Рішення № 82346455, 24.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року справа № 580/46/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Кучеренко І.О.,

представника позивача Михайлюк-Філімонової Є.В. - за довіреністю,

представника відповідача Півошенка П.О. - за ордером,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Петролеум” про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі – позивач) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Петролеум” (далі – відповідач), в якому просить:

- застосувати до відповідача заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень АЗС по пр. Броварський, 53-а у м. Києві шляхом опечатування та відімкнення від джерел електроживлення, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки;

- покласти обов`язок щодо забезпечення виконання рішення на позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за результатом проведеної планової перевірки щодо додержання ТОВ “Сокар Петролеум” вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, позивачем були виявлені порушення вимоги нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, які загрожують життю та здоров`ю людей, які перебувають на АЗС за адресою: пр. Броварський, 53-а, м. Київ, а також особам, які будуть здійснювати гасіння пожежі у разі її виникнення. У зв`язку з чим на виконання повноважень, які передбачені Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 08.01.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, 28.02.2019 подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що станом на час розгляду справи більшість порушень, виявлених перевіркою, оформленою актом планової перевірки від 27.11.2018 № 426, усунуто, що підтверджується результатами позапланової перевірки, оформленої актом від 15.02.2019 № 64, крім порушень: ч. 1 статті 53 Кодексу цивільного захисту України АЗК не обладнано системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення. Відповідачем 20.12.2018 на адресу позивача надіслано лист № 242 про виконання Припису № 391, складеного за результатами планової перевірки на АЗС, де описано заходи з метою усунення порушення та заперечення /спростування необхідності проведення робіт, що, на думку відповідача, не врегульовані на законодавчому рівні, зокрема про встановлення системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщень людей. Відповідачем зазначено, що правила і порядки визначаються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України від 15.05.2006 № 288 «Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення» скасовано розпорядженням КМУ від 10.03.2017 № 166-р. Тобто, механізм передачі сигналів, оповіщення, експлуатації та технічного обслуговування таких СРВНСтаОН не врегульовано.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та письмових додаткових поясненнях від 14.05.2019.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, посилаючись на обставини зазначені у відзиві та поясненнях, доповненнях до відзиву.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 17.10.2018 № 625, у період з 15 по 27 листопада 2018 року, посадовою особою позивача проведено планову перевірку щодо додержання ТОВ "Сокар Петролеум" на АЗС за адресою: пр. Броварський, 53-а, м. Київ, вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт № 426. Вищевказаною перевіркою виявлено 16 (шістнадцять) порушень вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, у тому числі ч. 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України — не обладнання АЗС системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виявлення.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення 28.12.2018 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Черкаського окружного адміністративного суду з даним позовом щодо застосування до ТОВ “Сокар Петролеум” заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

У подальшому, на підставі звернення відповідача, позивачем здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання ТОВ "Сокар Петролеум" вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на АЗС за вказаною вище адресою.

За результатами перевірки складено акт № 64 від 15.02.2019, яким зафіксовано наявність одного порушення відповідачем вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, а саме:

- АЗК не обладнано системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (з наступними змінами і доповненнями, далі - Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 цього Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною першої статті 7 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Абзацом третім частини першої статті 6 Закону №877-V встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

За правилами частини сьомої ст. 7 Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджене Указом Президента України від 16.01.2013 №20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України. ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем вимог п. 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України суд зазначає наступне.

У відповідності до вказаної норми на об`єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі - автоматизовані системи).

Згідно ч. 4 ст. 53 Кодексу вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення встановлені ДБН В.2.5-76:2014.

Водночас, наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 травня 2006 року № 288 затверджено Правила улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Відповідно до наказу Міністерства з надзвичайних ситуацій від 03 серпня 2011 року № 793 про внесення змін до наказу від 15 травня 2006 року № 288 «Про затвердження правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення» із переліку об`єктів, які повинні обладнуватися зазначеними системами АЗС виключено.

У подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 р. № 166 - р зазначені Правила скасовані як такі, що втратили актуальність та встановлюють регуляторні бар`єри.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-III ідентифікація об`єктів підвищеної небезпеки - порядок визначення об`єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об`єктів.

Потенційно небезпечний об`єкт згідно цієї ж норми - об`єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об`єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Згідно з ч. 4 Порядку ідентифікації та обліку об`єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМ України від 11 липня 2002 р. № 956 (далі - Порядок № 956) потенційно небезпечний об`єкт вважається об`єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об`єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.

Формула порогової маси визначена п. 10 Додатку 1 «Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки» до Порядку № 956.

В адміністративному позові позивач звертав увагу на те, що відповідачем використовуються небезпечні речовини, які становлять небезпеку для життя та здоров`я людей і довкілля.

Натомість, позивачем у позові ототожнено поняття небезпечних речовин та об`єктів підвищеної небезпеки з посиланням на Порядок № 956, положення якого дозволяють віднесення потенційно небезпечних об`єктів до об`єктів підвищеної небезпеки лише після проведення процедури ідентифікації.

При цьому суд висновує безпідставними посилання позивача на Протокол постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради № 63 від 28.12.2018 про затвердження переліку об`єктів підвищеної небезпеки, які підлягають обладнанню автоматизованими системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення на 2019 рік в обґрунтування віднесення спірної АЗС до об`єктів підвищеної небезпеки з огляду на таке.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 «Про затвердження положення про державну службу України з питань праці», норми якої є спеціальними до даних правовідносин, виключно Державна служба України з питань праці та її територіальні органи уповноважені:

- п. 3. здійснювати державне регулювання і контроль у сфері діяльності пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки,

- п. 20. здійснювати державний нагляд у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки,

- п. 35. вести державний реєстр об`єктів підвищеної небезпеки,

- п.42. 26 публікувати до 1 березня поточного року в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації дані про об`єкти підвищеної небезпеки, включені до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки станом на 31 грудня попереднього року.

-п.26 розміщувати та постійно оновлює електронну версію відомостей про об`єкти підвищеної небезпеки згідно з додатком 4 на власному веб - сайті у мережі Інтернет відповідно до Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 р. N 3.

При вирішенні спору суд виходить з того, що у розумінні Господарського кодексу України та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» є суб`єктом господарювання з продажу світлих нафтопродуктів, а до об`єктів підвищеної небезпеки відносяться автозаправні станції, які включені до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки.

Саме у Відомостях про об`єкти підвищеної небезпеки в колонці № 2 зазначено найменування та юридична адреса суб`єкта господарської діяльності, а в колонці № 3 вказується номер об`єкта підвищеної небезпеки.

Тобто кожний окремий об`єкт торгівлі, а саме автозаправна станція вноситься в Державний реєстр об`єктів підвищеної небезпеки під окремим номером.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до договору суборенди АЗК з комплексом приміщень № 01/12/16-СУБ-03/12 від 01.01.2018 порядковий номер АЗК за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 53А становить № 03/12.

Водночас у Державному реєстрі об`єктів підвищеної небезпеки Державної служби України з питань праці по Київській області номер об`єкта підвищеної небезпеки № 03/12 відсутній.

Згідно з відомостями наявними у Державному реєстрі об`єктів підвищеної небезпеки Державної служби України з питань праці по Київській області, саме АЗК за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 53А не внесено до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки.

З огляду на те, що позивачем в межах даного спору не доведено віднесення об`єкта перевірки до об`єкта підвищеної небезпеки, що є обов`язковим для застосування ч. 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України, суд вважає застосування заходів реагування з цих підстав безпідставними.

Відповідно до листа ГУ ДСНС України у Київській області від 02 листопада 2017 року № 66/1/9168, наказ № 288 втратив чинність, вимоги до проектування та монтування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення визначаються згідно з ОСОБА_1 2.5-76:2014.

Так, згідно з вимогами п. 8.2.1. ДБН В.2.5-76:2014 ПЦС розміщується в приміщеннях центрів обробляння тривожних сповіщень.

Відповідно до вимог п. 3.2. вказаних ДБН СРВСНО, автоматизована система класу "людина-машина", у якій суміщено автоматичні процеси виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, спостереження та оброблення інформації щодо поточного стану об`єктів та будівель, інженерних споруд, мереж, що розташовані на територія з ризиком прояву небезпечних явищ і процесів, оперативне надання користувачам фактичної та прогнозованої інформації, а також оповіщення (за необхідності) працівників та керівників об`єкта, відповідальних за стан техногенної безпеки, посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування і населення при безпосередній участі людини-оператора.

Відповідно до п. 8.2.1 ДБН В.2.5-76:2014, оперативно-диспетчерська служба територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, отримує та реагує на сигнал з СРВНСО за допомогою ПЦС, який розміщується в приміщеннях центрів обробляння тривожних сповіщень.

Згідно з п. 8.1 вказаних ДБН ПЦС та СРВНСО застосовуються також для забезпечення відділеного цілодобового нагляду за технічним станом СРВНСО, а також для прийняття та передавання (ретрансляції) тривожних сповіщень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій (далі - НС) до систем вищого рівня реагування на ці сповіщення - систем централізованого пожежного та техногенного спостереження.

У силу п. 5.2.20 ДБН В.2.5-76:2014 СРВНСО повинна автоматично формувати та за командою оператора передавати до ПЦС тривожне сповіщення щодо виявлення загрози або виникнення НС разом з ідентифікатором електронної картки аварії, з можливістю отримання від ПЦС сигналу підтвердження його прийняття.

Як вбачається з п. 5.2.21 зазначених ДБН, за відсутності відповідного реагування оператора СРВНСО на інформацію про наявність ознак загрози виникнення НС СРВНСО автоматично формує та передає до ПЦС відповідне тривожне сповіщення з ідентифікатором картки аварії за найгіршим сценарієм розвитку НС.

Наведене свідчить, що ПЦС повинен отримувати з СРВНСО відповідні службові та тривожні сповіщення щодо загрози виникнення НС, у зв`язку з чим здійснюється відповідне подальше реагування на усунення загрози у порядку, визначеному вимогами ОСОБА_1 2.5-76:2014.

Крім цього, згідно з додатком А "Склад системи" ДБН В.2.5-76:2014, до складу системи ПЦС має входити: сервер обробки даних, автоматизоване робоче місце оператора ПЦС, комунікаційне обладнання.

Як вбачається з додатку Е "Перевірка СРВНСО", під час прийняття СРВНСО до експлуатації проводиться перевірка, зокрема, наявності акта проведення дослідної експлуатації.

При введенні в експлуатацію СРОВНСО складається акт, невід`ємним додатком якого є Акт тестового випробування щодо визначення технічної можливості передачі тривожного сигналу від систем спостереження до оперативно-диспетчерської служби (додатки Е, Ж ДБН В.2.5-76:2014).

Тобто, від наявності та належної роботи ПЦС оперативно-диспетчерської служби залежить можливість введення в експлуатацію СРВНСО та реалізація покладених на неї функцій.

Відповідно до наказу позивача від 22 серпня 2014 року № 481 "Про організацію централізованого та техногенного спостерігання", центром спостерігання позивача було визначено ДП "Центр громадської безпеки 112".

Водночас, відповідно до відповіді позивача від 15 березня 2018 року № 26-3613/262, у зв`язку з реорганізаційними заходами в системі позивача ДП "ЦГБ-112"наказом від 11 травня 2016 р. № 218 "Про припинення ДП "Центр громадської безпеки 112" шляхом ліквідації" ліквідовано.

З огляду на наведене вище судом встановлено, що у відповідача відсутня фактична можливість усунення вказаного позивачем в акті перевірки порушення, оскільки у позивача відсутній відповідний уповноважений орган, який би забезпечував прийом сигналу з ПЦС від СРВНСО для реагування в разі виявлення загрози чи виникнення НС, як того вимагає ОСОБА_1 2.5-76:2014.

З метою усунення порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, МВС України наказом від 14.05.2015 № 562 скасовано Правила пожежного спостерігання та Ліцензійні умови з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення.

У зв`язку з цим, органи ДСНС технічно не можуть приймати дані сигнали, а приватні структури не можуть проводити оповіщення через скасування ліцензійних умов.

Відтак, неможливість відповідача встановити СРВНСО на АЗС є наслідком недотримання самим же позивачем вимог ОСОБА_2 .2.5-76:2014 щодо необхідності забезпечення ПЦС, функціонування якого є обов`язковою умовою для улаштування та введення в експлуатацію СРВНСО на об`єкті.

Той факт, що пульт централізованого спостереження до цього часу не запроваджено не заперечувався і представниками позивача у судовому засіданні.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, суд висновує, що оскільки центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки не забезпечив можливість функціонування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення шляхом введення в дію пульту централізованого спостереження, ТОВ «Сокар Петролеум» не може бути притягнуте до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді зупинення діяльності на спірній АЗС.

Відсутність системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення не є порушенням, в розумінні наведених вище нормативних актів, які створюють реальну загрозу життю і здоров`ю громадян та не є підставою для зупинення діяльності підприємства.

Більш того, як вбачається з наявного в матеріалах справи сертифікату серія ГУ № 165153632540 виданого 29.12.2015 Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта: Будівництво комплексу автотехобслуговування з влаштуванням АЗК і мийки на просп. Броварському, 53-А у Дніпровському районі м. Києва" проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації, що свідчить про відповідність спірної АЗК вимогам ДБН В.2.5-76:2014.

З аналізу наведених норм та обставин справи та враховуючи, що вказані порушення можуть бути усунуті в процесі діяльності АЗС без повного зупинення експлуатації будівлі та технологічного обладнання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог позивача про покладення обов`язку щодо забезпечення виконання рішення суду саме на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, то суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб, і підлягає виконанню. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вказано у частині четвертій статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом є, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження".

Оскільки Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Кодекс цивільного захисту України не регулюють порядок виконання структурними (відокремленими) підрозділами центрального органу, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту судових рішень вказаної категорії, їх норми не передбачають обов`язку вказаного органу виконувати рішення суду вказаної категорії, тому у задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.

Крім того, необґрунтованою є вимога позивача про покладення обов`язку із здійснення Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві контролю за виконанням рішення суду щодо усунення відповідачем порушень вимог пожежної і техногенної безпеки та погодження терміну усунення вказаних порушень за письмовим зверненням суб`єкта господарювання, в тому числі права відтермінування зупинення експлуатації приміщень - оскільки рішення суду у вказаній справі не зобов`язує відповідача у певні строки усунути порушення вимог пожежної і техногенної безпеки.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність необхідності у примусовому порядку застосовувати до відповідача такі заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю), як повне зупинення експлуатації АЗС відповідача за адресою: м.Київ, проспект Броварький, 53А.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю “Сокар Петролеум” про застосування заходів реагування — відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.06.2019.

Суддя С.О. Кульчицький