Ухвала суду № 82352775, 11.06.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 4-с/754/94/19

Справа № 754/4108/18

У Х В А Л А

11 червня 2019 року м.Київ

Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Попик Ольга Василівна, Київська міська рада, заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 на дії та рішення головного державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою на дії та рішення головного державного виконавця.

Як вбачається з позовних матеріалів, вказана скарга підписана представником заявника ОСОБА_2 , що діє на підставі ордеру серії КС № 455493 від 28.05.2019 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6331/10 від 08.12.2017 року.

Цивільно-процесуальним законодавством не визначено вимог до форми та змісту скарг на дії державного виконавця, а також щодо порядку звернення.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). З урахуванням наведеної норми, суд застосовує положення ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України.

Так, згідно ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з висновком Конституційного Суду України (рішення від 08.04.1999 року №3-рп/99), за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.4 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, повноваження адвоката, зокрема, стосовно підписання позовної заяви, заяви чи скарги, повинно підтверджуватись домовленістю сторін - саме у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень. При цьому, право підпису позовної заяви, заяви чи скарги є виключним правом позивача/заявника, яке повинно надаватись представнику шляхом окремого визначення даної дії у договорі.

У відповідності до ч. 2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.

Право на подання позову - не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №810/739/15, яку суд на підставі ст.10 ЦПК України застосує до даної скарги.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, та стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 31.05.2018 року у справі № 813/4070/17.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 року у справі № 914/2772/16, від 21.03.2018 року у справі № 914/2771/16).

Як вбачається зі скарги, вона не містить особистого підпису заявника, а підписана представником заявника ОСОБА_2 , що діє на підставі ордеру серії КС № 455493 від 28.05.2019 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6331/10 від 08.12.2017 року.

З оригіналу ордеру вбачається, що представник діє на підставі договору про надання правової допомоги /доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № б/н від 11.03.2019 року.

Однак копію відповідного договору на надання правової допомоги до скарги не долучено, у зв`язку з чим суд вважає, що до матеріалів скарги, поданої представником заявника - адвокатом Дяченком І.В. не надано документу, який би беззаперечно свідчив та містив у собі делеговане заявником право представнику на підписання від його імені даної скарги.

При цьому слід враховувати практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що до скарги не додано документу, що належним чином підтверджує повноваження адвоката ОСОБА_2 підписувати та подавати до суду скаргу від імені заявника.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи те, що заява підписана особою, яка не має права її підписувати, суддя вважає необхідним повернути її.

Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Попик Ольга Василівна, Київська міська рада, заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 на дії та рішення головного державного виконавця - повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, в загальному порядку, передбаченому законом.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема, до Деснянського районного суду м. Києва.

Суддя: