Рішення № 8234891, 04.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.10 р.                     Справа № 15/18                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дебют” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 20341039)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Амарант-Агро” с. Новоолексіївка (код ЄДРПОУ 31949531)

про стягнення заборгованості в сумі 40194,89 грн., штрафних санкцій в сумі 5683,14 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Иващук В.М. за довіреністю № 131 від 03.02.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Дебют” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Амарант-Агро” с. Новоолексіївка про стягнення заборгованості в сумі 40194,89 грн., штрафних санкцій в сумі 5683,14 грн.

Ухвалою суду від 06.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/18, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 06.01.2010 р., 09.02.2010 р. відповідач в судові засідання 09.02.2010 р., 04.03.2010 р. не з’явився, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі 16.01.2010 р. представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2007 р. сторони уклали договір № 31/12-01, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1/н від 03.01.2009 р. до нього) передбачено, що найменування, асортимент, кількість, ціна та вартість товару вказуються в накладних до даного договору, що є невід’ємною його частиною.

Згідно п. 2.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1/н від 03.01.2009 р. до нього) постачальник зобов’язаний надати з товаром наступні документи: накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру. Сертифікат якості, санітарно-гігієнічний висновок, сертифікат про радіаційну безпеку оформлюються у відповідності з діючим законодавством та видаються покупцю на його вимогу.

Відповідно до п. 3.2 договору при прийомі-здачі товару по кількості та якості сторони керуються Інструкціями П-6 та П-7, іншими нормативними документами. У випадку виявленої невідповідності по кількості або якості при прийомі-здачі товару представники сторін складають двосторонній акт.

До спірного договору сторони уклали додаткові угоди № 1/н від 03.01.2009 р. та № 1 від 01.04.2009 р. Вказані додаткові угоди є невід’ємною частиною договору, підписані сторонами та скріплені печатками. Завірені копії договору та додаткових угод додані до позову.

Пунктом 5.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.04.2009 р. до нього) передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 60 календарних днів у формі безготівкового рахунку. Вказана додаткова угода діяла в період з 01.04.2009 р. до 31.05.2009 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Після припинення дії даної додаткової угоди пункт 5.2 діє в первісній редакції договору, тобто розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем з відстроченням платежу на 2 календарних дні.

Згідно п. 8.1 договору він вступив в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діяв до 31.12.2008 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 31/12-01 від 31.12.2007 р. (з урахуванням додаткових угод № 1/н від 03.01.2009 р. та № 1 від 01.04.2009 р.) ним було передано відповідачу товар у період з 02.04.2009 р. по 19.05.2009 р. за видатковими накладними на загальну суму 54061,78 грн. Факт отримання відповідачем товару від позивача на вказану суму підтверджується підписами представників позивача та відповідача, які фактично передали та отримали товар, на видатковій накладній в графі „Відвантажив” та „Отримав”; а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками–фактурами. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 31/12-01 від 31.12.2007 р. суд робить виходячи з письмових пояснень позивача про те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Крім того, в рахунках-фактурах підставою поставки вказаний саме договір № 31/12-01 від 31.12.2007 р. В акті звірки взаємних розрахунків між сторонами також міститься посилання на договір № 31/12-01 від 31.12.2007 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Навпаки, підписав акт звірки без будь–яких заперечень. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач частково повернув товар на загальну суму 11780,15 грн. за видатковими накладними на повернення від 14.04.2009 р. на суму 558,00 грн., від 27.11.2009 р. на суму 11222,15 грн. Крім того, сторони провели взаємозалік на суму 2086,74 грн., що підтверджується актом взаємозаліку № 1 від 30.11.2009 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи. Таким чином, станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 40194,89 грн. (54061,78 грн. – 558,00 грн. – 11222,15 грн. – 2086,74 грн. = 40194,89 грн.).

В акті звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 09.02.2010 р., завірена копія якого представлена позивачем до суду, зазначено, що сальдо розрахунків по договору поставки № 31/12-01 від 31.12.2007 р. на користь позивача склало 40194,89 грн. Підписавши акт звірки відповідач фактично визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем за спірним договором на вказану суму. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач направив відповідачу претензію № 322/06-09 від 17.08.2009 р. з вимогою оплатити основний борг. Факт направлення вказаної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 22.08.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії та поштового повідомлення містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 31/12-01 від 31.12.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в додатковій угоді № 1 від 01.04.2009 р. до спірного договору передбачили відстрочення оплати товару, отриманого в період з 01.04.2009 р. по 31.05.2009 р., на 60 календарних днів з моменту поставки. Товар за спірними видатковими накладними був поставлений позивачем відповідачу у період з 02.04.2009 р. по 19.05.2009 р., тому до строку оплати спірного товару застосовуються умови додаткової угоди № 1 від 01.04.2009 р.

Виходячи з того, що за останньою спірною видатковою накладною № 2050683 товар був отриманий відповідачем 19.05.2009 р., строк оплати наступив у період з 20.05.2009 р. по 20.07.2009 р. включно, а вже з 21.07.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цій партії товару. По іншим видатковим накладним строк оплати наступив раніше. Тобто, строк оплати по всім спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором (з урахуванням додаткових угод до нього) строк вартість отриманого від позивача товару на суму 40194,89 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 6.3 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 5683,14 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку прострочення оплати поставленого товару покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 6.3 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов’язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що позивач припустився суттєвих помилок по періодах нарахування пені та по кількості днів прострочення виконання грошового зобов’язання. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені складає 5559,00 грн. (розрахунок суду міститься в матеріалах справи). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 5683,14 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 5559,00 грн. В частині стягнення пені на суму 5683,14 грн. – 5559,00 грн. = 124,14 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на всі грошові суми та майно, які належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Амарант-Агро” (юридична адреса: 85364, Донецька область, с. Новоолексіївка, вул. Донецька, 2; код ЄДРПОУ 31949531; рахунок 26006301625565 у відділенні ПІБ м. Красноармійська, МФО 334497) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дебют” (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Складська, 5; код ЄДРПОУ 20341039; рахунок 26009076176000 в ВАТ ДОД „Райффайзен банк Аваль” м. Донецьк, МФО 335076) суму 45753,89 грн. (а саме: основний борг на суму 40194,89 грн., пеню в сумі 5559,00 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 457,54 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,36 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 124,14 грн.

У судовому засіданні 04.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя