Рішення № 8235642, 18.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.10 р. Справа № 30/223

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії „Руст”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32965510)

про: стягнення заборгованості за договором №2/3Р від 08.08.2008 року у розмірі 56335,57 грн., інфляційні збитки у сумі 8394,00 грн., 3% річних у сумі 1935,47 грн., пені у розмірі 6741,86 грн.

за участю:

від Позивача 1. ОСОБА_1 (за паспортом КС №215796 виданим Калінінським РВДМУ УМВС України в Донецькій області від 09.07.2002р.);

2. ОСОБА_2 (за довіреністю №14976 від 28.10.2008р.);

від Відповідача не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (далі-Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії „Руст”, м. Донецьк (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №2/3Р від 08.08.2008 року у розмірі 56335,57 грн., інфляційних збитків у сумі 8394,00 грн., 3% річних у сумі 1935,47 грн., пені у розмірі 6741,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором №2/3Р від 08.08.2008 року, щодо виконання робіт.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір №2/3Р від 08.08.2008 року (а.с.11-13), акти виконаних робіт (а.с.14-16), претензію (а.с.17), лист від 04.12.2008 року (а.с.18), протокол контрольного заміру (а.с.19-22), лист №29 від 26.11.2008 року (а.с.23), лист від 08.12.2008 року (а.с.24), квитанції (а.с.25-26), рішення по справі №18/59 від 10.06.2009 року (а.с.35-36), рішення по справі №43/218пд від 28 жовтня 2009 року (а.с.37-38).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 230, 231, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 49, 54, 55, 56, 61, 64, 66, 67, 82 Господарського процесуального кодексу.

На виконання ухвали суду Позивач через канцелярію суду 13 січня 2010 року надав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (а.с.43).

Заявою від 21 січня 2010 року №б/н (а.с.47) Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України змінив частково предмет позову, а саме заявивши до стягнення суму збитків у розмірі 56335,57 грн., пеню у сумі 6741,86 грн., 3% річних у сумі 1935,47 грн., суму інфляції у розмірі 8394,00 грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 21 січня 2010 року №б/н (а.с.47), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення змінити підставу або предмет позову. Суд приймає таку зміну предмета позову в частині стягнення збитків, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Також Позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.49).

Позивач на виконання ухвали суду через канцелярію суду надав довідку з Довідку з головного управління статистики у Донецькій області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Руст” (а.с.51).

На виконання ухвали суду Позивач через канцелярію суду 02 лютого 2010 року надав наступні документи: договір №8/1010 про надання правових послуг адвоката від 10 жовтня 2008 року (а.с.55), квитанцію (а.с.56), акт приймання послуг правового характеру по договору №8/1010 (а.с.57).

18 лютого 2010 року через канцелярію суду Позивачем було надано свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю (а.с.59), додаток №1 до договору №008/1010 від 10.10.2008 року (а.с.60).

Позивач у судове засідання 18 лютого 2010 року зявився, Заявою від 18 лютого 2010 року №б/н (а.с.61) Позивач відмовився від стягнення пені, в решті позовних вимог, щодо стягнення 3% річних, інфляційних збитків, суми збитків Позивач позовні вимоги залишені без змін.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позивач до початку судового засідання 13.01.2010р. надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2008 року між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Підрядник) було укладено догові №2/3Р (далі за текстом-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договорцу Підрядник відповідно замовлення Замовника виконує роботи по реконструкції торгівельного павільйону під магазин який знаходиться у Калінінському районі ДС „Дружба” міста Донецьку, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п.2.2 Договору Підрядник зобовязується здійснити реконструкцію торгівельного павільйону під магазин протягом 60 днів з моменту надходження передплати на поточний рахунок або в касу Підрядника у розмірі відповідно п.3.1 Договору.

У розділі 3 Договору, сторони дійшли згоди щодо вартості та порядку розрахунків:

- п. 3.1 Договору усі розрахунки між сторонами по договору здійснюються у гривнях шляхом безготівкового рахунку оплати:

1-й етап 10000,00 грн.

2-й етап 23250,00 грн.

3-й етап 24250,00 грн.

4-й етап 24250,00 грн.

5-й етап 12250,00 грн.

6-й етап 12000,00 грн.

- п. 3.2 Договору вартість робіт є договірною та динамічною, та складає 107000,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% 17833,33 грн. Зміна ціни можлива тільки по письмовому узгодженню сторін.

При невиконанні або неналежному виконанні зобовязань по даному договору винна сторона несе відповідальність збитки та відшкодовує нанесені та документально підтверджені збитки іншій стороні у повному обсягу відповідно діючого законодавства України (п.7.1 Договору)

У випадку невиконання або несвоєчасного виконання робіт по договору, Підрядник виплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.7.5 Договору).

Відповідно п.8.1 договір вступає в дію з дати його підписання та діє до завершення робіт, а у фінансових питаннях до повного їх завершення. (п.8.1 Договору).

За твердженням Позивача, на виконання умов договору, Позивачем було внесено до каси Відповідача 10000,00 доларів США, що у відповідності з курсом НБУ склало 48534,50 грн. та 35000,00 грн., крім того у відповідності з розписками робітників Відповідача ними було отримано 3569,05 грн., всього ТОВ „Руст” було отримано 87103,55 грн. Проте, незважаючи на умови договори та строки виконання робіт, Відповідач не виконав свої зобовязання за вказаним договором.

Позивачем 11 листопада 2008 року на адресу Відповідача було направлено претензію про невідповідальність цін на обладнання та значне завищення обємів виконаних робіт, відсутність якості, та вимогою повернути кошти, котрі зайво оплачені (а.с.17).

Позивачем було передано Відповідачу протокол контрольного обміру (а.с.19-22), з якого вбачається, що вартість обладнання за Договором склала 18168,00 грн., а вартість робіт склала 12600,00 грн., всього 30768,00 грн.

Таким чином, невитрачених коштів залишилось у розмірі 56335,57 грн., які Позивач заявляє як збитки.

За твердженням Позивача, надані Відповідачем акти невстановленого зразку у яких вказані роботи які не виконувались та не замовлялись. (а.с.14-16). Вказані акти підписані та завірені печаткою лише з боку Відповідача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.10.2009 року по справі №43/218пд (а.с.37-38), розірвано договір №2/3Р від 08.08.2008р. з моменту набрання чинності рішення у справі, тобто з 09.11.2009. та встановлені наступні факти:

- на виконання умов договору №2/3Р від 08.08.2008р. позивачем було внесено до каси відповідача 10000 доларів США та 25000,00 грн.

- відповідачем, в порушення умов договору передбачені договором роботи не виконані.

До цього часу, грошові кошти, які були невитрачені, Відповідачем повернуті не були, за таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача в частині стягнення суми збитків, інфляції та 3-х процентів річних такими, що підлягають частковому задоволенню, а вимога про стягнення пені такою, що підлягає припиненню, враховуючи наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Уклавши договір №2/3Р від 08 серпня 2008 року відповідно п.1.1 Відповідач зобовязується відповідно замовлення Позивача виконати роботи по реконструкції торгівельного павільйону під магазин який знаходиться у Калінінському районі ДС „Дружба” міста Донецьку, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п.2.2 Договору Підрядник зобовязується здійснити реконструкцію торгівельного павільйону під магазин протягом 60 днів з моменту надходження передоплати на поточний рахунок або в касу Підрядника у розмірі відповідно п.3.1 Договору.

Рішеннями господарського суду Донецької області у справі №18/59 від 10.06.2009р. та №43/218пд від 28.10.2009р. був встановлений факт внесення Позивачем до каси Відповідача 10 000,00 доларів США та 25000,00 грн., та встановлено невиконання Відповідачем своїх зобовязань за договором.

Крім того, Рішенням господарського суду Донецької області №43/218пд від 28.10.2009р. було розірвано договір №2/3Р від 08 серпня 2008р. з 09.11.2009 року.

Означені судові рішення набрали законної сили в порядку ст.85 ГПК України, оскільки сторонами не оскаржувались, причому норми ст. 124 Конституції України визначають обовязковість виконання усіма учасниками прав судового рішення у справі №43/218 пд.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, Рішення господарського суду, яким встановлено внесення передплати Позивачем у розмірі 10 000,00 доларів США та 25000,00 грн., та факт не виконання відповідачем зобовязань прийнятих ним за договором не може ставитися судом під сумнів та є таким, яке знімає необхідність додаткового доведення зазначених обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме з вини Відповідача у Позивача не були завершені роботи у передбачений договором строк та були понесені витрати за договором.

Посилання Позивача на розписки робітників про отримання ними 3569,00 грн. на виконання робіт за договором, як на докази власних витрат за договором, суд не приймаються судом як належні докази у справі, оскільки з наданих Позивачем розписок, не вбачається, що саме робітники, підпис яких міститься у розписках, є працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю „Руст” .

Судом встановлено, що згідно Протоколу контрольного заміру (а.с.19-22) вартість обладнання за договором №2/3Р від 08 серпня 2008р. склала 18168,00 грн., а вартість робіт за договором склала 12600,00 грн., всього - 30768,00 грн., доказово доведена сума попередньої оплати лише у розмірі - 73534,50 грн., таким чином, невитрачених коштів залишилось у розмірі 42766,50 грн., які є збитками, понесеними Позивачем внаслідок невиконання умов договору Відповідачем.

Відповідно до п.2 ст.852 Цивільного кодексу України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Пунктом 4 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або Законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Водночас, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязань.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи всі матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність вини у діях Відповідача та вважає, що вимога Позивача про стягнення збитків у розмірі 42766,50 грн., є обґрунтованою, доказово підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню. В частині стягнення збитків у розмірі 13569,07 грн. суд відмовляє у їх задоволенні у звязку з недоведеністю.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 6741,86 грн.:

Як вбачається з матеріалів справи Заявою від 18 лютого 2010 року №б/н (а.с.61) Позивач відмовився від вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою Позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява про відмову здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;

- Позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову в частині стягнення пені.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення пені підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відмовою Позивача від стягнення пені та прийняттям такої відмови судом.

Вимоги Позивача щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції є необґрунтованими та недоведеними, оскільки відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором. Отже, оскільки з матеріалів справи вбачається, що за договором у Відповідача відсутнє прострочення грошового зобовязання вимога Позивача в даній частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимог Позивача про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги в сумі 5000,00 грн., то суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У звязку з неналежним виконанням зобовязання відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який взяв участь у судових засіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_2 (адвокат), підтверджуються договором №8/1010 від 10 жовтня 2008 року про надання правових послуг адвоката (далі договір).

Відповідно до додатку №1 до договору №08/1010 від 10 жовтня 2008 року (а.с.60) сторони домовились, що загальна вартість послуг складає 5000,00 грн.

Сплата позивачем адвокатських послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією №б/н від 01.12.2008р. на суму 5000 грн.00коп.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2843 від. на ім`я ОСОБА_2 (а.с.59).

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обовязкові для виконання.

Пунктом 2 ст. 33 Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з розміру витрат на правову допомогу за договором № 8/1010 від 10.10.2008р. про надання правової допомоги по господарській справі в сумі 5000 грн. 00 коп., враховуючи ст.12 Закону України „Про адвокатуру”, ст.627 Цивільного кодексу України, складність справи, суд робить висновок, що вартість наданих послуг завищена та не доведена відповідними документами, а тому, на думку суду, підлягає стягненню в розмірі лише 2500,00 грн. В решті частини вимоги про стягнення оплати послуг адвоката у розмірі 2 500 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії „Руст”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32965510) про стягнення заборгованості за договором №2/3Р від 08.08.2008 року у розмірі 56335,57 грн., інфляційні збитки у сумі 8394,00 грн., 3% річних у сумі 1935,47 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії „Руст”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32965510) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) збитки у розмірі 42766,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 13569,07 грн., інфляційних збитків у сумі 8394,00 грн., 3% річних у сумі 1935,47 грн.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення пені у сумі 6741,86 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії „Руст”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32965510) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 470,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 151,40 грн., послуги адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою представника Позивача у судовому засіданні 18.02.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 18.02.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя