Рішення № 82352262, 11.06.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1149/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року м.Львів

Залізничний районний суд міста Львові в складі головуючого судді Румілової Н.М., при секретарі Шиманській Я.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Залізнична об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Львівській області, про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 20.02.2019 року звернувся до суду з позовом, в якому зазначила, що 20.07.2006 року уклала із ВАТ «Кредитпромбанк» кредитний договір № 06/46/06-А та отримала споживчий кредит в сумі 8 638 дол. США для придбання автомобіля з датою остаточного погашення - до 19.07.2011р., проте через труднощі фінансового характеру не змогла вчасно погашати кредит. Личаківським районним судом м. Львова від 22.12.2009 року було постановлено рішення по справі № 2-1755/09 за позовом ВАТ «Кредитпромбанк» до неї, яким стягнуто з неї на користь ВАТ «Кредитпромбанк» 96 920 грн. заборгованості за кредитним договором. В подальшому правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк» стало ПАТ «Дельта Банк», тому погашення заборгованості перед ВАТ «Кредитпромбанк» здійснювалося на користь ПАТ «Дельта Банк». Згідно до прибуткової квитанції № 40767081 від 21.10.2014 на погашення даної заборгованості нею було внесено грошові кошти: 3000 дол. США, що було еквівалентно 38 853,50 грн. У зв`язку із погашенням заборгованості ПАТ «Дельта Банк», що є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», їй було надано довідку № 05-2487248 від 21.10.2014, про те, що банк не має до неї фінансових та майнових претензій за кредитним договором № 06/46/06-А.16.02.2016 року вона одержала від Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Л/о примірник акту № 219/13-03-1702/2501401641 від 05.02.2016 за наслідками проведеної позапланової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання з її боку вимог податкового законодавства в частині декларування доходів за 2014 рік і примірники двох податкових повідомлень -рішень від 12.02.2016 р.: № 0000191303 та № 0000201303 про донарахування щодо неї грошових зобов`язань на загальну суму - 41 436,65 грн., як сплати податку з доходу у вигляді додаткового блага одержаного шляхом прощення (анулювання) ПАТ «Дельта Банк» у 2014 році залишку заборгованості за кредитним договором в сумі 195 628,50 грн. та необхідності декларування цього доходу і сплати податку з нього.Не погодившись із висновками перевірки та податковими повідомленнями - рішеннями від 12.02.2016: № 0000191303 та № 0000201303 19.02.2016 року вона оскаржила такі до Львівського окружного адміністративного суду. За наслідком її звернення до суду було відкрито провадження у справі № 813/1523/16 за позовною заявою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій щодо оформлення податкових повідомлень - рішень від 12.02.2016: № 0000191303, № 0000201303 і № 0000761303 від 08.04.20 1 6 про сплату грошових зобов`язань на загальну суму - 41 436,65 грн. Рішення у справі на даний час не ухвалено, проте в процесі судового розгляду на запит Львівського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 року відповідачем надано документи з яких вбачається, що загальний розмір її заборгованості за кредитним договором № 06/46/06-А, станом на 2014 рік складала 234 482 грн.(сума прощеної заборгованості та фактичного погашення боргу) і заборгованість в сумі - 195 628,50 грн. була прощена(анульована), з яких: 92 431,44 грн.- тіло кредиту, 103 197,09 грн.- відсотки по кредиту. Також банком було надано копію додаткового договору № 1 від 21.10.2014 до кредитного договору № 06/46/06-А, за умовами якого вона ніби то визнала, що обов`язок задекларувати та сплатити податок від суми прощеного боргу - 195 628,50 грн. Про такі обставини вона дізналася 18.02.2019 р. після ознайомлення з матеріалами та пригадала, що у 2014 році підписувала низку документів при погашенні заборгованості перед банком, про те їй не було надано можливості з ними ознайомитися, оцінити їх правомірність, фактично вона навіть не читала ці документи. Вважає незаконним продовження нарахування відсотків після ухвалення судового рішення, оскільки змінилась визначена сума заборгованості. Просить суд визнати недійсним додатковий договір № 1 від 21.10.2014 року до кредитного договору № 06/46/06-А від 20.07.2006 року, укладений між ПАТ Дельта Банк» та нею, як такий, що суперечить вимогам Закону «Про захист прав споживачів».

Ухвалою суду визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Залізнична об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Львівській області, про визнання договору недійсним в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ПАТ «Дельта Банк» на позовну заяву надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову , вважає вимоги необґрунтованими та у якості доказів надав копію кредитного договору за № 06/46/06-А від 20 липня 2006 року та копію повідомлення від 21 жовтня 2014 року про анулювання (прощення) частини боргу в сумі 195628628,53 грн., в якому зазначено про необхідність самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб та відобразити цей дохід у своїй річній податковій декларації про майновий стан. Крім того, надав заяву про застосування строків позовної давності.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть у ній участь.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Ст. 526 Цивільного кодексу України вказує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 20 липня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого став AT «Дельта Банк») та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 06/46/06-А, відповідно до умов якого Банком було надано кредит у розмірі 8638,00 доларів США під 12.41 % річних строком по 19 липня 2011 року.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 22.12.2009 року по справі №2-1755/2009 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто заборгованість в розмірі 96920.00 грн., сума заборгованості станом на момент винесення рішення еквівалентна 12160,60 доларів США за курсом НБУ на 22.12.2009 p., яка складається з 7136,92 дол.США заборгованості за кредитною лінією та 5001,72 дол.США за відсотками.

25 травня 2012 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги в тому числі за вказаним кредитним договором.

Згідно до Додаткового договору за №1 до Кредитного договору № 06/46/06-А від 20 липня 2006 року, укладеного 21 жовтня 2014 року між відповідачем ПАТ «ДельтаБанк» та позивачем ОСОБА_1 , сторони домовились здійснити прощення (анулювання) боргу за Договором на суму 195628,53грн. у відповідності до ст.605 ЦК України (п.1). Згідно до п.2 сторони домовились, що пункт 1 цього Додаткового договору починає застосовуватись з моменту здійснення позичальником сплати заборгованості за договором в розмірі не менш ніж 3000,00 дол.США.

За повідомленням банку за №06/46/06-А від 21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 про анулювання (прощення) частини боргу в сумі 195628628,53 грн. зазначено про необхідність самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб та відобразити цей дохід у своїй річній податковій декларації про майновий стан. Зазначено повідомлення містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом такого листа та отримання нею оригіналу такого повідомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд вважає, що відсутні підстави вважати недійсним Додатковий договір № 1 від 21.10.2014 року до кредитного договору № 06/46/06-А від 20.07.2006 року, укладений між сторонами. Згідно до пункту 20 Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 230 ЦК України, правочин вчинений під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на її необізнаність під час підписання договору, не читання нею його тексту, як на підставу своїх вимог та вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.

Крім того, суд також враховує, що сторонами не оспорювався і сам факт оплати позивачем 3000 доларів США згідно до умов спірного Додаткового договору№ 1 від 21.10.2014 року, та у зв`язку з чим 21.10.2014 року банком була видана довідка позивачу про повне виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором з зазначенням , що Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника по Кредитному договору №06/46/06-А від 20.07.2006 року. Також враховує, що позивач ставила свій підпис в листі-повідомленні банку про анулювання частини боргу, що також підтверджує її обізнаність.

Суд також вважає, що позивач ОСОБА_1 пропустила 3-річний строк звернення до суду відповідно до вимог ст.267 ЦК, оскільки спірний договір був укладений 21 жовтня 2014 року, а з даним позовом позивач звернулась 20.02.2019 року.

На підставі вищезазначеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.2, 10, 12, 13, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа Залізнична об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Львівській області, про визнання договору недійсним відмовити.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 11 червня 2019 року.

Суддя: Н.М.Румілова