Ухвала суду № 82353996, 11.06.2019, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/759/4743/19

ун. № 759/8732/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду м. Києва Марко Я.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП у розмірі 134 956,54 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.06.2019 року.

Через канцелярію суду надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення позову, за змістом якої остання просить суд накласти арешт на майно позивача: автомобіль марки "Тойота", державний номерний знак НОМЕР_1 ; заборонити вчинити дії щодо відчуження майна позивача: автомобіль марки "Тойота", державний номерний знак НОМЕР_1 ;, інші заходи, на думку суду, необхідні для ефективного захисту та відшкодування завданої шкоди.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на ціну позову та вірогідність, на думку заявника, невиконання та/або ускладнення виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

У відповідності до частини 2 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 Цивільного процесуального кодексу України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до частини 3 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Перевіривши заяву про забезпечення позову, судом встановлено, що заявником не доведені обставини та конкретні підстави, з посиланням на докази, які призведуть до неможливості забезпечення виконання рішення у даній справі у разі його задоволення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову та предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходу, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, з наданням суду підтверджуючих доказів, як саме незастосування забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, та не вказано правових підстав для забезпечення вищезазначеного позову шляхом накладення арешту на майно відповідача по справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153 Цивільного процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Я.Р. Марко