Рішення № 8235585, 01.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.03.10 р.                     Справа № 30/164                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шквал”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33364501)

до Відповідача: Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 01074957)

про: стягнення заборгованості у розмірі 4988,20грн.

за участю:

представника Позивача – Маленький О.В. (за довіреністю №б/н від 16.11.2009 року)

представника Відповідача – Ковеза В.Г. (за довіреністю №Н-01/13від 08.01.2009 року)

Відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошувалася перерва з 14 грудня 2009 року по 23 грудня 2009 року.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Шквал”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Донецька залізниця”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4988,20грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань щодо оплати за надані послуги з охорони об’єктів Відповідача.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: вимогу про сплату заборгованості (а.с.8), акти здачі-приймання виконаних робіт (а.с.9-22), виписки з банківського рахунку щодо часткової оплати послуг Відповідачем (а.с.23-29), рахунки – фактури (а.с.30-43).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 527, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 194, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 15, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач на виконання ухвали суду надав 30 листопада 2009 року відзив на позовну заяву №3176 від 30.11.2009 року (а.с.68), у якому вказав, що між сторонами був укладений договір №Д/БМЕС 062061/НЮ від 29.12.2006 року, відповідно до п.3.1 договору сторони домовлялись про часткову оплату, шляхом передачі векселів в обсязі 3% від загальної суми договору. Вважає, що вимога Позивача здійснити оплату грошима є незаконною так як це зміна договірних відносин, які необхідно оформлювати наперед додатковою угодою.

Також, Відповідачем були надані наступні документи: договір №Д/БМЕС 062061/НЮ від 29.12.2006 року (а.с.69-70), додаткову угоду №1 до договору №Д/БМЕС 062061/НЮ від 29.12.2006 року (а.с.71).

Заявою від 27.11.2009 року №б/н (а.с.75-76) Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу змінив підстави позовних вимог, вказавши, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір №Д/БМЕС 062061/НЮ від 29.12.2006 року. На виконання умов договору, Позивач надав послуги, а Відповідач прийняв їх, що підтверджується актами приймання виконаних робіт. Таким чином, у зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором, станом на 27 листопада 2009 рік Відповідач має заборгованість перед Позивачем у сумі 4988,20 грн.

01 грудня 2009 року Позивачем через канцелярію суду була надана належним чином засвідчена копія договору №Д/БМЕС 062061/НЮ від 29.12.2006 року (а.с.77-78).

Заявою від 07.12.2009 року №б/н (а.с.84) Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу змінив позовні вимоги, та просить зобов’язати Відповідача виконати умови договору та передати векселі Позивачу на загальну суму боргу у розмірі 4988,20 грн. згідно умов Договору.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 07.12.2009 року №б/н (а.с.84), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач праві до прийняття рішення змінити позовні вимоги. Суд приймає такі зміни, скільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Крім того, сторони звернулись з клопотанням від 23.12.2009 року про продовження строку розгляду справи до 28 січня 2010 року включно у зв’язку з необхідністю надання додаткових документів для подальшого розгляду справи.

Відтак, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України судом було задоволено клопотання, та продовжено процесуальний строк розгляду справи строком на один місяць.

25 січня 2010 року за клопотання сторін, відповідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу справи процесуальний строк розгляду справи було продовжено до 28 лютого2010 року.

25 січня 2010 року Відповідачем через канцелярію суду були надані пояснення №120 від 21.01.10 (а.с.97), у яких вказано, що платіжна-вимога на підприємство Відповідача від Позивача не надходила. На підприємстві маються тільки акти виконаних робіт, за якими оплата була здійснена.

Позивач у судове засідання 01 березня 2010 року з’явився, підтримав заяву від 07.12.2009 року №б/н (а.с.84) про зміну позовних вимог.

Відповідач у судове засідання 01 березня 2010 року з’явився, проти позову заперечив.

Сторони до початку судового засідання надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу від 17.11.2009 року (а.с.64). Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2006 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) було укладено договір №Д/БМЕС 062061/НЮ (далі за текстом – Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, предметом договору є надання послуг з охорони об’єкта за плату згідної специфікації.

У розділі 3 Договору сторони дійшли згоди щодо розрахунків та порядку оплати:

- за виконані послуги з охорони об’єкта, Замовник здійснює оплату Виконавцеві наступним чином: шляхом передачі векселів в обсязі 3% від загальної суми договору на суму 5000 грн. 00 коп., частину що залишилась, на суму 147 808 грн. 00 коп. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, згідно Кошторису витрат охоронних послуг (Додаток №3), з розрахунку за кожний місяць наданих послуг на підставі виставленого рахунку (п.3.1 договору).

- рахунок на оплату поточного місяця виставляється Виконавцем першого числа наступного місяця. Замовник оплачує послуги з охорони на протязі двадцяти банківських днів з моменту одержання рахунка та підписання акту виконаних робіт. (п.3.2 Договору).

На виконання умов договору Позивачем за період липень 2007 року – лютий 2008 року були надані Відповідачу охороні послуги, на загальну суму 175729,20 грн., що підтверджується актами здачі – приймання робіт (а.с.9-22). Вказані акти підписані та завірені печатками з боку обох сторін.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за надані послуги у розмірі 170741,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.23-29).

Позивачем були виставлені рахунки за надані послуги (а.с.30-43).

Станом на 19 жовтня 2009 року Відповідач має заборгованість перед Позивачем у сумі 4988,20 грн.

Позивачем на адресу Відповідача була направлена вимога про сплату суми заборгованості у розмірі 4988,20 грн. (а.с.8).

Відтак, за твердженням Позивача, та частина сплати вартості послуг, яка підлягала, за умовами договору, сплаті грошовими коштами, була сплачена Відповідачем у повному обсязі. Зобов’язання щодо передачі векселів, що передбачено Договором Відповідачем не виконано.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав зазначених у відзивах на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивачем за період липень 2007 року – лютий 2008 року були надані Відповідачу охороні послуги, на загальну суму 175729,20 грн., що підтверджується актами здачі – приймання робіт (а.с.9-22). Вказані акти підписані та завірені печатками з боку обох сторін.

Крім того, суд приймає до уваги і той факт, що протягом дії договору та пред’явлення претензії щодо сплати заборгованості за вказаним Договором Відповідач будь-яких заперечень з приводу форми первинних документів жодних претензій не висував, виконанні Позивачем роботи прийняті.

Відповідно до п.3.1 договору за виконані послуги по охороні об’єкта, Замовник здійснює оплату Виконавцеві наступним чином: шляхом передачі векселів в обсязі 3% від загальної суми договору на суму п’ять тисяч грн. 00 коп. (5000 грн. 00 коп.), частину що залишилась, на суму сто сорок сім тисяч вісімсот вісім грн. 00 коп. (147808 грн. 00 коп.) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, згідно Кошторису витрат охоронних послуг (Додаток №3), з розрахунку за кожний місяць наданих послуг на підставі виставленого рахунку.

Проте, судом встановлено, що відповідно до п.3.1 Договору не встановлений момент виникнення у Відповідача зобов’язання здійснити передачу векселів Позивачу на загальну суму 4988,20 грн. Відповідно, момент виникнення права вимоги, слід обчислювати виходячи з положень ст. 530 ЦК України.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що претензія №708-1 від 13.07.2007року, яка направлена Відповідачу з вимогою оплатити суму заборгованості у розмірі 4988,20 грн. є належним доказом пред’явлення вимоги щодо виконання прийнятих на себе зобов’язань Відповідачем. Про факт прийняття вказаної вимоги свідчить штамп Відповідача з позначкою отримано – 08.10.2009р.

Відповідач доказів передачі векселів на суму 4988,20 грн. у встановлений законом строк не надав в супереч приписам ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених вимог Позивача, щодо передачі векселів на загальну суму 4988,20 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Шквал”, до Державного підприємства „Донецька залізниця”, про зобов’язання Відповідача виконати умови договору та передати векселі Позивачу на загальну суму боргу у розмірі 4988,20 грн. згідно умов Договору задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов’язати Державне підприємство „Донецька залізниця” передати Товариству з обмеженою відповідальністю „Шквал” векселі на загальну суму 4988,20 грн. в термін одного місяця з дати набрання рішення суду законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шквал”, м.Донецьк (ідентифікаційний код 33454228) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою присутніх сторін у судовому засіданні 01.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 01.03.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя