Рішення № 8236372, 04.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.10 р.                     Справа № 40/11                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ”Сканія Кредит Україна”, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ”МАЗ - транс”, м. Донецьк

про стягнення 373 555 грн. 61 коп.

за участю:

представників сторін

від позивача Кульга М.В. - юрисконсульт

від відповідача не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „МАЗ - транс” про стягнення з останнього основного боргу з лізингових платежів в сумі 326 758 грн. 61 коп., пені в сумі 41597 грн. 14 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань щодо внесення лізингових платежів, трьох процентів річних в сумі 5 199 грн. 86 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання згідно договору №89-01082 від 21.03.07р фінансового лізингу від 21.03.07р.

Сторін повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „ адресат вибув”. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", " за зазначеною адресою не знаходиться” („ не проживає”), „за закінченням терміну зберігання” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Безпосередньо у судовому засіданні, представник позивача надав суду довідку станом на 04.0310р. про включення підприємства відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України де визначено, що воно знаходиться за юридичною адресою, вказаної у позовній заяві, а саме: 83009, м. Донецьк, Київський район, вул. Светлова, 1А. Таким чином, відповідача повідомлено належним чином про час та місце проведення судового засідання по даній справі.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

До прийняття рішення по справі позивач використовуючи своє право, передбачене статтею 22 ГПК України уточнив свої позовні вимоги відносно стягнення з відповідача пені, яка дорівнює 28048 грн. 77 коп., і нараховується відповідно до додатку №2 до договору фінансового лізингу № 89-01082 від 21.03.07р. згідно графіку внесення лізингових платежів.

Позивачем заявлене клопотання про застосування заходів забезпечення позову по даній справі у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача та грошові кошти, які знаходяться на його розрахункових рахунках в установах банку.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та дійшов до висновку щодо їх необґрунтованості також з урахуванням наступного:

Ш          розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

Ш          забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

Ш          наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

Ш          імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів;

Ш          запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу;

Ш          відсутнє ймовірність припущення того, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Ш           позивачем не доведені індивідуальні визначені ознаки рухомого та нерухомого майна, на яке може бути накладено арешт, відсутні розрахункові рахунки відповідача відкриті в установах банків тощо;

Ш          тобто, відсутні докази того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З урахуванням викладеного, у задоволенні клопотання позивача щодо застосування у справі заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача та грошові кошти, які знаходяться на його розрахункових рахунках в установах банку.

Позов мотивовано тим, що 21.03.07р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна”, надалі Лізингодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „МАЗ-транс” надалі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу № 89-01082, додатків до нього, згідно якого у Лізингодавця виникли перед Лізингоодержувачем зобов’язання щодо передачі у користування на визначений договором строк предмету лізингу та сплати лізингових платежів тощо.

Відповідно до пункту 1.1 предметом договору фінансового лізингу - є транспортний засіб сідловий тягач типу Scania R420 LA4X2HNA, шасі 5169364. Факт передачі предмету лізингу підтверджується видатковою накладною № 0000000015 від 28.03.07р. та актом прийняття предмету лізингу від 28.03.07р., довіреністю серії ЯНН № 289020 від 07.04.07р., виданої на ім’я представника відповідача Булгакова М.В.

Згідно пункту 6.1 договору відповідач зобов’язаний сплачувати лізингові платежі за користування предметом лізингу в порядку та розмірах визначених договором та графіком платежів, як це встановлено у додатку №2 до договору фінансового лізингу, що відповідає вимогам частини 1 статті 16 Закону України „ Про фінансовий лізинг”.

Зміст лізингових платежів встановлено у пункті 6.2 договору, а саме він включає, зокрема:

·          частину вартості предмету лізингу;

·          винагороду Лізингодавцю;

·          компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати Лізингодавця, які безпосередньо пов’язані з договором.

Порядок внесення лізингових платежів встановлено сторонами у пункті 6.3 договору. Так, внесення лізингових платежів відбувається шляхом перерахування відповідного еквіваленту такого платежу, вираженого в Євро, у гривнях за курсом, встановленим Національним банком України на дату здійснення платежу.

Станом на 30.09.09р. заборгованість відповідача щодо сплати лізингових платежів, з урахуванням Євро склала 326758 грн. 61 коп. ( заборгованість в Євро дорівнює сумі 28047 грн. 95 коп.).

Оскільки Лізингоодержувач не виконав свої зобов’язання за договором, і мале місце несвоєчасне внесення лізингових платежів, Лізингодавець, з посиланням на пункти 6.3 та 6.9 договору, намагається стягнути з останнього пеню в сумі 41597 грн. 14 коп. ( з урахуванням уточнень вона становить - 28048 грн. 77 коп.).

Відповідач прострочив внесення лізингових платежів, а саме своєчасне виконання грошових зобов’язань, а тому позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних в сумі 5 199 грн. 86 коп. за період з 31.07.08р. по 31.07.09р.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найом (оренду) з урахуванням особливостей, п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. Сторони досягли суттєвих умов договору, а тому відповідно до вимог ст.638 ЦК України та ст.ст. 180,181 ГК України він вважається укладеним.

Крім того, до відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються частиною 1 статті 16 Закону України ” Про фінансовий лізинг” та статтями 1, 3 Закону України "Про лізинг".

Стаття 292 ГК України дає наступне визначення лізингу, що це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 2 ст. 292 ГК України, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За приписами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про лізинг", фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, які виникають на підставі договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу Лізингодавець зобов’язується придбати у власність річ у продавця (постачальника) у відповідності з установленими Лізингоотримувачем специфікаціями та умовами та передати її у користування Лізингоотримувачеві на певний строк не менш ніж один рік за встановлену плату (лізингові платежі). Таким чином, між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

В силу ст. 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Свої зобов’язання за договором фінансового лізингу відповідач у повному обсязі не виконав.

Зобов’язання не припинилося виконанням проведеним належним чином, а тому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу зі сплати лізингових платежів в сумі 326 758 грн. 61 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Додаткові зобов’язання існують доти поки існує основне зобов’язання.

Факт прострочення внесення лізингових платежів, підтверджено матеріалами справи. Наданий позивачем уточнений розрахунок пені відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення внесення орендних платежів та виконання грошових зобов’язань в сумі 28 048 грн. 77 коп. відповідно до графіку платежів за договором фінансового лізингу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У задоволенні решти частини пені в сумі 13548 грн. 37 коп. слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.

Частина друга ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший розмір процентів не встановлено договором, а докази у справі свідчать про наявність прострочення внесення орендних платежів, (несвоєчасне виконання грошових зобов’язань). З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних в сумі 5 199 грн. 86 коп. за період з 31.07.08р. по 31.07.09р. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини 4 статті 49 ГПК України.

Позивач згідно платіжного доручення №668 від 24.09.09р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи, зайво перерахував до державного бюджету державне мито в сумі 6 грн. 95 коп. Згідно вимог статті 47 ГПК України воно підлягає поверненню йому на його розрахунковий рахунок. Підставою повернення державного мита є дане рішення, затверджене гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

За згодою представника позивача присутнього у судовому засіданні, згідно ч.ч. 2,3 статті 85 ГПК України було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, а тому воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1 Закону України "Про лізинг", ст. ст. 1, 3 Закону України "Про фінансовий лізинг", пунктом 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито”, ст.ст. 526, 599, 638, 806 ЦК України, ст.ст. 180, 181, 193, п. 6 ст. 232, ст. 292 ГК України, ст.ст. 44, 47, 49,75, 82, 84, ч. ч. 2, 3, ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „ Сканія Кредит Україна” задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МАЗ – транс”, 83009, м. Донецьк, вул. Светлова 1-а, п/р 260010101926 в ЗАТ „ПромКредитБанк”, м. Донецьк, МФО 320984, ід. код 30711276, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит України”, 03045, м. Київ, Столичне шосе, 100, п/р 26006200285069 в АКБ „ СітіБанк”, МФО 300584, ід. код 33052443, основний борг з лізингових платежів в сумі 326 758 грн. 61 коп., пеню сумі 28048 грн. 77 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань щодо внесення лізингових платежів, три процента річних в сумі 5199 грн. 86 коп., витрати по державному миту в сумі 3 600 грн. 08 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 227 грн. 44 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна” щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю” МАЗ – транс” пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань щодо внесення лізингових платежів в сумі 13548 грн. 37 коп. відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна”, 03045, м. Київ, Столичне шосе, 100, на його п/р 26006200285069 в АКБ „СітіБанк”, МФО 300584, ід. код 33052443, зайве перераховане державне мито в сумі 6 грн. 95 коп., перераховане платіжним дорученням №668 від 24.09.09р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи. Підставою повернення державного мита є дане рішення, затверджене гербовою печаткою господарського суду Донецької області.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя