Рішення № 82351692, 12.06.2019, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5356/18

2/705/994/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно. В позовній заяві вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 4,3233 га, що розташована на території Ладижинської сільської ради Уманського району, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В позові вказано, що позивач є єдиним сином ОСОБА_2 У встановлений законом строк він звернувся до державного нотаріуса Уманської районної державної нотаріальної контори, проте, у зв`язку із тим, що при видачі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 було допущено помилку, а саме невірно вказано по-батькові спадкодавця, замість ОСОБА_2 вказано ОСОБА_2 , він не може оформити свої спадкові права. Секретарем виконкому було здійснено виправлення у державному акті та вказано: «…виправленому на ОСОБА_2 вірити…», проте нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з чим виникла необхідність звернутися до суду за захистом майнових прав позивача шляхом встановлення факту належності ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності та визнання права власності на майно.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився. В заяві, що надійшла на адресу суду, він просить справу розглядати у його відсутність, при цьому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, - в судове засідання не з`явився. В письмовій заяві, що надійшла на адресу суду зазначено, що сільська рада просить справу слухати у відсутність представника та не заперечує проти задоволення даного позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ладижинці Уманського району Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08.04.2014 року.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого Ладижинським райбюро ЗАЕС від 29.02.1952 р. батьками вказані: батько - незаповнена графа, а мати - ОСОБА_5 .

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого «… ОСОБА_2 …», яка на підставі розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 27.10.2003 р. за № 282 є власником земельної ділянки площею 4,3233 га на території Ладижинської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 590.

Згідно довідки Ладижинської сільської ради Уманського району за № 2476 від 27.11.2018 р. при видачі державного акта серії НОМЕР_1 дійсно було допущено помилку при написанні по-батькові власника земельної ділянки, а саме невірно вказано по-батькові: замість правильного « ОСОБА_2 » зазначено « ОСОБА_2 ». На даний час Ладижинська сільська рада згідно чинного законодавства не має можливості видати державний акт з вірно зазначеним по-батькові власника землі.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. було відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 4,3233 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ладижинської сільської ради Уманського району у зв`язку з допущенням помилки у державному акті на право власності на земельну ділянку.

В постанові державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. від 14.08.2018 року вказано, що згідно матеріалів спадкової справи № 509/2014 єдиним спадкоємцем за законом спадкодавця ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , який подав заяву про прийняття спадщини у встановлені законодавством строки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою ( ст.1) і визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов`язком держави (ст.3), права та свободи людини є невідчужуваними і непорушними ( ст.21). В статті 13 визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону(ст.4).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з вимогами п.6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, імя та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що ОСОБА_1 надав достатньо доказів, які підтверджують факт розбіжності в написанні по-батькові його матері ОСОБА_2 , в правовстановлюючому документі та в свідоцтві про смерть ОСОБА_2 Вказаний факт заявнику потрібно встановити для реалізації його майнових прав та розпорядження відповідним майном.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, що передбачено п.6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Крім того, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 визнання права власності на спадкове майно також підлягає до задоволення.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» - відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, їхніх представників.

За частиною 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно - підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11,16, 316, 317, 328, 1233-1236, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 77, 81, 82, 141, 206, 258, 264-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадкове майно,- задовольнити.

Встановити факт, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 4,3233 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , яка розташована на території Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серії НОМЕР_1 від 16.12.2003 року, що був виданий на підставі розпорядження Уманської районної державної адміністрації за № 282 від 27.10.2003 р. та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 590, - належить ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянки площею 4,3233 га, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер НОМЕР_4 , розташовану на території Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, після смерті матері ОСОБА_2 , яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , що був виданий на підставі розпорядження Уманської районної державної адміністрації за № 282 від 27.10.2003 р. та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 590.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Апеляційного суду Черкаської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В. Мазуренко