Ухвала суду № 82364044, 10.06.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3827/19

Номер провадження 1-кс/404/2440/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року Слідчий суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Завгородній Є.В. при секретарі Ткачук Л.О. з участю слідчого Цибулі А.С.. прокурора Козиря Є.М., заявленого володільця ОСОБА_1 , представника володільця майна - адвоката Кушнірова О.М., розглянувши у відкритому- судовому засіданні клопотання слідчого Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Цибулі А.С., про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню 42019121010000057 з попередньою кватіфікацією за ч. З ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2019 року, слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про накладення арешту на майно, що було тимчасово вилучено поруч з будинком 25 по вулиці В`ячеслава Чорновола в місті Кропивницькому, під час огляду місця події від 03 травня 2019 року.

В обгрунтування клопотання зазначає, що існує потреба у накладенні арешту на майно для збереження речових доказів, оскільки вилучені 03 червня 2019 року: грошові кошти, речі, майно і документи, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, є об`єктом кримінально протиправних дій, здобуті внаслідок корупційних кримінально-карних дій та містять відомості, що можуть бути використані при доказуванні в суді.

Слідчий з прокурором клопотання підтримали і просять задовольнити заявлені вимоги.

ОСОБА_1 разом з представником заявленого володільця майна - адвокатом Кушніровим О.М. заперечили проти заявлених вимог, оскільки:

- слідчий пропустив строк звернення з таким клопотанням до слідчого судді;

- не існує потреб у застосуванні такого заходу забезпечення;

- треба вилучити інформацію з апарату стільникового зв`язку; а не сам електронний пристрій;

- банківські картки не стосуються обставин пред`явленої підозри;

- не було добровільної видачі, оскільки на виконання вимоги представника правоохоронного орган); ОСОБА_1 примусово видав майно.

03.06.2019 року, поруч з будинком АДРЕСА_1 у громадянина ОСОБА_1 при проведенні огляду місця події виявили та вилучили: грошові кошти, речі, майно і документи, перелік яких міститься в протоколі зазначеної слідчої дії.

Тимчасово вилучене майно, речі та грошові кошти слідчий оглянув, а 04.06.2019 року визнав їх речовим доказом.

При цьому слідчий надав достатньо відомостей зафіксованих у: протоколі огляду місця події; протоколі огляду предметів, постанові про освідування особи, протоколі освідування особи, допиту свідків, огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, на підставі яких можна стверджувати про обґрунтованість підозри вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна (п. 1 ч. З ст. 132 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. З ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, слідчий у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, слідчий правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно з тих підстав, що воно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Майно, визнане речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незатежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання).

У даному кримінально^' провадженні є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно може бути приховано, передано, пошкоджено або знищено заявленим володільцем. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна

Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення

2

справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи.

Держава гарантує право громадян на забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба в тимчасовому втручанні в майнові права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження, з метою запобігання зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Тимчасове обмеження конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак суспільні інтереси переважають принцип мирного володіння майном. Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт суттєво не позначитися на інтересах власника і третіх осіб.

Згідно з п. З ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема як порушення права особи на захист. Докази, передбачені цією статтею повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду (ч. 4 ст. 87 КПК).

Зміст вище перерахованих процесуальних норм переконливо свідчить про хибність припущень адвоката, який ототожнює слідчого суддю з судом, оскільки це різні суб`єкти з різними повноваженнями.

Також на стадії досудового розслідування неможливо ухвалити судове рішення, що належать до виключної компетенції судового розгляду і суду (оцінити допустимість доказу).

Оцінкою доказів за критерієм «поза розумного сумніву» з приводу того: чи провели огляд місця події або обшук затриманої особи, добровільно чи примусово вилучили докази, а також чи дотримана вимога про необхідність роз`яснення процесуальних прав учасникам огляду на участь в огляді обшуку або перешкоджали в участі адвоката під час обшуку стане визначальною обставиною при ухваленні остаточного судового рішення у цьому кримінальному провадженні, оскільки вказані обставини підлягають доказуванню саме адвокатом під час судового розгляду" (п. З ч. 2 ст. 87 КПК України).

Слідчий суддя, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього рухомого майна спів розмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.

Майно, речі, гроші, що вилучили 03.06.2019 року під час проведення огляду місця події можуть зберігати на собі мікроскопічні частини люмінофорів, що використовувались для документування отримання ймовірної неправомірної вигоди. За таких умов, слідчий обґрунтовано вважає про необхідність забезпечення проведення експертиз. Предметом спеціальних досліджень може стати все без виключення тимчасово вилучене майно. У протилежному випадку існує ризик втрати речових доказів, а відтак необхідно забезпечити у незмінному стані збереження речового доказу, та подальшого безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до зазначеного майна для забезпечення організації проведення експертиз, а також безпосереднього дослідження доказів у суді. З огляду на вказане, не тільки інформація з телефону, а і сам корпус апарату стільникового зв`язку, банківські картки, барсетка є доказом. Передчасним буде їх повернення за належністю.

Слідчий з прокурором не пропустили 24 години строку для звернення з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, оскільки огляд і тимчасове вилучення без ухвали слідчого судді провели 03.06.2019 року, а з клопотанням до суду про арешт звернулись вже 04.06.2019 року.

На підставі ухвали слідчого судді від 04.06.2019 року, матеріали клопотання повернули прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин, які обраховувати з моменту отримання ухвали.

07.06.2019 року, о 12 годині 09 хвилин, прокурор отримав ухвалу слідчого судді про повернення клопотання, а з виправленою редакцією клопотання звернувся 10.06.2019 року, об 11 годині 59 хвилин,- з додержанням 72 годин, тобто встановленого слідчим суддею процесуального строку, який він не пропустив, тому не існує потреб у поновленні строку звернення з клопотанням про арешт майна.

З урахуванням викладеного і керуючись ст. ст. 170, 172-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Цибулі А.С. - задовольнити.

Накласти арешт та заборонити відчужувати, розпоряджатись, користуватись: ідентифікованими імітаційними зображеннями вісьмидесятьма шести купюр номіналом по 500 грн., кожна з яких серії ВЕ номер 5273635: одну купюру номіналом 500 п`ятсот грн. СЗ 2212884; одну купюру номіналом 500грн. ЛИ 9506788; змиви з лівої та правої руки ОСОБА_1 ; банківську картку «Приватбанк», золота катка «Універсальна» № НОМЕР_1 ; банківську картку «Приватбанк» золота картка для виплат № 4731219108740261; одну купюру номіналом 10 доларів США МБ 32089008В; одну купюру номіналом 100 грн. МВ 3587858; одну купюру номіналом 20 грн. ТИ 9234219; одну купюру номіналом 10 грн. ЮВ 4942871; одну купюру номіналом 5 грн. ЮВ 2596853; одну купюру номіналом 1 грн. ТЗ 8446733; мобільний телефон Хіоші, ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 ; барсетку чорного кольору на ремінці, володільцем, яких заявлений ОСОБА_1 .

Слідчому Кропивницького відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області вчинити дії спрямовані на реєстрацію арешту майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчений строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Є. В. Завгородній