Рішення № 8234886, 02.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.10 р.                     Справа № 36/365                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк

про: стягнення 92838,01грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Моїсейцев В.Е. – по дов.;

від відповідача: Семчук М.О. – по дов.;

                                                                      З 24.02.2010р. по 02.03.2010р. у судовому

засіданні згідно ст.77 Господарського

процесуального кодексу України

оголошувалась перерва

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” м.Львів, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 92838,01грн., яка складається з основного боргу в сумі 75134,97грн., суми інфляції 4508,10грн., пені в сумі 11651,07грн., 3% річних в сумі 1543,87грн.

Крім того, в ході розгляду справи позивач надав суду заяву №7юс від 11.01.2010р., в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову згідно ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, у розмірі позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №6/2008/П66 від 07.11.08р., специфікацію до нього, видаткові накладні, довіреності, письмову вимогу №325юс від 19.11.09р.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, оскільки оплату товару він припинив на підставі п.7.11 договору у зв’язку з ненаданням позивачем документів, передбачених п.п.4.1.3, 4.1.4, 4.1.5 договору. Також відповідач стверджує, що згідно п.1.3 договору на позивача покладено відповідальність за достовірність та правильну методику розрахунку кількості, номенклатури та загальної вартості матеріалів на підставі проектної документації та підготовку специфікації і графіку поставок. Крім того, відповідач заперечує проти заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Разом з цим, незважаючи на заперечення проти позовних вимог, 01.03.2010р. відповідач надав суду заяву №413 від 01.03.2010р., в якій просить суд відстрочити виконання рішення строком на 6 місяців через тяжкий фінансовий стан, який склався у теперішній час на його підприємстві.

Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечує.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:

07.11.08р. сторони уклали договір №6/2008/П66, згідно якого позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу комплекс матеріалів для покрівлі, стін та утеплення конструкцій, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити ці матеріали.

До означеного договору сторони уклали Специфікацію №1, якою визначили найменування матеріалу, його кількість та ціну.

На виконання умов договору та специфікації до нього позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №06ДО121241 від 12.12.08р. на суму 22445,20грн., №06ДО121242 від 12.12.08р. на суму 16158,98грн., №06ДО121243 від 12.12.08р. на суму 15995,82грн., №06ДО121301 від 13.12.08р. на суму 1188,00грн.,№06ДО121623 від 16.12.08р. на суму 6232,44грн., №06ДО121634 від 16.12.08р. на суму 3000,82грн., №06ДО121936 від 19.12.08р. на суму 1148,40грн., №06ДО012021 від 20.01.09р. на суму 8288,51грн., №06ДО012812 від 28.01.09р. на суму 676,80грн., а всього на суму 75134,97грн.

Відповідачем товар отримано, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними, а також довіреностями ЯПЛ №193139/614 від 12.12.08р., ЯПН №915243/668/15 від 19.01.09р.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За приписами п.3.3.2 договору кінцевий розрахунок за поставлений товар відповідач здійснює протягом семи банківських днів з моменту поставки матеріалів згідно умов договору за умови відсутності у відповідача претензій по якості матеріалу, що постачається.

Однак відповідач взяті на себе зобов’язання по оплаті товару належним чином не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 75134,97грн.

Направлену позивачем письмову вимогу №325юс від 19.11.09р. про погашення боргу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем визначеного п. 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5 договору пакету документів, через що ним на підставі 7.11 договору було припинено оплату вартості поставлених матеріалів судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов’язок повідомити продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання позивачем прийнятих за договором зобов’язань з поставки матеріалів.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цих матеріалів та прийняття їх у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки № 6/2008/П/66 від 07.11.2008р., а надання чи ненадання позивачем документів, передбачених п. 4.1.3, 4.1.4, 4.1.5 договору жодним чином на впливає на строки виконання відповідачем зобов’язання по оплаті товару.

Доказів погашення боргу в сумі 75134,97грн. відповідач не представив, у зв’язку з чим господарський суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідач перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 75134,97грн. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Порушення відповідачем строків оплати товару за умовами п.7.3 договору тягне за собою обов’язок оплати відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від неоплаченої суми.

У зв’язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 11651,07грн. за період з 07.02.09р. по 14.10.09р. (250 днів).

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що даний розрахунок здійснений позивачем з порушенням вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, який передбачає, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині господарський суд задовольняє частково та стягує з відповідача пеню в сумі 8769,16грн. за період з 07.02.09р. по 07.08.09р. включно (182 дня).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми інфляції за період з 07.02.09р. по 14.10.09р. в сумі 4508,10грн., а також 3% річних в сумі 1543,87грн. за період з 07.02.09р. по 14.10.09р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляції та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості, господарський суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню, і стягує з відповідача інфляційні втрати в сумі 2349,96грн. як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов’язання у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України.

Разом з цим, господарський суд відмовляє позивачу у заяві про накладення арешту на належні відповідачу грошові суми, оскільки позивач не представив жодних доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Що ж стосується заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, то з цього приводу господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відстрочка виконання судового рішення згідно ст. ст. 83 п.6, 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в державі та інші обставини справи.

Однак, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, а недостатність, відсутність грошових коштів або навіть негативний баланс станом на певну дату не свідчать про неможливість зарахування коштів на рахунок відповідача у подальшому.

Посилання відповідача на світову фінансову кризу та її негативний вплив на економічний стан підприємства відповідача, не можуть бути переконливим та законним підґрунтям для невиконання судового рішення.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути підставою для відстрочки виконання рішення суду –відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на те, що відповідач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України наявність виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд вважає, що вимоги відповідача позбавлені належного доказового обґрунтування та правових підстав, у зв’язку з чим суд відмовляє йому у заяві про відстрочку виконання рішення.

Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк про стягнення 92838,01грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” (83000, м.Донецьк, вул. Постишева, б.117, р/р26004301777060 у філії ГУ Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 32123041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” (79000, м.Львів, вул. Литвиненка, б.3, р/р26002238777001 в ЗГРУ КБ Приватбанк м.Львова, МФО 325321, ЄДРПОУ 13816938) основний борг в сумі 75134,97грн., суму інфляції 4508,10грн., 3% річних в сумі 1543,87грн., пеню в сумі 8769,16грн., витрати по оплаті держмита в сумі 899,56грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228грн. 67коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В судовому засіданні 02.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя