Рішення № 82363239, 04.04.2019, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/763/18

Провадження №: 2/0343/152/19

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2019 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Керніцького І. І.,

секретаря - Оленюк Т. В.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вимогами про визнання житлового будинку (домоволодіння/будинковолодіння) АДРЕСА_1 , її з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю.

Зазначені вимоги обґрунтовані тим, що 18.06.1983 року між нею та відповідачем було укладено шлюб.

Долинський районний суд Івано-Франківської області 18.03.2009 р. своїм рішенням визнав за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння, вартістю 107 992 гривні 00 коп., згідно даних технічного паспорта на садибний (індивідуальний житловий) будинок, яке знаходиться у АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку загальною площею 98,1 кв.м., житловою площею 55,7 кв.м., допоміжною площею 42,4 кв.м., погребу, майстерні, стодоли, стайні, гаражу, вбиральні, криниці, воріт, огорожі, що належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як сам ОСОБА_2 був єдиним спадкоємцем за законом.

Ще в той момент, коли дане домоволодіння рахувалось за батьками відповідача, стан житлового будинку був незадовільним і вже тоді потребував значного покращення, у зв`язку із великим відсотком зносу будинку, шляхом проведення ремонтних робіт.

Усвідомлюючи необхідність проведення капітального ремонту задля покращення умов проживання в даному житловому будинку та розраховуючи, що в подальшому це домоволодіння буде подароване комусь із спільних дітей подружжя, під час спільного проживання із відповідачем, однак з її ініціативи та її власними трудовими і грошовими затратами, а також покладаючись на допомогу дітей, без участі чи будь якої фінансової допомоги відповідача.

В цілому, говорячи про істотне покращення даного житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , відповідно до висновку про незалежну оцінку нерухомого майна вартість домоволодіння уже після проведення капітального ремонту становила 852 515,00 грн., що на 744 523,00 грн. більше від його вартості з моменту набуття відповідачем права приватної власності у 2009 році. І навіть беручи до уваги коливання цін на ринку нерухомості та різницю в курсі валют, такі зміни не можлива не вважати істотним покращенням.

Також варто зауважити, що з її сторони наявність особистих витрат в утриманні майна, належного відповідачу, та в управлінні даним майном або в догляді за ним зумовлюється і фактом постійного догляду за житловим будинком та регулярною сплатою за користування електроенергією, газопостачанням та за інші комунальні послуги протягом уже майже 20 років.

Відповідач подав відзив на позовну заяву відповідно до якого просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю позовних вимог. Зазначивши, що даний позов є необґрунтованим та безпідставним, а також таким, що не підлягає до задоволення з таких підстав, що будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 області не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки воно було збудоване і належало ще його батькам. Після їх смерті було успадковане ним. Протягом останніх 4-х років в даному будинку він майже не проживав через постійні конфлікти збоку позивачки, так і через те, що практично весь час перебував у відрядженнях на роботі спочатку в Сибірі, а в останні роки - на різних свердловинах у Львівській та Полтавській областях. Оскільки за його відсутності позивачка довела будинок та господарські споруди до жахливого стану - повного безпорядку та антисанітарії, він неодноразово вимагав від неї привести будинок у нормальний цивілізований стан, хоча б такий, у якому йому залишили його батьки. На його вимоги колишня дружина відповідала тільки те, що вона є інвалідом і коштів їй вистачає лише на ліки та харчування. Оскільки він вже не міг дивитись спокійно на нищення майна, яке тяжкою працею було збудовано батьками, то ще в 2007 році розпочав ремонти будинку. Позивачка свідомо хоче ввести суд в оману, вказуючи, що вона провела ремонт в будинку за власні кошти. Насправіді ремонт проводився за кошти їхнього сина ОСОБА_6 , який там проживає з сім`єю.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, зіславшись на обставини викладені у позовній заяві. Додатково пояснила, що спільно з відповідачем робили ремонт туалету і частково ванни. Матеріали для проведення опалення в будинку купляла вона разом з відповідачем приблизно в 2008 році. Заміна вхідних дверей в будинку та вікон в двох кімнатах проводилась разом.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Шевчук П.В. (договір № 04-06/18 про надання правової допомоги від 04.06.2018 року) в судовому засіданні вимоги заявлені його довірителькою підтримав та просив позов задоволити, визнати житловий будинок (домоволодіння/будинковолодіння) АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю. Також просив взяти до уваги, що з сторони позивачки є особисті витрати в утриманні майна, належного відповідачу, та в управлінні даним майном та в догляді за ним зумовлюється і фактом постійного догляду за житловим будинком та регулярною сплатою за користування електроенергією, газопостачанням та за інші комунальні послуги протягом уже майже 20 років. Даний факт підтверджується великою кількістю квитанцій про плату за користування послугами, копії яких надано.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Обставини викладені в позовнй заяві вважає необґрунтованими та безпідставними. Ремонт будинку робив син ОСОБА_6 Він не проживає в даному будинку з 2015 року. Вони домовлялися з позивачкою, що ідуть жити в різні місця. Він придбав квартиру у м . Івано - Франківську. В 2007 році почав ремонт будинку, збив штукатурку зі стін. Розібрали стару підлогу із сином ОСОБА_6 , залили стяжку, поміняв п`ять вікон та вхідні двері. Купив плитку у ванну та на кухню, кухонний гарнітур.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кажук В.Б. (договір про надання правничої допомоги від 21.05.2018 року) в судовому засіданні позовні заявлені вимоги ОСОБА_1 не визнав. Вказавши, що не заслуговує на увагу твердження позивачки про те, що дане будинковолодіння після смерті батьків відповідача, тобто на час успадкування його довірителем, було в занедбаному стані і потребувало капітального ремонту. Насправді ще за життя батьки ОСОБА_2 , будучи добрими господарями, постійно слідкували за будинком та господарськими спорудами, тримали їх в чистоті та порядку, проводили поточні ремонти. Таким чином при їхньому житті будинковолодіння завжди перебувало в доглянутому стані. В 2007 році його довіритель розпочав ремонти будинку, Проте у 2009 році захворів їх син ОСОБА_8 (діагноз - рак кісток), всі ремонтні роботи відповідач змушений був припинити і всі кошти (загально до 100 тис. доларів США) своїх коштів і позичених у друзів ОСОБА_2 витратив на лікування сина. Таким чином, ремонтні роботи в будинку не розпочались в 2009 році, як стверджує позивачка і під її впливом повторюють свідки, а були призупинені через хворобу старшого сина ОСОБА_8 . Жодні ремонтні роботи з 2009 по 2014 не проводились. У 2014 році ОСОБА_2 дав 1000 доларів США синові ОСОБА_6 для продовження ремонту. Він за ці гроші повинен був зробити ремонт у коридорі, якого не зробив по сьогоднішній день. Позивачка та її свідки впевнено стверджували що жодних коштів в ремонт відповідач не вкладав, проте це не відповідає дійсності, бо - 12.07.2017 року його довіритель купив котел за 24050 грн., у 2017 році дав синові ОСОБА_6 15 000 гривень на купівлю блоків і цементу. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі з 18 червня 1963 року, про що свідчить фотокопією паспорта заявниці з відтиском штампу про шлюб (а.с.6-7).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.03.2009 року, справа № 2-281/2009, вирішено: визнати за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння, яке знаходиться у АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку загальною площею 98,1 кв.м., житловою площею 55,7 кв.м., допоміжною площею 42,4 кв.м., погребу, майстерні, стодоли, стайні, гаражу, вбиральні, криниці, воріт, огорожі, що належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16-17).

Право власності відповідача на зазначений житловий будинок підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22647677 дата: 06.05.2009 та копією технічним паспорту складеного 13.01.2009 року ( а.с.9,10-15).

Позивачкою до матеріалів справи надано звіт про оцінку майна, об`єкт оцінки: житловий будинок, загальною площею 98,1 км.кв., житловою площею 55.7 кв.АДРЕСА_1 (а.с.18-33).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що майно відповідача збільшилося в своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат, тому згідно ст. 62 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи єдиним доказом обґрунтування позовних вимог позивача є покази свідків, а саме:

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він є сином сторін по справі. З 2009 року почали проводити ремонтні роботи. Провели ремонт трьох житлових кімнатах, облаштували туалет, ванну кімнату, кухню. Ремонтні роботи проводив брат ОСОБА_6 . Він допомагав привозити будівельні матеріали з м.Івано-Франківськ з гуртівні, що на вулиці Чорновола. Кошти на придбання матеріалів надавала мама, позивачка по справі. Батько коштів на ремонт не надавав. Він проживає в спірному будинку. В м.Тисмениця будівельні матеріали вони не купляли. За матеріали мама витратила приблизно 100-200 тисяч. Батько згоди на ремонтні роботи не давав, однак і не заперечував.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що проживає в АДРЕСА_1 . Сторони по справі є його батьками. Після березня 2009 року проводили ремонтні роботи. Збивали штукатурку, міняли електропроводку, відремонтували три кімнати, санвузол. Він клав дренажі. Кошти на матеріали здебільшого давала мама, позивачка по справі. Батько участі в ремонті не приймав. Для проведення робіт було використано багато матеріалів. До цього часу він продовжує ремонт будинку. Будинок належить його батьку, відповідачу по справі. Батько зразу давав дозвіл на будівельні роботи, а згодом в листопаді 2017 році заборонив проводити ремонти.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що до 2009 року вона з своєю сім`єю часто відвідувала сім`ю ОСОБА_2 . Після цього будинок значно покращився. Зроблено ремонт в кімнатах, теплу підлогу,облаштовано ванну кімнату та туалет, проведено опалення. Відповідач більшість часу перебував на роботах за межами України. Ремонт проводився 2-3 роки назад. Кошти на ремонт надавала позивачка, яка жалілась на те, що відповідач не надає коштів. Позивачка позичала в неї кошти для придбання котла.

В судовому зсіданні допитана в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що її чоловік навчався із сином позивачки ОСОБА_8 , вони часто приїжджали в гості до останнього. Будинок був старий. Після 2009 року брат ОСОБА_8 - ОСОБА_6 проводив ремонти в кімнаті, ванні, кухні. Ці ремонтні роботи проходили протягом 2-3 років. Крім того проводили встановлення опалення. Вона разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 їхали їхнім бусом в м.Івано-Франківськ, щоб придбати будівельні матеріали. Кошти на ці матеріали надавала позивачка. Це було весною 2018 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 ствердив, що з сім`єю вона знайома біля 30 років. Зараз товаришує з позивачкою, часто буває в їхньому домі.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з сином сторін по справі ОСОБА_8 , час від часу він бував за місцем проживання. Ремонт будинку почався після 2012 року. Ремонт проводив брат ОСОБА_8 – ОСОБА_6 . Було пофарбовані стіни, інші роботи. Кошти надавала мама, позивачка по справі, та ОСОБА_6 . Відповідача він бачив в серпні 2017 року. ОСОБА_8 жалівся, що батько не надає коштів на ремонт, хоча має таку можливість.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 ствердив, що він товаришував з сином сторін по справі ОСОБА_8 . Він бував в ОСОБА_8 ще до 2008 року. Ремонт робили кілька років назад. На його думку стан будинку значно покращився. Він надав ОСОБА_8 свій бус для перевезення придбанних будівельних матеріалів. Ремонтні роботи проводив ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_26 в судому засіданні пояснив, що він є однокласник сина позивачки, товаришують до цього часу. Раніше будинок був у задовільному стані для проживання. Востаннє він був в цьому будинку рік тому. Побачив, що в будинку зроблений гарний ремонт, проведено опалення. Наскільки йому відомо ремонт проводив син позивачки ОСОБА_6 . Хто оплачував вартість ремонту йому невідомо.

Показання даних свідків суперечливі, не узгоджуються між собою і повністю спростовуються вищеперечисленими доказами, здобутими судом.

Разом з тим суд зазначає, що в матеріалах цивільної справи є копії квитанції внесення позивачем грошових коштів на придбання вказаних будівельних матеріалів для здійснення капітального ремонту спірного житлового будинку та оплати комунальних послуг (а.с.43-132), крім того позивачка не надала суду жодного письмового доказу свого матеріального стану (довідки про її доходи за період зазначений в позові коли проводилися ремонтні роботи), з яких суд мав би можливість встановити факт внесення позивачкою особистих коштів в проведення зазначених нею в позові ремонтних робіт.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Частиною 1 ст. 62 СК України встановлено, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Верховний Суд України роз`яснив, що стаття 57 Сімейного кодексу України визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як стаття 62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування встановлених статтею 62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою має бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик. Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення. При цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта. У правовому висновку ВСУ зазначив, що суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю (постанова Верховного Суду України від 08.11.2017 року у справі № 6-1447цс17).

Визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна, але й той факт, що слугувало джерелом його набуття, спільні сумісні кошти чи спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як зазначає відповідач у відзиві, що практично весь час перебував у відрядженнях на роботі спочатку в Сибірі, а в останні роки - на різних свердловинах у Львівській та Полтавській областях. За цей період за власні кошти і без фінансової допомоги позивачки придбав 2 квартири в місті Івано-Франківську, а ще раніше - у 1993 році купив квартиру в АДРЕСА_2 , де на даний час зареєстрована позивачка, а також в судовому засіданні ствердила свідок ОСОБА_19 , що відповідач більшість часу перебував на роботах за межами України, що не спростовувала і не заперечила позивачка.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачкою не обґрунтовано відповідно до вимог чинного законодавства та не доведено у встановленому законом порядку своїх позовних вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 18,62 СК України, ст.ст. 7, 12, 17, 18, 76, 259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задовленні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .

Суддя Долинського районного суду І. І. Керніцький