Рішення № 82358810, 31.05.2019, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2741/17

Провадження № 2/740/14/19

РІШЕННЯ

іменем України

31 травня 2019 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., за участі секретарів судового засідання Шадура І.Ю., Кубрак Н.М., позивача ОСОБА_1 та її представника-адвоката Литовченка Д.М., відповідача ОСОБА_2 та його представника- ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,- ОСОБА_4 , про визнання нерухомого майна об`єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на частку нерухомого майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання 2 / 3 часток буд. АДРЕСА_1 з побудованими за час шлюбу господарськими будівлями та спорудами об`єктом права спільної сумісної власності сторін та визнання за позивачем права власності на 1 / 3 частку вказаного будинку. Позов обгрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 2001 року, який розірваний за рішенням суду від 22 січня 2014 року, останні є батьками ОСОБА_2 , 2002 року народження. 20 січня 2005 року відповідач отримав у дарунок 2 / 3 частки спірного будинку, обставини договору дарування позивачем оспорюються. Позивач об`єктивно вважала, що купівля даної частки будинку, оформлена як дарування,-це удаваний правочин, у зв`язку з чим рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 08 вересня 2015 року за позивачем визнано право власності на 1 / 3 частку даного будинку. В подальшому дане рішення було скасоване в апеляційному порядку 16 червня 2016 року. До розірвання шлюбу відносини сторін були добрі, останні вели спільне господарство, спільними коштами та спільними зусиллями облаштовували даний будинок, реконструювали та здійснили добудову допоміжних приміщень, капітальної огорожі. Позивач безпосередньо брала участь у будівництві всіх прибудов, у ремонті, купувала частину будівельних матеріалів, використовуючи при цьому свою заробітну плату. Безпосередньо було здійснено заміну підлоги у чотирьох кімнатах на нову дерев`яну із заміною підпомостників, проведено ремонт стелі у трьох кімнатах, встановлені нові стіни із гіпсокартону, у будинку встановлені дев`ять металопластикових вікон, встановлено одні двійні двері та три одинарні, у ванній кімнаті встановлений унітаз, на підлогу покладена кахельна плитка, побудована нова котельня із встановленням нового котлу опалення, нової колонки для гарячого водопостачання, на підлогу покладена кахельна плитка, улаштовано стіни із гіпсокартону, побудовано веранду площею 24,2 кв.м. «а1», гараж площею 25,7 кв.м. «Г», сарай площею 9,5 кв.м. «к», альтанка площею 5,8 кв.м. «н», убиральня площею 1,2 кв.м. «У1», цегляний ганок «а4», яма вигрібна із залізобетонних кілець «Я», яма вигрібна бетонна «Я1», залізобетонна огорожа «№10», огорожа з металопрофілю «№11», ворота металеві «№8», металева хвіртка «№9». Будинок за спільні сімейні кошти та зусилля значно збільшив свій розмір, збільшив свої якісні показники та вартість, збудована значна чисельність нових об`єктів. Площа будинку на час дарування була 87,1 кв.м., вартість 14103 грн., у 2013 році-130,1 кв.м., інвентаризаційна вартість 84139 грн.. Позивач має зареєстроване місце проживання у даному будинку, відповідач, який є платником аліментів на сина сторін, перешкоджає позивачу у користуванні вказаним будинком, у зв`язку з чим позивач вимушена наймати житло. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Литовченко Д.М. позов підтримав за вищевикладених обставин, пояснивши, що спірна частка будинку є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, оскільки її вартість істотно збільшилась внаслідок трудових та грошових затрат позивача, яка зверталась до суду за захистом свого порушеного права із позовом про визнання договору дарування удаваним, у зв`язку з чим позовна давність не пропущена. Дана позиція підтримана в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 ..

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши, що за час шлюбу була добудована тільки котельня, позивач була у нотаріуса і знала про договір дарування, кошти попередньому власнику не передавались. Дана позиція підтримана в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 , який пояснив, що позивач пропустила строк позовної давності, позивачем не доведено позов, прибудови є самочинні, відсутня декларація про введення в експлуатацію, земля під будинком не приватизована, експертиза не встановила істотного збільшення вартості будинку, не визначена частка, яка вкладена кожною стороною у майно, просить застосувати позовну давність.

Згідно заяви від 18 грудня 2017 року третя особа ОСОБА_4 зазначає і надає Акт конкретного користування між співвласниками в домоволодінні по АДРЕСА_1 , станом на 08 вересня 2008 року, просить розглянути справу за відсутності.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був придбаний будинок, який був непридатний для проживання, одні стіни, останні разом робили ремонт, здійснили будівництво гаражу, альтанки, каналізації, огорожу. Позивач брала участь у будівництві, готувала їжу, доглядала за сином, надавал гроші.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був придбаний будинок у 2005 році у занедбаному стані, все було замінено, було здійснено добудови, капітальний ремонт, котельня, опалення, забор, із будинку залишився тільки фундамент, всі роботи сторони робили спільно.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що сторонами у 2005 році придбана частина будинку по АДРЕСА_1 за 3500 доларів США, будинок був у непридатному для проживання стані, до 2008 року активно проводився ремонт будинку, реконструкція, будівництво огорожі, гаражу, сараю, погрібу, вигрібної ями, альтанки, санвузлу, котельної, із старого будинку залишились тільки фундамент та стіни, все було замінене. У будівництві суттєво допомагали батьки позивача. Всі роботи виконувались також і позивачем.

Із врахуванням доказів по справі суд приходить до слідуючих висновків.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 2001 року, який розірваний рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2014 року (набрало законної сили 04 лютого 2014 року), останні є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копій сторінок паспорта громадянина України НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 з 20 вересня 2005 року у буд. АДРЕСА_1 .

20 січня 2005 року приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кузьменко О.В. посвідчено договір дарування, за яким ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар 2 / 3 частини житлового будинку з саману, облицьованого цеглою, з відповідною частиною господарчих будівель та споруд, АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому відчужується 2 / 3 частини, зазначений в плані літерою «А», загальною площею 87,1 кв.м. та жилою площею 61,1 кв.м., до якого примикають такі господарчі та побутові будівлі та споруди: веранда цегляна «а1», загальною площею 16 кв.м., два ганки «а2», «а3», сарай «Д», льох цегляний «П», льох «П1», вбиральня «У1», ворота з хірткою дерев`яні «2», хвіртка дерев`яна «3», дві огорожі дерев`яні «4», «6», ворота дерев`яні «5», огорожа з металевої сітки «7», криниця «к». Дар оцінений сторонами в 7000 грн.. Відповідно до відомостей, викладених у витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Ніжинським МБТІ 24 листопада 2004 року, вартість 2 / 3 частин вказаного будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, становить 14103 грн..

Реєстрація права власності на 2 / 3 частки буд. АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 проведена 16 березня 2005 року.

Згідно копії Акту конкретного користування між співвласниками в домолодінні по АДРЕСА_1 , станом на 08 вересня 2008 року, власнику ОСОБА_4 належить в житловому будинку «А»: житлові кімнати « 1-1 », « 1-2 », веранда «а», що складається з веранди «1-3», санвузол «1-4», ванна «1-5», коридор «1-6», кухня «1-7»; загальна площа квартири №1 становить 61,4 кв.м.; належить ганок «а3», гараж «Е», сарай «Ж», сарай «З», сарай «И», погріб «П», хвіртка №3, ворота №5; власнику ОСОБА_2 належить: в житловому будинку «А»: кухня «2-1», площею 14,2 кв.м., кімната «2-2», площею 19 кв.м., кімната «2-3», площею 14,6 кв.м., кімната «2-4», площею 11,6 кв.м., веранда «а!», що складається з коридору «ІІ», площею 2,9 кв.м., веранди «ІІІ», площею 8,9 кв.м., комора «ІV», площею 4,2 кв.м.; загальна площа квартири №2 становить 75,4 кв.м.; належить ганок «а2», сарай «Д», погріб «П1», вбиральня «У1», ворота з хвірткою№2, огорожа №4, колодязь «К»; в загальному користуванні власників перебуває огорожа №7, огорожа №6.

Сторонами в судовому засіданні не заперечується той факт, що 2 / 3 частки АДРЕСА_1 були придбані в інтересах сім`ї для покращення умов проживання.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За положеннями ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз положень ст.ст.57, 62 СК України дає підстави для висновку про те, що ст.57 цього Кодексу визначає правила віднесення майна до об`єктів особистої приватної власності одного з подружжя, тоді як ст.62 цього Кодексу встановлює спеціальні умови, з настанням яких визначені попередньою нормою об`єкти особистої приватної власності одного з подружжя можуть бути визнані за рішенням суду об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Для застосування передбачених ст.62 СК України правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об`єкта, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з`ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об`єкта до та після поліпшення, при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об`єкта.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що у ст.60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст.368 ЦК України. Частиною 1 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до висновку експерта №С-1 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31 січня 2019 року ринкова вартість 2 / 3 частки буд.26 по АДРЕСА_1 та надвірних будівель і споруд, належних до даної частки будинку, із врахуванням Акту конкретного користування між співвласниками в домоволодінні по АДРЕСА_1 станом на 08 вересня 2008 року, без включення до розрахунку самочинно збудованих об"єктів нерухомого майна, станом на час проведення експертизи становить 362704 грн.; вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних у період з 20 січня 2005 року по 04 лютого 2014 року в 2 / 3 частці вказаного будинку та належних до неї надвірних будівлях та спорудах, становить 239900 грн., з якої: вартість будівельних матеріалів, виробів та конструкцій-152002 грн., вартість заробітної плати-68276 грн., вартість загальновиробничих витрат-19622 грн.. До кв . НОМЕР_5 (власник ОСОБА_2 ) відноситься: передня 2-1, площею 12,2 кв.м., житлова кімната 2-2, площею 14,3 кв.м., житлова кімната 2-3, площею 13, 5 кв.м., житлова кімната 2-4, площею 10,6 кв.м., коридор 2-5, площею 4,4 кв.м., ванна 2-6, площею 3,6 кв.м., кухня 2-7, площею 7,5 кв.м., приміщення 2-8, площею 0,5 кв.м., у надвірних будівлях: погріб «П1», альтанка «Н», вбиральня «У1», ганок «а4», яма вигрібна «Я», яма вигрібна «Я1», огорожа №10, огорожа №11, ворота №8, хвіртка №9. Самовільне побудоване-частина веранди «а1», площею 2,6 кв.м., (частина приміщення (2-8)), гараж «Г», сарай «К»,-до розрахунку не включаються. Ремонтно-будівельні роботи проводились господарським способом-власними силами без залучення підрядних організацій.

В судовому засіданні встановлено, що спірна частка будинку придбана під час перебування сторін у шлюбі в інтересах сім`ї з метою покращення умов проживання. Відповідач ОСОБА_2 не довів, що він особисто та виключно за особисті кошти поліпшував будинок та робив всі будівельні роботи у ньому, не спростувавши доводи позивача про її безпосередню участь у поліпшенні цього будинку. Спосіб участі позивача у набутті спірного домоволодіння не є визначальним при встановленні належності майна на праві спільної сумісної власності, оскільки це не залежить від того, що один з подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Також в судовому засіданні встановлене істотне збільшення вартості 2 / 3 часток вказаного будинку, як об`єкта, його якісних характеристик. Відповідно до відомостей, викладених у витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Ніжинським МБТІ 24 листопада 2004 року, вартість 2 / 3 частин вказаного будинку з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, становить 14103 грн., відповідно до висновку експерта №С-1 від 31 січня 2019 року ринкова вартість 2 / 3 частки даного будинку становить 362704 грн..

За таких обставин в судовому засіданні встановлені підстави для застосування до спірних правовідносин сторін положень ст.62 СК України та визнання 2 / 3 частки АДРЕСА_1, до якої відноситься: передня 2-1, площею 12,2 кв.м., житлова кімната 2-2, площею 14,3 кв.м., житлова кімната 2-3, площею 13, 5 кв.м., житлова кімната 2-4, площею 10,6 кв.м., коридор 2-5, площею 4,4 кв.м., ванна 2-6, площею 3,6 кв.м., кухня 2-7, площею 7,5 кв.м., приміщення 2-8, площею 0,5 кв.м., у надвірних будівлях-погріб «П1», альтанка «Н», вбиральня «У1», ганок «а4», яма вигрібна «Я», яма вигрібна «Я1», огорожа №10, огорожа №11, ворота №8, хвіртка №9;- об`єктом права спільної сумісної власності сторін, та визнання за позивачем права власності на 1 / 2 частку 2 / 3 частки вказаного будинку із залишенням права власності на 1 / 2 частку 2 / 3 частки будинку за відповідачем.

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Згідно із ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності необхідно виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя. Неподання позову про поділ майна, в тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б свідчили про заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, яке зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права такого подружжя і вказувати на початок перебігу строку позовної давності.

Відповідно до ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 05 листопада 2015 року, яке залишене без змін згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2016 року, відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання удаваним договору дарування від 20 січня 2005 року щодо 2 / 3 частини буд. АДРЕСА_1 , та визання права власності на частину житлового будинку. Згідно матеріалів вказаної цивільної справи позов пред`явлений 27 липня 2015 року.

Позов по справі №740/2741/17 пред`явлений ОСОБА_1 12 липня 2017 року.

За таких обставин позов поданий в межах позовної давності відповідно до ст.ст. 257, 264 ЦК України.

Із врахуванням викладеного позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову сплачено 1233 грн. судового збору, із врахуванням вартості майна згідно висновку експертизи судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2453 грн. 52 коп (1813, 52+640=2453,52), у зв`язку з чим 1220 грн. 52 коп недоплаченого судового збору (2453,52-1233=1220, 52) підлягають стягненню із позивача в дохід держави.

Враховуючи задоволення позову повністю та сплати позивачем 1233 грн. судового збору та 14688 грн. витрат за проведення судової експертизи, вказані витрати підлягають стягненню із відповідача на її користь.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати 2 / 3 частки буд. АДРЕСА_1 , до якої відноситься: передня 2-1, площею 12,2 кв.м., житлова кімната 2-2, площею 14,3 кв.м., житлова кімната 2-3, площею 13, 5 кв.м., житлова кімната 2-4, площею 10,6 кв.м., коридор 2-5, площею 4,4 кв.м., ванна 2-6, площею 3,6 кв.м., кухня 2-7, площею 7,5 кв.м., приміщення 2-8, площею 0,5 кв.м., у надвірних будівлях-погріб «П1», альтанка «Н», вбиральня «У1», ганок «а4», яма вигрібна «Я», яма вигрібна «Я1», огорожа №10, огорожа №11, ворота №8, хвіртка №9;- об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , місце проживання в АДРЕСА_1 , номер і серія паспорта громадянина України НОМЕР_3 , право власності на 1 / 2 частку 2 / 3 частки буд. АДРЕСА_1 , до якої відноситься: передня 2-1, площею 12,2 кв.м., житлова кімната 2-2, площею 14,3 кв.м., житлова кімната 2-3, площею 13, 5 кв.м., житлова кімната 2-4, площею 10,6 кв.м., коридор 2-5, площею 4,4 кв.м., ванна 2-6, площею 3,6 кв.м., кухня 2-7, площею 7,5 кв.м., приміщення 2-8, площею 0,5 кв.м., у надвірних будівлях-погріб «П1», альтанка «Н», вбиральня «У1», ганок «а4», яма вигрібна «Я», яма вигрібна «Я1», огорожа №10, огорожа №11, ворота №8, хвіртка №9, що становить 1 / 3 (одну третю) частку, залишивши право власності на 1 / 2 частку 2 / 3 частки буд. АДРЕСА_1 , що становить 1 / 3 (одну третю) частку, за ОСОБА_2 , місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 1220 (одну тисячу двісті двадцять) грн. 52 коп недоплаченого судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1233 грн. судового збору, 14688 грн. витрат за проведення судової експертизи, а всього стягнути 15921 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять одну) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя В.Олійник

Повне рішення суду складене 10 червня 2019 року.