Ухвала суду № 82361416, 03.06.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4404/19

(2/199/2606/19)

УХВАЛА

03.06.2019 м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Подорець О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровські області, ОСОБА_2 про зняття арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровські області, ОСОБА_2 про зняття арешту.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Так, відповідно до п.п.2,4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: місце проживання сторін, тоді як місце проживання позивача не зазначено в повному обсязі, а також зміст позовних вимог (спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

З позовної заяви слідує, що позивач, одночасно з посиланням на положення ст. 391 ЦК України та ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», просить зняти арешт з усього його майна, накладеного постановою державного виконавця в межах примусового виконання рішення суду за виконавчим листом №2-2910 від 24.11.2006, виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська.

Водночас, з врахуванням положень ст.ст. 4, 18 ЦПК України, обираючи саме такий спосіб захисту, позивач не зазначає обставин неможливості зняття арешту в позасудовому порядку на підставі п.7 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», а також звернення до суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України (в разі відмови виконавця). Не містить позовна заява і доказів по таким обставинам.

Слід наголосити, що виконавче провадження з примусового виконання судових рішень є завершальною стадією судового провадження розглянутих по суті судових справ. На цій стадії судом можливий розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, в порядку регламентованому розділом 7 ЦПК України та за участі кола осіб, процесуальний статус яких відмінний від сторін позовного провадження.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, якщо при цьому відсутні у справі підстави для застосування вимог виключної підсудності (ст. 30 ЦПК України).

Так, за змістом ч.2 ст. 30 ЦПК України позови по зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Зі змісту положень вказаної норми права слідує, що вид майна (рухоме чи нерухоме), з приводу якого подано позов про зняття арешту, не розмежовується.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», а також Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 41 Постанови № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (ст. 114 ЦПК України), є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

В тексті позовної заяви зазначено адресу відповідача Амур-Нижньодніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області: м. Дніпро, пр. Слобожанський,42, що по територіальності не відноситься до Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра. Місце проживання іншого відповідача – ОСОБА_2 також не є територією Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра.

Із позовної заяви не вбачається, на яке майно накладено арешт і місце знаходження цього майна, а також не надано належних доказів щодо місцезнаходження майна щодо якого ставиться питання зняття арешту на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, що позбавляє суд визначитися із підсудністю справи.

Як роз`яснив в пунктах 2, 4 своєї постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" № 5 від 03 червня 2016 року відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI). У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі. У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор. 4. У разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 15 ЦПК, статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна пов`язаний з їх підприємницькою діяльністю.

В абз.1,2 пункту 1 своєї постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" № 5 від 03 червня 2016 року роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Перед судом ставиться питання про зняття арешту з майна, який був накладений в порядку виконання судового рішення, ухваленого Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська.

Як роз`яснив в пункті 5 своєї постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" № 5 від 03 червня 2016 року у разі якщо опис та арешт майна проводиться державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК, а не позов.

Крім того, арешт скасовує той орган, який його накладав, що також передбачено ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд також звертає увагу позивача на положення Закону України «Про виконавче провадження» щодо того між якими сторонами виникає спір в разі наявності обставин, про які зазначає позивач. На вказане також вказує Верховний Суд України в п. 4 постанови від 27.08.1976 №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису».

Відповідні роз`яснення містяться також в п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику про зняття арешту з майна».

Отже, позивачу під час вибору способу захисту порушеного права необхідно врахувати вказане вище та свій процесуальний статус.

Крім того, ч.5 ст. 95 ЦПК України встановлено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Спосіб усунення недоліків заяви полягає в поданні заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду.

Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу вимоги ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, а саме - якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1. ст.6 Конвенції про захист прав людини ї основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровські області, ОСОБА_2 про зняття арешту - залишити без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі у строк до 28 червня 2019 року але не більше десяти днів з дня отримання ним ухвали.

У разі невиконання ухвали суду і не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Cуддя О.Б.Подорець