Ухвала суду № 82346989, 11.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

11 червня 2019 року м. Київ № 640/4699/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження клопотання представника Служби автомобільних доріг у Харківській області про закриття провадження у справі

за позовом Товарситва з обмеженою відповідальністю "СЛАВДОРСТРОЙ" (84100, Донецька обл, м.Слов`янськ, вулиця Центральна, 22, корпус 1) до третя особаАнтимонопольного комітету України (03035, м.Київ, вулиця Митрополита Липківського, 45) Служба автомобільних доріг у Харківській області (61202, м.Харків, вулиця Ахсарова, 2, к.304)про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВДОСТРОЙ» (надалі по тексту - позивач) з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі по тексту - відповідач), третя особа - Служба автомобільних доріг у Харківській області, в якому просить (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви) суд: визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 12 березня 2019 року №2740-р/пк-пз.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначив, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено право замовника встановлювати обсяги виконання аналогічних договорів, а тільки наявність документально підтвердженого досвіду їх виконання. На думку позивача, використовувані ним методи, технології та механізми не відрізняються залежно від обсягів виконуваних робіт, при цьому значною відмінністю є кількість машин, механізмів, працівників, які є необхідними для своєчасного виконання великих обсягів робіт. Представник позивача стверджує, що вказаною вимогою замовник необґрунтовано створив перешкоди у доступі до процедури закупівлі тим учасникам, які виконували аналогічні договори в менших обсягах.

На переконання представника позивача, замовник процедури закупівлі безпідставно встановив дискримінаційну вимогу тендерної документації, яка полягає в конкретизації загальних обсягів наданих послуг/виконаних робіт, зокрема улаштування основи щебенево-піщаної суміші укріпленої цементом. Тобто, встановивши подібні вимоги, замовник автоматично відхиляє (встановлює дискримінацію) тих учасників, які не мають таких обсягів виконаних робіт, однак повністю відповідають всім іншим вимогам тендерної документації.

Представник позивача стверджує, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано той факт, що замовник штучно обмежує конкуренцію, встановивши дискримінаційні вимоги, які дозволяють прийняти участь у тендері дуже обмеженій кількості учасників.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник Служби автомобільних доріг у Харківській області надіслав до суду клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, позивач, порушуючи питання про визнання оскаржуваного рішення протиправним, обґрунтовує свої вимоги неможливістю виконати певні умови тендерної документації, як це передбачено Законом України «Про публічні закупівлі». У зв`язку з цим, представник третьої особи вважає, що предметом розгляду в справі №640/4699/19 є не стільки дії та рішення Антимонопольного комітету України як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки дії та рішення Служби автомобільних доріг у Харківській області, як замовника державних закупівель, тобто позовні вимоги позивача спрямовані на захист цивільного права позивача.

Дослідивши письмові докази в матеріалах справи, оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Термін «суб`єкт владних повноважень» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб`єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку треба розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Суд встановив, що підстава та предмет позовних вимог стосуються розгляду відповідачем скарги позивача стосовно невідповідності деяких умов тендерної документації Служби автомобільних доріг Харківської області вимогам законодавства, в тому числі Закону України «Про публічні закупівлі», які створюють, на думку позивача, дискримінаційні умови.

При цьому, порядок оскарження процедур закупівлі врегульовано вимогами статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, відповідач у спірних правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, а не як учасник господарських правовідносин, як стверджує представник третьої особи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

З`ясувавши суб`єктний склад даної справи, а також підстави та предмет позову, суд вважає, що даний спір є адміністративним, а відтак підстави для закриття провадження відсутні.

Керуючись вимогами статей 2, 4, 168, 243, 248, 259-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника Служби автомобільних доріг у Харківській області про закриття провадження в адміністративній справі №640/4699/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВДОСТРОЙ» до Антимонопольного комітету України, третя особа - Служба автомобільних доріг у Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя А.Б. Федорчук