Рішення № 82360174, 12.06.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/2781/19

Провадження №2-а/522/265/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання - Грищук В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та просив визнати протиправним та скасувати рішення відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення ГУ ДМС України в Одеській області №26 від 10.01.2019 року про примусове повернення громадянина Гвінеї ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви відзначено, що рішення про примусове повернення в країну походження є протиправним, адже прийнято з порушенням ч. 1 ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», адже позивач не може повернутися до Гвінеї у зв`язку з загрозою його життю та здоров`ю. Вказує, що права позивача були порушення, адже не було надано перекладача громадянину Гвінеї, який не володіє українською мовою та не міститься його підпис в рішенні.

Ухвалою суду від 21.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано 10-денний термін для усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків позову, ухвалою суду від 11.03.2019 року провадження у справі відкрите, розгляд справи призначено на 26.03.2019 року.

У судові засіданні призначені на 26.03.2019 року, 10.04.2019 року, 19.04.2019 року 25.04.2019 року, 03.06.2019 року не з`являвся перекладач, тому розгляд справи відкладався.

До суду 28.03.2019 року надійшов відзив представника ГУ ДМС України в Одеській області Білоконь Н.О., згідно якого просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачу було відмовлено у оформленні документів щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. В результаті судового розгляду рішення про відмову в наданні статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту не було скасовано. Вказують, що позивач 10.01.2019 року ознайомився з рішенням про його повернення в країну походження та зобов`язався покинути території України у строк до 08.02.22019 року, що посвідчив власноруч записаною датою та підписом. Рішення про примусове повернення в країну походження було прийнято з урахуванням всіх обставин, що мають значення та відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 за допомогою перекладача Лама Матьє Кюсе та його представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги та просили задовольнити.

Представник відповідача Стельмах О.М. заперечував проти задоволення позову, підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 10.01.2019 року Головним управлінням державної міграційної служби України в Одеській області №ПН МОД 006768 накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Позивач оплатив розмір штрафу, що підтверджується квитанцією №25327675-1 від 17.01.2019 року.

Рішенням №26 головного спеціалісту відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення ГУ ДМС України в Одеській області Вінцевським В.А. погодженого заступником начальника відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення ГУ ДМС України в Одеській області Максименко А.В. від 10.01.2019 року було вирішено примусово повернути в країну походження громадянина Гвінеї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 08.02.2019 року.

Позивач 10.01.2019 року написав розписку, згідно якої зобов`язався залишити територію України не пізніше 08.02.2019 року.

За нормою п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року визначено, що поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця: 1)знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2)наявність ґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3)побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження наслідок таких побоювань.

Як вбачається з матеріалів справи, на час винесення спірного рішення позивачем не було надано доказів та не було наведено наявності обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ж статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що унеможливлювали примусове видворення за межі України.

Пункт 45 Керівництво з процедур і критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісару ООН у справах біженців особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

Безпідставним є посилання позивача на те, що інформація по країні походження підтверджує наявність у нього цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань у разі повернення до Гвінеї, з огляду на наступне.

Інформація по країні походження сама по собі не може бути підставою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу біженця особам, які прибули до України та звернулись із такою заявою або визнання особою, що потребує додатково захисту, без наявності передбачених на це законодавством підстав щодо конкретної особи, яка звернулась за захистом так і щодо прийняття рішення органом міграційної служби про примусове повернення в країну походження.

Керівництвом з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН надано загальний аналіз поняття «цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань». Цей критерій складається із суб`єктивної та об`єктивної сторін. Суб`єктивна сторона психічний стан, який пов`язаний із характеристикою особистості заявника, а тому, зазначається, що висновок про стан у країні-походження не є визначальним. Під впливом суб`єктивної оцінки ситуації, що склалась навколо, особа вирішила покинути країну і стала біженцем. Об`єктивна сторона пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

Суд враховую надане позивачем Положення в сфері прав людини в Гвінеї, Доповідь Верхового комісара Організації об`єднаних націй по правам людини, проте особа позивача не має суб`єктивних характеристик з-за які може побоюватися стати жертвою переслідувань в країні походження.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач належить до певної політичної, релігійної, військової або громадської організації. Твердження позивача про його конфліктну ситуацію на сімейному підґрунті з сім`єю дівчини мусульманки не підтверджено матеріалами справи.

З пояснень ОСОБА_1 наданих ІНФОРМАЦІЯ_2 року головному спеціалісту відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення ГУ ДМС України в Одеській області Вінцевському В.А. вбачається, що позивач не потребує перекладача, з пояснень позивача наданих у судовому засіданні, проживає в України з 2009 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства від 10 січня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 74, 77, 90, 91, 268-271, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження - залишити без задоволення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 12.06.2019 року.

Суддя В.Я. Бондар