Постанова № 82352046, 12.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/970/19Головуючий у 1-й інстанції Марцішевська О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 305010900

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Гончар Н.І., Пономаренко В.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ПрАТ «Європейський страховий альянс» (скаржник),

ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ПрАТ «Європейський страховий альянс» на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 08.04.2019 (ухвалене об 11 год. 57 хв. у залі судових засідань Соснівського районного суду, повний текст складено 12.04.2019, суддя в суді першої інстанції Марцішевська О.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Європейський страховий альянс», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, :

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася 25.10.2018 до суду з даним позовом, яким, з урахуванням подальших уточнень від 14.01.2019, просила стягнути на свою користь з ПрАТ СК «Європейський страховий альянс» невиплачене частково страхове відшкодування в розмірі 13569,42 грн., пеню за прострочення сплати страхового відшкодування в розмірі 1353,22 грн., а всього 14922,64 грн., з ОСОБА_2 - витрати на оплату автотоварознавчого дослідження в розмірі 800,00 грн., з обох відповідачів судові витрати в розмірі 1409,60 грн.

В обґрунтування вказано на те, що 14.01.2018 близько 02 год. 00 хв. в м. Черкаси на перехресті вул. Пушкіна та бульв. Шевченка сталась ДТП за участю транспортного засобу FORD FIESTA, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , та легкового автомобіля ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого належний позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 автомобіль ВАЗ зазнав технічних ушкоджень. Згідно повідомлення про ДТП (європротокол), який був складений на місці ДТП 14.01.2018, ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило, зокрема, пошкодження транспортних засобів). Розмір матеріальних збитків, спричинених позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, визначений звітом №47 від 27.02.2018 та становить 28193,48 грн.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №АМ/1538402. 26.02.2018 позивачем направлено на адресу СК всі необхідні документи для отримання належного їй страхового відшкодування, зокрема, заяву на виплату страхового відшкодування, що підтверджується «страховиком» в листі №507/13 від 12.03.2018. Однак, в порушення вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» СК не виплатила позивачу повністю страхове відшкодування, сплативши 4624,06 грн. та 10000,00 грн. 26.02.2018. Сума недоплаченого позивачу страхового відшкодування склала 13569,42 грн. та не була перерахована станом на 25.10.2018, що й змусило позивача звернутися до суду із вказаним позовом.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 08.04.2019 позовні вимоги у справі задоволено. Суд першої інстанції виходив із того, що страховик не виплатив потерпілому у повному обсязі страхове відшкодування, розмір якого визначено відповідною експертизою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ПрАТ «Європейський страховий альянс» подало через відділення поштового зв`язку 07.05.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та залишити без задоволення позовні вимоги у справі. В обґрунтування вказано на те, що визначати розмір страхового відшкодування за висновком №47 від 27.02.2018 судового експерта ОСОБА_6 . підстав немає, адже позивач не наполягав на проведенні експертизи при одержанні страхового відшкодування, що передбачено ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цим самим погодившись із розрахунками скаржника. Суд не врахував калькуляцію розміру збитків у сумі 21814,00 грн., виконану скаржником. Зафіксовані експертом ОСОБА_6 . пошкодження автомобіля виникли не внаслідок страхового випадку, що мав місце в цій справі, а в попередніх ДТП. Позивач не надала суду доказів факту оплати ремонту, отже скаржник правомірно не виплатив їй ПДВ та коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, що передбачено ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач не надав суду доказів наявності у неї збитків, спричинених неналежною сплатою страхового відшкодування, отже вимоги про сплату пені є необґрунтованими.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 14.01.2018 близько 02 год. 00 хв. в м. Черкаси на перехресті вул. Пушкіна та бульв. Шевченка сталась ДТП за участю транспортного засобу FORD FIESTA, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , та легкового автомобіля ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого належний позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 автомобіль ВАЗ зазнав технічних ушкоджень.

Згідно повідомлення про ДТП (європротокол), який був складений на місці ДТП 14.01.2018, ОСОБА_5 визнав себе винним у порушенні ПДР України. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №АМ/1538402.

Розмір матеріальних збитків, спричинених позивачу внаслідок пошкодження автомобіля визначений висновком №47 автотоварознавчого дослідження від 27.02.2018, виконаного судовим експертом ОСОБА_6 , та становить 28193,48 грн.

Огляд автомобіля ВАЗ 217030, д.н.з. НОМЕР_2 , належного позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 , відбувся 31.01.2018 в 10.00 год. за адресою АДРЕСА_1 , про дату час та місце огляду ПрАТ «Європейський страховий альянс» повідомлено листом.

26.02.2018 позивачем направлено на адресу ПрАТ «Європейський страховий альянс» необхідні документи для отримання належного їй страхового відшкодування відповідно до ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема, заяву на виплату страхового відшкодування, що підтверджується листом страховика №507/13 від 12.03.2018.

Однак страховик не виплатив позивачу страхове відшкодування у повному обсязі, сплативши 4624,06 грн. та 10000,00 грн. 26.02.2018.

26.02.2018 позивач листом звернулась до ПрАТ «Європейський страховий альянс» з вимогою надати письмову відповідь чому саме така сума страхового відшкодування нарахована його спеціалістами, надати їй на ознайомлення розрахунок вартості відновлювального ремонту, виконаного його спеціалістами, та нормативні акти, згідно яких проведено розрахунок вартості відновлювального ремонту та розміру належного їй страхового відшкодування.

У своїй відповіді №507/13 від 12.03.2018 ПрАТ «Європейський страховий альянс» повідомило позивача про те, що вартість матеріальних збитків визначено відповідно до калькуляції Аудатекс №74/18 СЕ від 23.01.2018 без урахування ПДВ з урахуванням коефіціенту фізичного зносу складових.

Позивач вважає, що розрахунок суми страхового відшкодування, виконаний ПрАТ «Європейський страховий альянс», є помилковим, остаточну суму з позивачем не погоджували у зв`язку з чим проведено часткову оплату на її картковий рахунок.

Сума недоплаченого позивачу страхового відшкодування склала 13569,42 грн. Позивачу не надано документи, на підставі яких страховик визначив розмір страхового відшкодування. Вказане змусило позивача звернутися до суду з цим позовом.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають наступне правове рулювання.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, серед іншого, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.14 постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Апеляційний суд враховує, що визначаючи розмір заподіяної шкоди в ДТП, слід виходити із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань, що мають місце в цій справі, допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Так до сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст.6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п.3 ст.20 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст.29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом п.36.2 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (оцінки розміру шкоди), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Саме на вказаних положеннях законодавства ґрунтуються твердження скаржника про відсутність підстав визначати розмір матеріальних збитків шляхом проведення відповідного експертного дослідження, так як при одержанні страхового відшкодування позивач погодилась із його розміром, визначеним страховиком (скаржником).

При цьому на а.с.21 наявна заява позивача від 15.01.2018, адресована ПрАТ «Європейський страховий альянс», про те, що вона просить виплатити належну їй суму страхового відшкодування, визначену на підставі розрахунку страховика (на проведенні оцінки, експертизи не наполягає, суму страхового відшкодування погоджує).

Однак доказів того, що позивачу доведено до відома розрахунки страховика, чи, принаймні, суму страхового відшкодування перед здійсненням страхової виплати та написанням вказаної заяви матеріали справи не містять, оскільки на момент написання даної заяви не було здійснено дослідження та не визначено суму страхового відшкодування, яку вона мала б погодити згідно до вказаної заяви

Отже відповідні апеляційні доводи є необґрунтованими, а суму збитків у позивача має бути визначено шляхом проведення відповідного експертного дослідження.

Апеляційний суд враховує, що фактично спір у даній праві виник у зв`язку з незгодою позивача із розміром проведеної їй виплати страхового відшкодування. Таким чином право особи на одержання належного відшкодування завданої їй джерелом підвищеної небезпеки шкоди має бути захищено у судовому порядку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належними, допустимими та достовірними доказами розміру завданої позивачу шкоди є висновок №47 автотоварознавчого дослідження від 27.02.2018, виконаний судовим експертом ОСОБА_6 . Отже розмір збитків у позивача складає 28193,48 грн.

Відповідач перерахував позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 14624,06 грн., а тому сума недоплаченого страхового відшкодування позивачу складає 13569,42 грн., що й підлягає до стягнення з відповідача, як вірно вказав суд першої інстанції.

За наявності висновку судової експертизи щодо визначення розміру збитків у позивача, який при розгляді справи в суді першої інстанції під сумнів сторонами не ставився, посилання скаржника на його власну калькуляцію розміру збитків є необґрунтованим.

Також слід відхилити апеляційні доводи про те, що зафіксовані експертом ОСОБА_6 пошкодження автомобіля виникли не внаслідок страхового випадку, що мав місце в цій справі, а в попередніх ДТП, адже доказів у підтвердження таких тверджень скаржник суду не надав, а згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд неправомірно стягнув з нього ПДВ, оскільки за розрахунками розміру збитків, виконаних експертом ОСОБА_6 , ПДВ до нього не включено.

Не можна погодитися з правильністю доводів скаржника про те, що позивач не надала суду доказів наявності у неї збитків, спричинених неналежною сплатою страхового відшкодування, отже вимоги про сплату пені є необґрунтованими, адже ст.36.5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже визначальним при прийнятті рішення про стягнення пені зі страховика є сам факт прострочення здійснення страхової виплати, а не спричинення внаслідок цього збитків у потерпілого, про що помилково вказує в цій справі скаржник.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 08.04.2019 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 08.04.2019 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Європейський страховий альянс», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 12.06.2019.

Суддя-доповідач

Судді