення майна судом знайдено не було, про що зазначено в ухвалі. Окрім того, судом зазначено про те, що в ході розгляду скарги не надано жодних даних на підтвердження того, що володільцем вилучених 134 серверів та двох системних блоків є ТОВ «Стіпхост». Суду не було надано документів на підтвердження право власності на вказане майно, а відтак, не можливо говорити про порушення права власності та/або володіння позивача. За наслідками розгляду скарги захисника Якутіна В.В. в інтересах ТОВ «Стіпхост» про визнання незаконною бездіяльності слідчих СВ УСБ України в Харківській області Хруслова Ю.В., Ісаєва А.С., прокурора відділу 04/4 прокуратури Харківської області щодо неповернення, тимчасово вилученого майна, зобов`язання повернути ТОВ «Стіпхост» вилучене під час обшуку майно - було відмовлено. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.09.2016 року у справі №639/8084/15-к позивачу було повернуто 136 серверів та 2 системних блоки з наступної правової підстави - «Суд вважає, що на теперішній час у органу досудового слідства відсутні підстави для подальшого утримання зазначеного майна». Судом не приймалось рішення про повернення тимчасово вилученого майна з підстав незаконних дій органу досудового слідства та порушення кримінально-процесуального закону. Факт незаконності дій слідчого чи органу досудового слідства не був встановлений судом Жовтневим районним судом м. Харкова розглядалась скарга адвоката Якутіна В.В. на дії та бездіяльність процесуальних керівників прокуратури Жовтневого району міста Харкова, а не на дії слідчого, в той час, як позивач у своєму позові посилається на незаконність дій саме слідчого. Під час кримінального провадження та судового розгляду скарг позивача не було встановлено факт належності майна ТОВ «СтіпХост». Документів на право власності на вилучене майно не було надано ані слідчому, ані суду, який розглядав скарги позивача під час досудового слідства. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх моральних страждань та немайнових втрат через «тривалі протиправні дії слідчого» (як суб`єктивно стверджує позивач). Не надано суду також будь-яких доказів протиправності дій слідчого та не встановлено причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням. В матеріалах позовної заяви взагалі відсутнє обґрунтування розміру матеріальної шкоди та неотриманого доходу (упущеної вигоди). Також, нічим не підтверджуються посилання позивача про зіпсування комп`ютерної техніки та її непридатності після повернення органом досудового слідства. У даному випадку не встановлена протиправна поведінка слідчого чи органу досудового розслідування, не обґрунтовані та недоведені збитки, не встановлений причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, не доведена вина заподіювана шкоди. Виходячи із вищенаведеного, правові підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні. Громадян ОСОБА_3 у своєму позові зазначає інформацію про психічний тиск, вимагання хабара, залякування, погрози з боку слідчого відносно нього та членів його родини, проте жоден із зазначених фактів не підтверджується належними та допустимими доказами. Така інформація є недостовірною та порушує особисті немайнові права слідчого як фізичної особи та принижує честь, гідність та ділову репутацію як слідчого.

Харківська місцева прокуратура №1 Харківської області, яка вступила у справу, в особі уповноваженого представника ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі, просила суд відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Оцінюючи аргументи, викладені в позові, відзивах та поясненнях щодо нього, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як встановлено матеріалами справи, згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.04.2015 року (справа №640/6522/15-к), клопотання ст. слідчого в ОВС СВ УСБ України в Харківській області Хруслова Ю.В. про дозвіл на проведення обшуку у кримінальному провадженні №22015220000000013 від 19.01.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110-2 КК України задоволено частково: надано дозвіл на проведення обшуку в нежитловому приміщенні літ. А-3 №2-1, 2-2, 2-3, 2-4 у буд. АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 у м. Харкові, з метою відшукання і вилучення комп`ютерної техніки та інших носіїв інформації, банківських карток, що містять дані про протиправну діяльність (а. с. 10-11).

16.04.2015 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Харківській області Ісаєвим А. С. у зв`язку з проведенням досудового розслідування в рамках кримінального провадження №22015220000000013 від 19.01.2015 року на підставі ухвали слідчого судді по справі №640/6522/15-к від 07.04.2015 року в період часу з 16 год. 02 хв. до 22 год. 18 хв. за участю інших осіб, в т. ч. адвоката Якутіна В. В., у присутності понятих, з врученням ухвали слідчого судді про проведення обшуку ОСОБА_5 , провів обшук в нежитловому приміщенні літ. А-3 №2-1, 2-2, 2-3, 2-4 у буд. АДРЕСА_2 , за результатами якого виявлено та вилучено комп`ютерне обладнання: 134 комп`ютерних блоки та 2 системних комп`ютерних блоки чорного кольору, про що свідчить протокол обшуку, наявний в матеріалах кримінального провадження №22015220000000217, витребуваних для огляду на підставі ухвали суду про витребування доказів в порядку статті 84 ЦПК України.

Згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2015 року (справа №640/7616/15-к), в задоволенні скарги захисника Якутіна Вячеслава Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіпхост» про визнання незаконною бездіяльності слідчих СВ УСБ України в Харківській області Хруслова Ю.В., Ісаєва А.С., прокурора відділу 04/4 прокуратури Харківської області щодо неповернення тимчасово вилученого майна, зобов`язання повернути ТОВ «Стіпхост» вилучене під час обшуку майно відмовлено. Так, слідчий суддя встановив, що «…слідчий діяв в межах повноважень, наданих ухвалою слідчого судді у спосіб, встановлений законом, …підстави до визнання незаконною бездіяльності слідчих та прокурора стосовно неповернення майна відсутні. Також суд наголосив, що «…В резолютивній частині скарги захисника Якутіна В.В., який діє на підставі договору із ТОВ «Стіпхост» в особі директора Кісельова А. ОСОБА_8 , міститься вимога про зобов`язання слідчих, прокурора повернути вилучене майно ТОВ «Стіпхост», проте суду в ході розгляду скарги не надано жодних даних на підтвердження того, що володільцем вилучених 134 серверів та двох системних блоків, про які йдеться у скарзі, є ТОВ «Стіпхост», в інтересах якого захисник звернувся до суду зі скаргою. Натомість, як зазначив захисник в судовому засіданні, на теперішній час він не має точних даних щодо власника вказаної комп`ютерної техніки, начебто власником серверів, системних блоків є особисто ОСОБА_3 як фізична особа, але йому невідомо, чи перебувають вони на балансі ТОВ «Стіпхост»…» (а. с. 143-147).

07.05.2015 року старшим слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області Хрусловим Ю. В. винесено постанову про призначення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно постанови прокурора відділу прокуратури Харківської області Бондаренка А. О. про виділення матеріалів з кримінального провадження від 26.05.2015 року, з матеріалів кримінального провадження №22015220000000013 від 19.01.2015 року за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110-2 та ч. 1 ст. 363-1 КК України виділено оригінали наступних матеріалів: повідомлення про протиправне діяння від 12.05.2015 року, ухвала судді Київського районного суду м. Харкова на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , протокол обшуку від 16.04.2015 року, супровідний лист до ХНДІСЕ, постанову про призначення експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів; виділені матеріали постановлено зареєструвати у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за окремим номером.

За фактом діяльності невстановлених осіб, що призводить до порушення роботи автоматизованих систем 26.05.2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22015220000000217, про що свідчить відповідний витяг.

19.06.2015 року на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Харківської області Жиліна В. А., який здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №22015220000000217 від 26.05.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 363-1 КК України, матеріали кримінального провадження направлено за підслідністю до СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області для організації досудового розслідування за місцем вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.08.2015 року (справа №640/6518/15-к) у задоволенні скарги власника тимчасово вилученого майна – ТОВ «Стіпхост» на бездіяльність слідчих СВ УСБУ в Харківській області Ісаєва А. О., Хруслова Ю. В., прокурора прокуратури Харківської області Бондаренка А. О. в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №22015220000000013 відмовлено у зв`язку з тим, що у відповідності положень статті 32 КПК України, орган досудового розслідування, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №22015220000000217, згідно адміністративно - територіальному розподілу до території Київського районного суду м. Харкова, не віднесений, а тому подані скарги не підлягають розгляду слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова.

Як вбачається із акту приймання/передачі вилученого майна від 04.09.2015 року, слідчим в ОВС СВ УСБУ в Харківській області Ісаєвим А.С. було передано слідчому СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області Коваленко Г.О. вилучену комп`ютерну техніку у кількості 138 одиниць. У вказаному акті зокрема вказано, що на момент фактичного вилучення майна та на момент здійснення передачі працездатність комп`ютерних блоків не перевірялась.

Згідно постанови слідчого СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області Коваленко Г.О. від 05.09.2015 року комп`ютерні системні блоки у кількості 138 одиниць визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22015220000000217, речові докази залишено на зберіганні у Жовтневому РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.09.2015 року (справа №639/8084/15-к), скаргу адвоката Якутіна В`ячеслава Володимировича в інтересах ТОВ «Стіпхост» на дії та бездіяльність процесуальних керівників прокуратури Жовтневого району м. Харкова по кримінальному провадженню №2201522000000217 задоволено: зобов`язано процесуальних керівників прокурорів прокуратури Жовтневого району м. Харкова по кримінальному провадженню №2201522000000217 повернути власнику ТОВ «Стіпхост» вилучене під час обшуку 16.04.2015 року майно: 136 серверів та 2 системних блоки згідно протоколу обшуку (а. с. 22-25).

Згідно протоколу передання тимчасово вилученого майна від 09.10.2015 року, т.в.о. начальника відділення Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області Прокопенко Д. В. у присутності процесуального керівника прокурора прокуратури Жовтневого району м. Харкова Крамаренко О. С. передав 10 комп`ютерних одиниць, які були тимчасово вилучено у ТОВ «Стіпхост», представникам - ОСОБА_9 , ОСОБА_6 (а. с. 26-27).

Згідно протоколу передання тимчасово вилученого майна від 10.10.2015 року, т.в.о. начальника відділення Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області Прокопенко Д. В. у присутності процесуального керівника прокурора прокуратури Жовтневого району м. Харкова Крамаренко О. С. передав 125 комп`ютерних одиниць, які були тимчасово вилучено у ТОВ «Стіпхост», представникам - ОСОБА_9 , ОСОБА_6 (а. с. 28-32).

Бухгалтер ТОВ «Стіпхост» - ОСОБА_9 відмовилась отримувати три комп`ютерних блоки, про що свідчить протокол повернення тимчасово вилученого майна від 01.02.2016 року, складений слідчим СВ Жовтневого ВП Коваленко А. О.

Як вбачається із постанови слідчого СУ ГУ НП в Харківській області Кривун С. І. від 27.01.2016 року про закриття кримінального провадження, кримінальне провадження №22015220000000217 від 26.05.2015 року закрито за відсутністю в діях співробітників ТОВ «Стіпхост» складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 363-1 Кримінального кодексу України.

Пред`являючи позов до Управління Служби Безпеки України в Харківській області, позивач ОСОБА_3 , посилаючись на норми Конституції України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», наголошував на незаконному вилученні та викраденні комп`ютерної техніки, не упакуванні її належним чином, вимаганні у нього коштів, погроз. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач також вказує, що йому заподіяно моральну шкоду тим, що він змушений був звертатися до суду для оскарження бездіяльності посадових осіб органів державної влади, внаслідок чого втратив відчуття безпеки, верховенства права та правової стабільності, порушено його психологічне благополуччя, внаслідок чого просить відшкодувати завдану йому матеріальну та моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 2964000 (два мільйони дев`ятсот шістдесят чотири тисячі) грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

За приписами частини першої 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України)

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Враховуючи те, що у цій справі відсутні підстави для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини шостої статті 1176 ЦК України.

За приписами частини шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

При розгляді справи позивач повинен надати докази, що свідчать про протиправність дій заподіювача шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими діями та заподіяною шкодою.

Зазначений вище правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року по справі № 6-440цс16, постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі №554/741/16-ц, від 25 квітня 2018 року по справі №520/3307/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року по справі №454/1213/16-ц зазначено наступне.

Положеннями частин першої - третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодної з переліченої у частині 2 статті 23 ЦК України виключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов`язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки, Управлінням Служби Безпеки України в Харківської області, не вчинено.

Згідно абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані кримінальним процесуальним законодавством, не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

Суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_3 не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності завданої йому матеріальної та моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діяннями Управління Служби Безпеки України в Харківській області, а відтак відсутні правові підстави для задоволення вимог позову.

Згідно з положеннями частини 3 статті 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим КПК України.

Відповідні скарги представників ОСОБА_3 розглянуто слідчими суддями з урахуванням положень Кримінального процесуального кодексу України, більш того згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2015 року (справа №640/7616/15-к), у задоволенні скарги захисника Якутіна Вячеслава Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіпхост» про визнання незаконною бездіяльності слідчих СВ УСБ України в Харківській області Хруслова Ю.В., Ісаєва А.С., прокурора відділу 04/4 прокуратури Харківської області щодо неповернення тимчасово вилученого майна, зобов`язання повернути ТОВ «Стіпхост» вилучене під час обшуку майно відмовлено. Так, слідчий суддя встановив, що «…слідчий діяв в межах повноважень, наданих ухвалою слідчого судді у спосіб, встановлений законом, …підстави до визнання незаконною бездіяльності слідчих та прокурора стосовно неповернення майна відсутні. Також суд наголосив, що «…В резолютивній частині скарги захисника Якутіна В.В., який діє на підставі договору із ТОВ «Стіпхост» в особі директора Кісельова ОСОБА_10 . ОСОБА_8 , міститься вимога про зобов`язання слідчих, прокурора повернути вилучене майно ТОВ «Стіпхост», проте суду в ході розгляду скарги не надано жодних даних на підтвердження того, що володільцем вилучених 134 серверів та двох системних блоків, про які йдеться у скарзі, є ТОВ «Стіпхост», в інтересах якого захисник звернувся до суду зі скаргою. Натомість, як зазначив захисник в судовому засіданні, на теперішній час він не має точних даних щодо власника вказаної комп`ютерної техніки, начебто власником серверів, системних блоків є особисто ОСОБА_3 як фізична особа, але йому невідомо, чи перебувають вони на балансі ТОВ «Стіпхост»…»

Таким чином, з урахуванням наведеного судового рішення, суд вважає всі доводи позивача ОСОБА_3 щодо незаконності слідчої дії – обшуку, який проведений на підставі іншого судового рішення - ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.04.2015 року (справа №640/6522/15-к), та незаконності вилучення майна безпідставними та такими, що спростовані доказами, які містять в матеріалах кримінального провадження.

Твердження позивача щодо вчинення відносно та його сім`ї нього залякувань, погроз фізичною розправою, вимагання грошей суд вважає сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року. Так, позивачем не доведено вищенаведених фактів, суд їх вважає голослівними за відсутності будь-яких доказів на підтвердження вказаного у позові, вимога ж про відшкодування упущеної вигоди також жодним чином не обгрунтована, позивачем не наведено, яка ж вигода могла бути ним отримана та за яких обставин.

Так представник ТОВ «Стіпхост» - адвокат Якутін В. В. реалізував право на звернення до слідчого судді, за результатами якого постановлено ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.09.2015 року, якою зобов`язано процесуальних керівників прокурорів прокуратури Жовтневого району м. Харкова по кримінальному провадженню №2201522000000217 повернути власнику ТОВ «Стіпхост» вилучене під час обшуку 16.04.2015 року майно: 136 серверів та 2 системних блоки згідно протоколу обшуку.

При цьому, реалізація процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого/прокурора під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, а сам факт повернення вилученого майна не свідчить про протиправність дій Управління СБУ в Харківській області та завдання такими діями позивачу будь-якої шкоди.

Суду в ході розгляду цивільної справи не надано жодних даних на підтвердження того, що володільцем вилученого комп`ютерного обладнання є ТОВ «Стіпхост», яке відношення має позивач ОСОБА_3 до вилученого майна, чи вправі він розпоряджатись чи користуватись майном ТОВ «Стіпхост», де було проведено обшук тощо. У так званих «інвентаризаційних описах», що містяться на а. с. 71-71-82 справи, в тому числі від руки зроблені незрозумілі записи, у примітках вказано про пошкодження комп`ютерних одиниць, проте суд цілком погоджується з доводами представників відповідачів про те, що самостійно виготовлений стороною позивача акт приймання-передачі обладнання із зазначенням вартості майна, з огляду на відсутність будь-яких товарних чеків, накладних, висновків експертів та іншого, що прямо передбачено ч. 2 ст. 76 ЦПК, викликає сумнів щодо обґрунтованості розрахунку матеріальної шкоди, а також факт того, що вказані пошкодження техніка отримала під час перебування її у органу досудового розслідування.

Більш того, стороною позивача з незрозумілих на те причин в якості відповідача визначено лише Управління СБУ в Харківській області, хоча як встановлено судом та було відомо позивачу, кримінальне провадження №22015220000000217 від 26.05.2015 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 363-1 КК України, було направлено за підслідністю до СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області для організації досудового розслідування за місцем вчинення кримінального правопорушення, а майно, що вилучене в ході обшуку, передано слідчим в ОВС СВ УСБУ в Харківській області Ісаєвим А.С. слідчому СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області Коваленко Г.О.

Також позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому УСБУ в Харківській області моральної шкоди, яка згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Висновок спеціаліста – психолога Карачевцева Я. М. від 24.10.2018 року, з якого вбачається, що розмір моральної шкоди, спричинений державою в особі УСБУ в Харківській області, його посадових осіб складає 4692424 грн. та 18769696 грн. (в цінах на 01.01.2018 року) та 4127022 грн. та 16508088 грн. (в цінах на 01.01.2017) року, суд не приймає до уваги на підставі статті 78 ЦПК України як такий, що не відповідає вимогам допустимості доказів, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно статті 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальним знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Натомість, позивачем надано до суду висновок спеціаліста. При цьому, відповідно до статті 74 ЦПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Частиною 2 вказаної статті визначено, що допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Так, з висновку спеціаліста суд позбавлений можливості встановити, що він підготовлений саме експертом, тобто особою, яка атестована та отримала кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу». У вказаному висновку також відсутні дані відносно того, що особа, яка його підготувала, попереджена (обізнана) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Також суду не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження неправомірної поведінки осіб, що здійснювали досудове розслідування кримінального провадження №22015220000000217 від 26.05.2015 року на будь-якому його етапі, які б знаходилися у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками для позивача.

Таким чином, оскільки позивач в особі своїх уповноважених представників всупереч свого процесуального обов`язку не надав належних, допустимих та достовірних доказів про спричинення йому матеріальної та моральної шкоди, не довів протиправності у діях (бездіяльності) її заподіювачів, не довів наявності причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діями (бездіяльністю), у суду не має підстав для стягнення такої шкоди на користь позивача, тому суд і ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю, що не позбавляє позивача повторно звернутися до суду за захистом своїх прав, виправивши недоліки стосовно недоведеності позову.

Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту компенсацію матеріальної та моральної шкоди, позивач відповідно до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України зобов`язаний довести обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права, проте позивачем так і не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції. Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Так, у відповідності до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду; тобто позивач був звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим, у відповідності до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок держави.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 до Управління Служби Безпеки України в Харківській області, Державної казначейської служби України, треті особи: старший слідчий в ОВС СВ УСБ України в Харківській області – Хруслов Ю. В., слідчий СВ УСБ України в Харківській області – Ісаєв А. С. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 16, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України та на підставі ст.ст.12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Служби Безпеки України в Харківській області, Державної казначейської служби України, треті особи: старший слідчий в ОВС СВ УСБ України в Харківській області – Хруслов Ю. В., слідчий СВ УСБ України в Харківській області – Ісаєв А. С. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.06.2019 року.

Головуючий: